Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 26.06.2026 р. № 3691/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення        щодо можливості здійснення внесків членами об’єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі – ОСББ, об’єднання) у різній формі, їх підтвердження та  вплив на статус неприбутковості та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Загальними зборами ОСББ як неприбутковою організацією було прийнято рішення про встановлення обов’язкового одноразового цільового внеску: «Затвердити розмір обов'язкового одноразового цільового внеску... у встановленому розмірі за кожну належну власнику квартиру та/або нежитлове приміщення, незалежно від їхньої площі...». Також передбачено механізм «заліку» внесків для частини власників: «Зарахувати в рахунок оплати цього внеску раніше сплачені добровільні внески та передане співвласниками таке обладнання (матеріали, паливо... а також майнові права на них) кожного власника... відповідно розмірам сплачених ними внесків чи вартості переданого майна та майнових прав». При цьому відсутня грошова оцінка вказаного майна, палива та прав, не зазначено конкретних актів приймання-передачі або звітів про оцінку, які б підтверджували, що вартість переданих активів дійсно еквівалентна встановленому  розміру. Такий підхід створює ситуацію, де приблизно половина власників квартир сплачує кошти, а інша половина отримує «залік» на підставі неоцінених активів.

У зверненні міститься прохання надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1.Чи вважається порушенням умов перебування в Реєстрі неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр) (вимог п.п. 133.4.1 та п.п. 133.4.2 п. 133.4       ст. 133 Кодексу) встановлення для членів ОСББ фіксованого розміру внеску без урахування площі нерухомості, що суперечить спеціальному закону (ст. 20 Закону України від 29 листопада 2001 року № 2866-ІІІ «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» (зі змінами) (далі – Закон № 2866)) та установчим документам?

  2. Чи може розцінюватися як прихований розподіл доходів (активів) неприбуткової організації звільнення частини співвласників від сплати грошового внеску шляхом «заліку» вартості майна (палива, обладнання), якщо така вартість не підтверджена первинними документами про оцінку та не зафіксована у рішенні зборів?

  3. Чи є порушенням вимог ст. 44 Кодексу щодо ведення обліку на підставі первинних документів зарахування активів (палива, робіт, прав) до складу внесків без складання актів із зазначенням ринкової вартості цих активів на момент передачі?

        4. Які податкові наслідки (зокрема ризик виключення з Реєстру) виникають для ОСББ у разі виявлення контролюючим органом фактів нерівномірного розподілу витрат між членами ОСББ та відсутності документального підтвердження вартості отриманого майна?

 

        Щодо питань 1-4

        Перш за все зауважимо, що оскільки відповідно до п.п. 19¹.1.28 п. 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу до функцій контролюючих органів належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій, інформаційно-довідкових послуг з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, питання вчинення, оформлення та виконання правочинів суб’єктів господарювання не належать до компетенції ДПС та регулюються нормами цивільного законодавства, інших спеціальних нормативно-правових актів у відповідній сфері діяльності.

        Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).

Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами (п. 5.3 ст. 5 Кодексу).

        Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об’єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов’язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначаються Законом № 2866).

        Згідно зі ст. 3 Закону № 2866, діяльність об'єднань і асоціацій регулюється цим Законом, Цивільним, Житловим та Земельним кодексами України, іншими нормативно-правовими актами та статутом об'єднання, асоціації.

        Як визначено ст. 7 Закону № 2866, статут об'єднання складається відповідно до типового статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства. У статуті має бути визначено положення згідно з переліком.

Статут може містити також інші положення, що є істотними для діяльності об’єднання та не суперечать вимогам законодавства. Включення до статуту відомостей про склад співвласників не є обов’язковим.

Як визначено ст. 20 Закону № 2866, частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Частка участі співвласника квартири та/або нежитлового приміщення визначається відповідно до його частки як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення.

Спори щодо визначення частки співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, експлуатацію, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до ст. 21 Закону № 2866, до складових коштів ОСББ відносяться, зокрема: внески і платежі співвласників; кошти, отримані об’єднанням у результаті здавання в оренду допоміжних приміщень та іншого спільного майна багатоквартирного будинку; кошти та майно, що надходять для забезпечення потреб основної діяльності об’єднання; добровільні майнові, у тому числі грошові, внески фізичних та юридичних осіб; кошти, отримані з інших джерел, що спрямовуються на виконання статутних цілей об’єднання, тощо.

Порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, встановлюються загальними зборами об’єднання відповідно до законодавства та статуту об’єднання.

Обов’язковий перелік робіт (послуг), витрати на які включаються до складу витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.07.2018 № 190 (зі змінами).

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку визначає Закон України від 14 травня 2015 року № 417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (зі змінами) (далі – Закон № 417), який регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов’язані з реалізацією прав та виконанням обов’язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

Наймачі, орендарі та інші користувачі квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, як передбачено частиною другою ст. 9 Закону № 417, можуть брати участь в управлінні багатоквартирним будинком виключно за дорученням власників таких квартир та приміщень.

Співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому ст. 10 Закону № 417. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, проведення зборів та прийняття відповідних рішень здійснюються згідно із законом, що регулює діяльність об’єднань (частина перша ст. 10 Закону № 417).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

        Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

        Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

        Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України від  16 липня 1999 року № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996).

        Закон № 996 поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правової форми і форми власності, на філії та представництва юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави (далі – підприємства), які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства (частина перша     ст. 2 Закону № 996).

        Бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга ст. 3 Закону № 996).

Відповідно до ст. 8 Закону № 996 питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів, який здійснює керівництво підприємством та несе відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах.

Підприємство самостійно, зокрема, обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених Законом № 996, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних, а також затверджує правила документообороту.

Відповідно до частини 1 ст. 9 Закону № 996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми), дату складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

        Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

        Первинний документ – документ, який містить відомості про господарську  операцію (ст. 1 Закону № 996).

        Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов’язкові реквізити, встановлені частиною другою  ст. 9 Закону   № 996.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (зі змінами) (далі – Положення № 88).

Пунктами 2.6 та 2.7 Положення № 88 встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов’язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Додаткові вимоги до порядку створення первинних документів про касові і банківські операції, рух цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей та інших об'єктів майна можуть передбачатися іншими нормативно-правовими актами.

        Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону № 996).

        Крім того, відповідно до п. 1 Положення про Міністерство розвитку громад та територій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від           30 червня 2015 року № 460 (зі змінами), головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері житлової політики, житлово-комунального господарства, є Міністерство розвитку громад та територій України.

Тож ведення ОСББ бухгалтерського обліку в частині відображення розмірів внесків і платежів співвласників, зазначених у зверненні, повинно         здійснюватись на підставі належно оформлених первинних документів, що підтверджують здійснення зазначених операцій та оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.

Щодо оподаткування податком на прибуток доходів ОСББ у статусі неприбуткової організації

        Пунктом 133.4 ст. 133 Кодексу встановлено, що не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

Згідно з п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу, неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

        установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельні кооперативи;

        внесена контролюючим органом до Реєстру.

Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (абзац перший п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).

        Перелік підприємств, установ та організацій, які за умови їх відповідності вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу можуть бути віднесені до неприбуткових організацій, які не є платниками податку на прибуток підприємств, встановлено           п.п. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

        Відповідно до п.п. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу, до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу і не є платниками податку на прибуток підприємств, зокрема, можуть бути віднесені об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, асоціації власників жилих будинків.

Отже, ОСББ у статусі неприбуткової організації має право здійснювати діяльність згідно з профільним законодавством та статутом без мети одержання прибутку та отримувати доходи в межах власної статутної діяльності (в тому числі у вигляді внесків і платежів співвласників), за умови, що отримані доходи використовуються таким ОСББ виключно для фінансування видатків на своє утримання, реалізацію мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених його установчими документами, без  здійснення розподілу таких доходів серед засновників (учасників) такого підприємства, членів такого об’єднання, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб.

При цьому виявлення порушень податкового законодавства України за операціями з отримання ОСББ внесків і платежів співвласників та їх цільового використання є предметом податкового контролю шляхом проведення перевірки,        а не податкового консультування.

Слід зазначити, що у разі недотримання неприбутковою організацією вимог, встановлених п. 133.4 ст. 133 Кодексу (з урахуванням положень п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу), така неприбуткова організація підлягає виключенню з Реєстру та зобов’язана визначити податкове зобов’язання з податку на прибуток   підприємств відповідно до підпунктів 133.4.3 та 133.4.4 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

        Водночас з питання порядку сплати членами ОСББ внесків і платежів співвласників доцільно звернутись до Міністерства розвитку громад та територій України.

        Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).