Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 24.06.2026 р. № 3664/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (…) (далі – Товариство) (…), щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у своїх зверненнях повідомив, що Товариство зареєстроване як юридична особа та перебуває на основному податковому обліку в органах ДПС (…).

Товариство планує орендувати офісне приміщення у м. Києві для здійснення господарської діяльності. У вказаному офісі будуть створені робочі місця та найняті працівники, які фактично виконуватимуть роботу за місцем розташування офісу в м. Києві. Офіс не матиме статусу окремої юридичної особи та не буде наділений повноваженнями щодо самостійної виплати заробітної плати (неуповноважений підрозділ).

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію
з наступних питань:

1. До бюджету якої територіальної громади (…) Товариство зобов’язане сплачувати податок на доходи фізичних осіб, нарахований на заробітну плату працівників, які працюють у київському офісі?

2. До якого бюджету та за яким місцем обліку (основним чи неосновним) необхідно сплачувати військовий збір із доходів таких працівників?

3. За яким місцем обліку здійснюється сплата єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок)
за працівників київського офісу?

4. Який порядок подання Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок) передбачений у такому випадку? Чи потрібно подавати окремий Розрахунок або окремі Додатки 4 ДФ до Розрахунку за місцезнаходженням офісу в м. Києві?

5. Чи зобов’язане Товариство подавати заяву за формою № 17-ОПП для взяття на облік за неосновним місцем обліку в м. Києві, якщо у повідомленні за формою № 20-ОПП щодо орендованого офісу буде зроблено відповідну відмітку про бажання стати на облік за неосновним місцем обліку?

Частиною другою ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу передбачено, що контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів установлених Кодексом, а також надають індивідуальні податкові консультації з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Щодо першого питання

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету передбачено ст. 168 Кодексу, відповідно до п.п. 168.4.1 п. 168.4 якої податок на доходи фізичних осіб, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до відповідних бюджетів згідно з Бюджетним кодексом України (далі – БКУ).

Частиною другою ст. 64 БКУ встановлено, що податок на доходи фізичних осіб (крім податку, визначеного абзацами п’ятим і шостим цієї частини статті), який сплачується (перераховується) податковим агентом – юридичною особою
(її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента – юридичної особи, зараховується до відповідного бюджету
за їх місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого на доходи, що виплачуються фізичній особі.

Згідно з п.п. 168.4.2 п. 168.4 ст. 168 Кодексу такий порядок застосовується всіма юридичними особами, у тому числі такими, що мають філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що розташовані на території іншої територіальної громади, ніж така юридична особа, а також відокремленими підрозділами, яким в установленому порядку надано повноваження щодо нарахування, утримання і сплати (перерахування) до бюджету податку (далі – відокремлений підрозділ).

У разі прийняття рішення про створення відокремленого підрозділу юридична особа повідомляє про це контролюючі органи за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням таких новостворених підрозділів у встановленому порядку.

Відповідно до п.п. 168.4.3 п. 168.4 ст. 168 Кодексу суми податку на доходи, нараховані відокремленим підрозділом на користь фізичних осіб, за звітний період перераховуються до відповідного бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.

У разі якщо відокремлений підрозділ не уповноважений нараховувати (сплачувати) податок на доходи фізичних осіб за такий відокремлений підрозділ, усі обов’язки податкового агента виконує юридична особа. Податок на доходи, нарахований працівникам відокремленого підрозділу, перераховується до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.

Юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, за місцезнаходженням відокремлених підрозділів, а у випадках, передбачених Кодексом, – за місцезнаходженням земельних ділянок, земельних часток (паїв), виділених або не виділених в натурі (на місцевості)
(п.п. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 Кодексу).

Таким чином, якщо Товариство має орендовані приміщення (будівлі)
в різних регіонах (районах), в яких працюють та отримують заробітну плату наймані працівники, то платник податку перераховує податок на доходи фізичних осіб із доходів у вигляді заробітної плати до відповідного бюджету
за місцезнаходженням (розташуванням) таких приміщень (неосновне місце обліку) на рахунки, відкриті в органах Державної казначейської служби.

Щодо питання другого

Статтею 29 БКУ визначено перелік доходів, що включаються до складу доходів Державного бюджету України.

До доходів Державного бюджету України включаються доходи бюджету, за винятком тих, що згідно зі ст.ст. 64, 64¹, 66, 69 ¹ та 71 БКУ закріплені за місцевими бюджетами (частина перша ст. 29 БКУ).

Відповідно до п. 1² частини другої ст. 29 БКУ військовий збір, що сплачується (перераховується) згідно з п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, належить до доходів загального фонду Державного бюджету України.

