Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 23.06.2026 р. № 3640/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення  Товариство …. щодо надання індивідуальної податкової консультації стосовно звільнення від сплати туристичного збору  осіб, які прибули у відрядження, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Товариство повідомило, що надає послуги за КВЕД 55.10 «Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування» та є податковим агентом зі сплати туристичного збору.

Товариство повідомило, що на практиці виникають ситуації  коли особа, яка направлена на підставі наказу (розпорядження) про відрядження до населеного пункту «А» через певні причини змушена зупинитися по дорозі в іншому населеному пункті,  який  не зазначений  в наказі (розпорядженні) про відрядження.

Товариство запитує: 1) чи застосовується до особи, визначеної у підпункті «в» підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 Кодексу (далі – підпункт «в» підпункту 14.1.213 Кодексу),  яка прибула у відрядження або тимчасово розміщується у місцях проживання (ночівлі), визначених у підпункті «б» підпункту 268.5.1 пункту 268.5 статті 268 Кодексу (далі – підпункт «б» підпункту 268.5.1 Кодексу), звільнення від сплати туристичного збору (далі – Збір), якщо така особа по дорозі в пункт призначення зупинилася для ночівлі в населеному пункті, що не вказаний в наказі (розпорядженні) про відрядження (далі – Наказ підприємства);

2) чи  застосовується звільнення від сплати Збору до особи, визначеної у підпункті «в» підпункту 14.1.213 Кодексу,  яка прибула у відрядження або тимчасово розміщується у місцях проживання (ночівлі) визначених підпунктом «б» підпункту 268.5.1 Кодексу,  яка у зв’язку з відсутністю вільних місць у пункті призначення в Наказі підприємства зупинилася для ночівлі у населеному пункті територіально близькому до пункту призначення;

 3) чи застосовується звільнення від сплати Збору до особи,  визначеної у підпункті «в» підпункту 14.1.213 Кодексу, яка прибула у відрядження або тимчасово розміщується у місцях проживання (ночівлі) визначених підпунктом «б» підпункту 268.5.1 Кодексу, яка зупинилася для ночівлі у населеному пункті територіально близькому до пункту призначення, але не зазначеного в  Наказі підприємства.

Порядок та особливості справляння Збору визначено статтею 268 Кодексу.

Платниками Збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної, міської ради про встановлення туристичного збору, та тимчасово розміщуються у місцях проживання (ночівлі), визначених підпунктом 268.5.1 пункту 268.5 цієї статті (підпункт 268.2.1 пункту 268.2 статті 268 Кодексу).

Підпункт 14.1.213  пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначає поняття резидентів України, згідно з підпунктом «в»  фізична особа – резидент – фізична особа, яка має місце проживання в Україні (далі – Резидент).

Особа (податковий агент)  здійснює тимчасове розміщення платника Збору у місцях проживання (ночівлі), що належать такій особі на праві власності або на праві користування, виключно за наявності у платника Збору документа, що підтверджує сплату ним Збору відповідно до Кодексу та рішення відповідної сільської, селищної, міської ради (підпункт 268.6.2 пункту 268.6 статті  268 Кодексу).     

Згідно з підпунктом «б» підпункту 268.2.2 пункту 268.2 статті 268 Кодексу  платниками Збору, зокрема не можуть  бути Резиденти, які прибули у відрядження або тимчасово розміщуються у місцях проживання (ночівлі), визначених підпунктом «б» підпункту 268.5.1 Кодексу, що належать фізичним особам на праві власності або на праві користування за договором найму.

У податкового агента як суб’єкта ведення бухгалтерського обліку та нарахування податкових зобов’язань із Збору, зважаючи на норму пункту 44.1 статті 44 Кодексу, має бути підтверджуючий первинний документ, який містить відомості про господарську операцію щодо сплати цьому податковому агенту певної суми коштів платником Збору.

Питання направлення працівників у відрядження визначається  статтею 121 Кодексу законів про працю в Україні, Кодексом, Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України                                     від 13.03.1998 № 59 (зі змінами) (далі – Інструкція № 59), а також внутрішніми документами суб’єктів господарювання.

Інструкція № 59 є основним документом, який регулює відрядження працівників органів державної влади, підприємств, установ та організацій, що повністю або частково фінансуються за рахунок бюджетних коштів. При цьому інші підприємства та організації можуть використовувати Інструкцію № 59 як допоміжний (довідковий) документ.

Службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника державного органу, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів, на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства) (абзац перший пункту 1 розділу І Інструкції № 59).

Для підтвердження правомірності надання Резиденту, який прибув у відрядження, пільги із Збору податковий агент повинен мати копії відповідних документів, що підтверджують його  статус та прибуття у відрядження.

Отже, у ситуації коли Резидент, який  перебуває у відрядженні, зупинився  на ночівлю в населеному пункті, який не зазначений в Наказі підприємства, як пункт призначення для виконання службового доручення, то такий Резидент  є  платником Збору на загальних підставах.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу II Кодексу).

 

 

 

 

 

Ця індивідуальна податкова консультація діє до зміни / втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.