Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 26.06.2026 р. № 3728/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК

                                  

Державна податкова служба України розглянула звернення Підприємства ….                   (далі – Звернення) щодо надання індивідуальної податкової консультації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі – Податок), і керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Підприємство повідомило, що є платником єдиного податку 4 групи, на орендованій у …. сільської ради земельній ділянці із кадастровим номером 0000000000:07:002:0050 (далі – Земельна ділянка), цільове призначення 01.13 «Для іншого сільсьгосподарського призначення», розташовані нежитлові сільськогосподарські будівлі, які використовуються Підприємством для сільськогосподарської діяльності.

В ході оцінки перспективного розвитку земельної ділянки Підприємством аналізується можливість реалізації різних інвестиційних проєктів та розглядаються різні варіанти визначення функціонального призначення території Земельної ділянки, а саме: 20100.0 – території виробничих підприємств; 20101.0 – території промислових підприємств; 20102.0 – території сільськогосподарських підприємств.

Підприємство запитує чи буде формування містобудівною документацією (детальним планом території) функціональної зони 20100.0 або 20101.0 на території Земельної ділянки підставою для того щоб розташоване на ній нерухоме майно (будівлі і споруди) вважалися такими, щодо яких не може бути застосовано положення підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 (далі – підпункт «ж» підпункту 266.2.2) Кодексу, незалежно від того, що ці будівлі і споруди будуть використовуватися в сільськогосподарській діяльності Підприємства та збережуть клас «Нежитлові сільськогосподарські будівлі». При наданні відповіді Підприємство просить розглянути варіанти встановлення функціональних зон без зміни цільового призначення земельної ділянки та із зміною цільового призначення земельної ділянки.

Оскільки до Звернення не надано документів, що підтверджують права власності Підприємства на об’єкти нерухомого майна їх приналежність до сільськогосподарських будівель та не надано договору оренди земельної ділянки, то ДПС надає щодо викладеного питання роз’яснення загальних норм податкового законодавства.

Порядок нарахування та сплати Податку з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості врегульовано у статті 266 Кодексу.

У підпункті 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу (далі – підпункт 266.2.2 Кодексу) міститься перелік,  який визначає окремі категорії нерухомого майна, що не є об’єктами оподаткування Податком.

Згідно з підпунктом «ж» підпункту 266.2.2  Кодексу не є об’єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу 1271 «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» Класифікатора будівель та споруд НК 018:2023 (далі – Класифікатор), що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб’єктів господарювання та не здаються їх власниками  в оренду, лізинг, позичку.

Положеннями підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що  сільськогосподарський товаровиробник – юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Отже для права застосування норми, передбаченої  підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 Кодексу, Підприємство одночасно має відповідати певним умовам:

бути сільськогосподарським товаровиробником;

бути власником будівель та споруд, віднесених до класу 1271 «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» Класифікатора;

будівлі та споруди використовуються за призначенням у господарській діяльності Підприємства саме як сільськогосподарського товаровиробника;

будівлі та споруди (в т.ч. їх частки) не здаються в оренду, лізинг, позичку.

Відповідно до КВЕД  ДК 009:2010 галузь сільського господарства відноситься до секції «А».

Для застосування положень підпункту «ж» підпункту 266.2.2 Кодексу Підприємство має позиціонуватися, як сільськогосподарський товаровиробник та мати основний вид діяльності, який класифікується  у секції «А» КВЕД  ДК 009:2010.

У межах податкового законодавства кожен об’єкт нерухомості, що має реєстраційний номер, інвентарний номер, розглядається як окремий об’єкт оподаткування Податком, з урахуванням функціонального призначення, фактичного використання та інших характеристик такого об’єкта.

Належність  об’єкта нерухомості до того чи іншого класу за Класифікатором має бути підтверджено.

Підтвердженням даних щодо характеристик об’єкту нерухомості, зокрема, можуть бути дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, дані Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, свідоцтво про право власності на об’єкт нерухомості, матеріали технічної інвентаризації об’єкта нерухомого майна.

Положення Кодексу не встановлюють залежності права платника на застосування податкових пільг з Податку в залежності від цільового призначення земельної ділянки, на якій розташований об’єкт нерухомості, або від функціонального призначення території (зони) згідно з містобудівною документацією.  

Отже, при вирішенні питання щодо права на пільгу з Податку визначальне значення мають виключно критерії та умови, встановлені Кодексом, а вид цільового призначення земельної ділянки, на якій розміщений об’єкт нерухомості, або відповідність такого об’єкта функціональному призначенню територій відповідно до містобудівної документації не можуть розглядатися як самостійні підстави для обмеження чи ненадання податкових пільг.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу II Кодексу).

 

 

 

 

Ця індивідуальна податкова консультація діє до зміни / втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.