Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 26.06.2026 р. № 3725/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Комунального некомерційного підприємства «_________» (далі – Комунальне некомерційне підприємство) щодо окремих питань оподаткування неприбуткових організацій, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє. 

Згідно зі зверненням Комунальне некомерційне підприємство є комунальним закладом охорони здоров’я у статусі неприбуткової організації.

Комунальним некомерційним підприємством надаються платні медичні послуги населенню із застосуванням платіжного терміналу (POS-терміналу).

У зверненні Комунального некомерційного підприємства викладено такі запитання для надання індивідуальної податкової консультації:

1. Чи призведе утримання банком комісії за еквайрингове обслуговування із суми платежів за платні медичні послуги під час перерахування коштів на поточний рахунок Комунального некомерційного підприємства до втрати таким підприємством статусу неприбуткової організації?

2. Чи вважатиметься утримання банком комісії за еквайрингове обслуговування із суми платежів за платні медичні послуги порушенням вимог підпунктів 133.4.1 та 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу щодо використання доходів Комунального некомерційного підприємстві у статусі неприбуткової організації виключно для фінансування видатків на його утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених установчими документами такого підприємства?

 

Щодо запитань 1 та 2

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, як встановлено в п. 1.1 ст. 1 Кодексу, регулюються нормами цього Кодексу.

Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами (п. 5.3 ст. 5 Кодексу).

Пунктом 133.4 ст. 133 Кодексу встановлено, що не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

Згідно з п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених підпунктом 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельні кооперативи;

внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр).

Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (абзац перший п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).

Водночас, на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану           не вважається порушенням вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу здійснення неприбутковою організацією передачі майна, надання послуг, благодійної допомоги, використання доходів (прибутків) для фінансування видатків, не пов’язаних з реалізацією мети та напрямів діяльності, передбачених її установчими документами, на цілі та на користь отримувачів, що визначені п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу.

Перелік підприємств, установ та організацій, які за умови їх відповідності вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу можуть бути віднесені до неприбуткових організацій, які не є платниками податку на прибуток підприємств, встановлено          п.п. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

Зокрема, до неприбуткових організацій можуть бути віднесені інші юридичні особи, діяльність яких відповідає вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

Правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров’я в Україні визначають Основи законодавства України про охорону здоров’я, прийняті Законом України  від 19 листопада 1992 року № 2801-ХІІ (зі змінами) (далі – Основи законодавства України про охорону здоров’я).

Закладом охорони здоров’я відповідно до частини першої ст. 3 Основ законодавства України про охорону здоров’я є юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників і фахівців з реабілітації.

За організаційно-правовою формою заклади охорони здоров’я комунальної власності можуть утворюватися та функціонувати як комунальні некомерційні товариства або комунальні установи (частина п’ятнадцята ст. 16 Основ законодавства України про охорону здоров’я).

Порядок здійснення фінансового забезпечення охорони здоров’я визначено            ст. 18 Основ законодавства України про охорону здоров’я.

При цьому, згідно з частиною десятою ст. 18 Основ законодавства                     України про охорону здоров’я заклади охорони здоров'я державної та комунальної форм власності можуть надавати послуги з медичного обслуговування, які не покриваються програмою медичних гарантій з медичного обслуговування населення, а також в інших випадках, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, за плату від юридичних і фізичних осіб. Плата за такі послуги з медичного обслуговування встановлюється закладами охорони здоров’я самостійно.

Перелік випадків, за яких заклади охорони здоров’я державної та комунальної форми власності можуть надавати послуги з медичного обслуговування населення за плату від юридичних і фізичних осіб затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2024 року № 781 «Деякі питання надання послуг з медичного обслуговування населення за плату від юридичних і фізичних осіб».

Порядок реалізації проекту щодо проведення скринінгів здоров’я для осіб віком від 40 років затверджено постановою Кабінету Міністрів України                        від 10 грудня 2025 року № 1652 «Деякі питання проведення скринінгів здоров’я для осіб віком від 40 років».

Еквайрингом платіжних інструментів, як встановлено п. 10 частини першої             ст. 1 Закону України від 30 червня 2021 року № 1591-ІХ «Про платіжні послуги» (зі змінами) (далі – Закон № 1591), є платіжна послуга, що полягає у прийнятті платіжних інструментів, результатом якої є переказ коштів отримувачу та/або видача коштів у готівковій формі

Еквайрингова установа – надавач платіжних послуг, який надає послугу еквайрингу платіжних інструментів та має ліцензію на надання такої послуги               (п. 11 частини першої ст. 1 Закону № 1591).

Отже, в загальному порядку вбачається, що операція комунального закладу охорони здоров’я у статусі неприбуткової організації із надання пацієнтам послуг скринінгу здоров’я та інших послуг з медичного обслуговування населення у законодавчо встановленому порядку та здійснення оплати послуг еквайрингу у зв’язку з використанням платіжного терміналу в закладі охорони здоров’я при наданні таких послуг не є підставою для виключення такого закладу охорони здоров’я (надавача медичних послуг) з Реєстру за умови дотримання вимог                    п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).