Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У М.КИЄВІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 25.06.2026 р. № 3676/ІПК/26-15-04-16-04

  Головне управління ДПС у м. Києві за результатами розгляду звернення Товариства щодо справляння екологічного податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах (далі – Екологічний податок) та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі − Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомив, що у процесі діяльності Товариства утворюються відходи, які тимчасово зберігаються на території Товариства у спеціально обладнаних місцях, до моменту їх передачі для оброблення суб’єктам господарювання у сфері управління відходами, які мають відповідні дозвільні документи (ліцензії на здійснення господарської діяльності з управління небезпечними відходами та/або дозволи на здійснення операцій з оброблення відходів). Разом з тим Товариство не здійснює оброблення відходів, зокрема, в частині їх видалення та захоронення, не має ліцензій на здійснення господарської діяльності з управління небезпечними відходами та/або дозволу на здійснення операцій з оброблення відходів (далі ‒ Відходи).

 З огляду на викладене вище, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1.  «Чи буде Товариство платником екологічного податку у разі зберігання відходів у спеціально відведених для цього місцях, що утворилися в процесі господарської діяльності, якщо відходи зберігатимуться більше одного року з моменту їх утворення до передачі їх спеціалізованим  суб’єктам господарювання у сфері управління відходами, які мають відповідний дозвіл на розміщення відходів?».
2. «Чи виникає у Товариства обов’язок щодо нарахування та сплати екологічного податку відповідно до норм Кодексу за факт тимчасового зберігання відходів до моменту їх передачі суб’єктам господарювання у сфері управління відходами?»

Щодо питань 1 та 2

Відповідно до підпункту 240.1.3 пункту 240.1 статті 240 Кодексу платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема, розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання).

Термін «розміщення відходів» визначено у підпункті 14.1.223 пункту 14.1 статті 14 Кодексу як постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів.

У Законі України від 20 червня 2022 року № 2320-IX «Про управління відходами» (далі – Закон № 2320-IX) затверджено термін «захоронення відходів ‒ розміщення відходів на поверхні чи під поверхнею (підземне) землі у спосіб, що не становить загрози здоров’ю людей та навколишньому природному середовищу і не передбачає подальше оброблення відходів» (пункт 13 статті 1 Закону № 2320-IX). Місцем захоронення відходів є полігони ‒ внутрішні місця для видалення відходів, на яких утворювач відходів - суб’єкт господарювання здійснює видалення власних відходів на місці утворення або постійні місця, на яких відходи розміщуються понад один рік (пункт 27 статті 1 Закону № 2320-IX).

Суб’єкт господарювання, що здійснює управління полігоном, повинен мати дозвіл на здійснення операцій з оброблення відходів, яке включає, зокрема, операції з видалення відходів (статті 40 та 1 Закону № 2320-IX).

Одним із видів операцій з видалення відходів є захоронення (код D1 додаток 1 до Закону № 2320-IX).

Правовий зміст зазначених вище норм Закону № 2320-IX та Кодексу ототожнює поняття «захоронення відходів» та «розміщення відходів».

Оскільки Товариство є утворювачем Відходів та не має дозволу на здійснення операцій з їхнього захоронення, то воно не підпадає під визначення платника Екологічного податку, та у нього не виникає податкового обов’язку зі сплати Екологічного податку.

Водночас у разі виявлення контролюючими органами фактів перебування Відходів у спеціально відведених місцях понад 1 рік, така інформація підлягає передачі до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища (стаття 13 Закону № 2320-IX). 

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).