Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 26.06.2026 р. № 3701/ІПК/99-00-09-04-03 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду     звернення Товариства на отримання індивідуальної податкової консультації щодо практичного застосування окремих норм законодавства стосовно обігу пального, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Товариство повідомляє, що воно є власником пального, яке перебуває на зберіганні у місці зберігання пального, на яке Товариством отримано діючу  ліцензію на право зберігання пального відповідно до вимог Закону                     України №3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817).

Раніше Товариство здійснювало діяльність на підставі ліцензії на право оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним.

Товариство зазначає, що на даний час Товариству було відмовлено у видачі нової ліцензії на право оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним, однак чинна ліцензія на право зберігання пального продовжує діяти.

Враховуючи зазначене Товариство запитує:

1. Чи має право Товариство, будучи власником пального та маючи діючу ліцензію виключно на право зберігання пального, передати іншому суб’єкту господарювання, який має діючу ліцензію на право оптової та/або роздрібної торгівлі пальним, функцію організації та здійснення реалізації належного Товариству пального на підставі цивільно-правового договору, зокрема:

договору комісії;

договору консигнації;

агентського договору;

договору доручення;

договору про надання послуг;

іншого змішаного або господарського договору, за умови, що безпосередню реалізацію пального кінцевим покупцям здійснюватиме саме суб’єкт господарювання, який має чинну ліцензію на право торгівлі пальним.

2.1. Який саме вид цивільно-правового або господарського договору є належним та допустимим для оформлення таких правовідносин?

2.2. Чи буде вважатися, що Товариство здійснює діяльність з оптової торгівлі пальним без відповідної ліцензії у випадку, якщо реалізацію пального кінцевим покупцям здійснюватиме інший суб’єкт господарювання, який має чинну ліцензію на право торгівлі пальним?

2.3. Чи допускається, щоб право власності на пальне до моменту кінцевої реалізації залишалось за Товариством?

2.4. Які обов’язкові умови повинні бути передбачені у відповідному договорі між сторонами?

2.5. Хто саме в такому випадку вважається продавцем пального для цілей:

Закону № 3817;

Податкового кодексу України;

адміністрування акцизного податку;

реєстрації акцизних накладних;

ведення обліку обігу пального у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового?

2.6. Чи має право Товариство як власник пального:

зберігати пальне на власному ліцензованому складі;

передавати його іншому суб’єкту виключно для реалізації;

отримувати грошові кошти відповідно до умов укладеного між сторонами договору після реалізації пального кінцевим покупцям?

2.7. Які ліцензії та дозвільні документи повинні бути наявні у кожної зі сторін для правомірного здійснення описаної господарської моделі?

2.8. Чи виникають у такому випадку ризики притягнення Товариства до відповідальності за здійснення діяльності з реалізації пального без відповідної ліцензії?

 

Щодо питань 2.1, 2.3 та 2.4

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 3 Глави 1 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) загальними засадами цивільного законодавства є свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Згідно з частиною першою статті 12 Глави 2 ЦКУ особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Частиною першою статті 319 Глави 23 ЦКУ встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частини другої статті 319 Глави 23 ЦКУ власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з положеннями ЦКУ сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог ЦКУ, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Глави 52 ЦКУ).

Отже, Товариство самостійно визначає умови договору з урахуванням вимог чинного законодавства.

 

Щодо питань 1, 2.2, 2.5, 2.6 та 2.7

Відповідно до п.п. 14.1.141¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу пальне – нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у п. п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу.

Відповідно до пункту 212.1 статті 212 Кодексу платниками акцизного податку є, зокрема:

- особа, постійне представництво, які виробляють підакцизні товари (продукцію) на митній території України, у тому числі з давальницької сировини;

- особа - суб'єкт господарювання, постійне представництво, які ввозять підакцизні товари (продукцію) на митну територію України; 

- особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), постійне представництво, які реалізують пальне або спирт етиловий.

Згідно з підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Кодексу продаж (реалізація) товарів – будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Під реалізацією підакцизних товарів (продукції) розуміються будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (підпункт 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Реалізація, зокрема, пального для цілей розділу VI Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

до акцизного складу;

до акцизного складу пересувного;

для власного споживання чи промислової переробки;

будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

• у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;
• при використанні пального суб'єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб'єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки (підпункт 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Платником податку відповідно до підпункту 212.1.15 пункту 212.1       статті 212 Кодексу є, зокрема, особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), постійне представництво, які реалізують пальне або спирт етиловий.