Водночас відповідно до п.п. 1.4 п. 16 ¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому
розділом IV Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, за ставкою, визначеною п.п. 1.3
п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Водночас норма п.п. 168.4.3 п. 168.4 ст. 168 Кодексу регламентує порядок перерахування податку за відокремлені підрозділи до місцевого бюджету,
а оскільки військовий збір зараховується до державного бюджету, зазначена в абзаці другому п.п. 168.4.3 п. 168.4 ст. 168 Кодексу норма для військового збору не може бути застосована.

Таким чином, юридична особа перераховує військовий збір як за себе, так і
за неуповноважені відокремлені (структурні) підрозділи до бюджету за своїм місцезнаходженням (реєстрації) на відповідні рахунки, відкриті в органах Державної казначейської служби.

Щодо питання третього

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня
2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 визначено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно з частиною п’ятою ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 Закону № 2464, встановлюється у розмірі 22 відс. до визначеної ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до частини другої ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов’язаний, зокрема:

своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску;

вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством;

подавати звітність, у тому числі про основне місце роботи працівника, про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до цього Закону, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Кодексом. Форма, за якою подається звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку), встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та Фондом загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Таким чином, Товариство за відокремлений підрозділ не уповноважений нарахововує, утримує і сплачує (перераховує) єдиний внесок за основним місцем реєстрації Товариства.

Щодо питання четвертого

Відповідно до п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 Кодексу особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов’язані, зокрема, подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового місяця, крім податкових агентів, які є фізичними особами – підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, податковий Розрахунок до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий Розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку – фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду.

У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за основним місцем обліку.

Форма Розрахунку і Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового Розрахунку (далі – Порядок), затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, зі змінами.

Порядок заповнення додатків до Розрахунку, що містять інформацію щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску передбачено п. 4 розділу розділом IV Порядку.

Пунктом 3 розділу II Порядку визначено, що Розрахунок подається до контролюючих органів за основним місцем обліку.

У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету та не має окремого балансу і самостійно не веде розрахунки із застрахованими особами для сплати єдиного внеску на небюджетні рахунки, то Розрахунок за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за основним місцем обліку.

Юридична особа під час подання Розрахунку за відокремлений підрозділ зазначає дані про відокремлений підрозділ в рядку 033 заголовної частини Розрахунку.

Додаток Д1 до Розрахунку призначений для щомісячного формування платниками єдиного внеску щодо кожної застрахованої особи відомостей про суми нарахованої їй заробітної плати (доходу, грошового забезпечення)
(п.1 розділу IV Порядку).

Відповідно до п. 4 розділу IV Порядку у рядку 032 Додатка 4ДФ до Розрахунку – зазначаються дані про відокремлений підрозділ юридичної особи (повне найменування відокремленого підрозділу та код за Кодифікатором за місцезнаходженням підрозділу, стосовно якого юридичною особою подається Розрахунок).

Таким чином, Товариство подає Розрахунок з Додатками Д 1 та 4 ДФ
за відокремлений підрозділ не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету за основним місцем реєстрації Товариства.

Щодо питання п’ятого

Відповідно до п. 63.3 ст. 63 Кодексу з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік
у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку),
а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані
з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Об’єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням,
є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом Кодексу.

Платник податків зобов’язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об’єкти оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний контролюючий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об’єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або
які підлягають оподаткуванню.

Порядок взяття на облік за неосновним місцем обліку платників податків та порядок обліку об’єктів оподаткування та об’єктів, пов’язаних з оподаткуванням визначений розділами VII та VIIІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, (далі – Порядок № 1588).

Зокрема Порядком № 1588 встановлені форми:

заяви про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП (далі – Заява за формою № 20-ОПП);

заяви про взяття на облік за неосновним місцем обліку за формою
№ 17-ОПП (далі – Заява за формою № 17-ОПП).

Заява за формою № 17-ОПП та заява за формою № 20-ОПП можуть бути подані технічними засобами електронних комунікацій в електронній формі
з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Заява за формою № 20-ОПП подається до контролюючого органу за основним місцем обліку.

Заява за формою № 17-ОПП може бути подана як до контролюючого органу за неосновним місцем обліку, так і до контролюючого органу за основним місцем обліку.

Також взяття на облік за неосновним місцем обліку здійснюється на підставі заяви за формою № 20-ОПП, поданої платником відповідно до розділу VIII Порядку № 1588, та якщо у такій заяві платник податків визначив контролюючий орган, у якому бажає стати на облік за неосновним місцем обліку за місцезнаходженням відповідного об'єкта оподаткування.

У разі якщо платник податків визначив контролюючий орган, у якому бажає стати на облік за неосновним місцем обліку, у заяві за формою № 20-ОПП, платник податків звільняється від обов’язку подання до контролюючого органу заяви за формою № 17-ОПП.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.