Згідно з підпунктом 213.1.12 пункту 213.1 статті 213 Кодексу об'єктами оподаткування є операції з реалізації з акцизного складу/акцизного складу пересувного будь-яких обсягів пального або спирту етилового понад обсяги, що:

отримані з інших акцизних складів/акцизних складів пересувних, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних;

ввезені (імпортовані) на митну територію України, що засвідчені належно оформленою митною декларацією;

вироблені в Україні, реалізація яких є об’єктом оподаткування відповідно до підпункту 213.1.1 цього пункту, або не підлягає оподаткуванню, або звільняється від оподаткування, або оподатковується на умовах, встановлених статтею 229 Кодексу, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Термін «продаж», зокрема, пального не міститься в розділі VI «Акцизний податок» Кодексу.

При цьому платником акцизного податку є особа, яка здійснює операції з реалізації (фізичної передачі відпуску, відвантаження)) пального.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі, зокрема, пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України визначає Закон № 3817.

Частиною першою статті 1 Закону № 3817 визначено, що:

ліцензія - право суб’єкта господарювання на провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності (пункт 40 частини першої               статті 1 Закону № 3817);

зберігання пального – надання послуг та/або діяльність, пов'язана із здійсненням операцій приймання, навантаження, розвантаження, розміщення та/або видавання пального (власного чи отриманого від інших осіб) (пункт 32 частини першої статті 1 Закону № 3817);

оптова торгівля пальним - діяльність з реалізації власно виробленого, ввезеного або придбаного пального суб'єктам господарювання, що здійснюють роздрібну торгівлю пальним, іншим суб'єктам господарювання, у тому числі в транспортному засобі, яким переміщується та/або в якому зберігається пальне. Не вважається оптовою торгівлею пальним заправлення пальним за договором підряду, що відноситься до власного споживання відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (пункт 63 частини першої статті 1 Закону № 3817);

роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшої реалізації або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з місць роздрібної торгівлі пальним через паливороздавальні колонки, газороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, а також реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів, а також заправлення з бункерувальника у водному просторі морських та річкових суден (пункт 77 частини першої статті 1 Закону № 3817);

місце оптової торгівлі пальним - об’єкт нерухомого майна, відмінний від земельної ділянки, або єдиний (цілісний) майновий комплекс, на території якого розташоване технологічне обладнання, призначене для приймання, зберігання пального, у тому числі для змішування пального або змішування пального і добавок (присадок) до пального, та оптової торгівлі пальним, який належить суб’єкту господарювання на праві власності або користування. Місце оптової торгівлі пальним вважається місцем зберігання пального, якщо зберігання пального здійснюється за таким місцем оптової торгівлі пальним (пункт 50 частини першої статті 1 Закону № 3817).

Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 3817 зберігання пального здійснюється суб’єктами господарювання за наявності ліцензії на право зберігання пального або на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки.

Отже, у разі наявності у Товариства лише ліцензії на право зберігання пального, воно не може здійснювати оптову торгівлю пальним, а може здійснювати виключно зберігання пального.

Передача Товариством власного пального іншому суб’єкту господарювання для здійснення таким суб’єктом господарювання продажу зазначеного пального не є діяльністю зі зберігання пального та, відповідно не може здійснюватися на підставі ліцензії на право зберігання пального.

Відповідно до частини першої статті 29 Закону № 3817 оптова торгівля пальним здійснюється суб’єктом господарювання за наявності ліцензії на право оптової торгівлі пальним.

Частиною другою статті 29 Закону № 3817 встановлено що роздрібна торгівля пальним здійснюється суб’єктом господарювання за наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

Згідно з частиною шостою статті 29 Закону № 3817 оптова торгівля пальним (крім оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі) та роздрібна торгівля пальним здійснюються виключно з місць оптової або роздрібної торгівлі пальним відповідно.

Отже, для здійснення реалізації пального, яке зберігається у Товариства, Товариству необхідно отримати відповідну ліцензію (ліцензію на право оптової торгівлі пальним та/або ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним).

Щодо питання 2.8

Відповідно до пункту 15 частини другої статті 73 Закону № 3817 у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального (крім зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки) без наявності відповідної ліцензії до суб’єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 85 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Згідно з пунктом 22 частини другої статті 73 Закону № 3817 у разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії до суб’єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 45 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Отже, у разі здійснення суб’єктом господарювання оптової та/або роздрібної торгівлі пальним без наявності відповідних ліцензій, до такого суб’єкта господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірах встановлених частиною другою статті 73 Закону № 3817.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.