Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 29.06.2026 р. № 3772/ІПК/99-00-07-05-02 ІПК

 

Державна податкова служба України розглянула звернення  Товариства та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє таке.

У зверненні Товариство зазначає, що у провадженні суду перебуває справа за його позовом до колишньої посадової особи, зокрема щодо стягнення збитків, пов’язаних зі зняттям готівкових коштів з рахунку Товариства.

При цьому, за інформацією, наведеною у зверненні, відповідачем до суду подано копії документів, які, на його думку, підтверджують придбання товарів (робіт, послуг) та/або передачу коштів як поворотної фінансової допомоги для потреб Товариства за готівкові кошти.

Враховуючи вищевикладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань.

1. Чи можуть для цілей податкового обліку та підтвердження витрат/господарського призначення операцій бути достатніми лише копії видаткових накладних або актів виконаних робіт та квитанції до прибуткових касових ордерів контрагентів, якщо відсутні документи, що підтверджують фактичне отримання товарів/послуг, їх оприбуткування, транспортування, зберігання, подальше використання у господарський діяльності та відображення у регістрах бухгалтерського обліку?

2. Чи є наявність видаткової накладної / акту виконаних робіт та квитанцій до прибуткових касових ордерів достатнім підтвердженням реального здійснення господарської операції, якщо не підтверджено фактичного руху активів або зміни зобов’язань платника податків?

3 – 4. Які первинні документи повинен мати платник податку – юридична особа для підтвердження придбання товарно-матеріальних цінностей у фізичної особи – підприємця (далі – ФОП) за готівковий рахунок у 2021 році та підтвердження фактичного виконання робіт / надання послуг ФОП за цей же період?

5. Чи має право платник податків формувати показники податкової звітності, якщо господарські операції не відображені у його регістрах бухгалтерського обліку та не підтверджуються іншими первинними документами, що засвідчують фактичне здійснення господарських операцій, зокрема рух, оприбуткування, зберігання або використання активів у господарській діяльності?

6.  Чи можуть розрахунки за придбання товарів, робіт або послуг між Товариством як юридичною особою та фізичною особою – підприємцем (далі – ФОП) як суб’єктами господарювання у 2021 році здійснюватися у готівковій формі? Якщо так, чи поширювалося на такі розрахунки обмеження готівкових розрахунків між суб’єктами господарювання у розмірі до 10 000 грн включно протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами?

7. Чи вважаються для цілей застосування граничних сум готівкових розрахунків операції з передачі підзвітною або посадовою особою юридичної особи готівкових коштів, отриманих з рахунку юридичної особи, ФОП або іншій юридичній особі оплатою між суб’єктами господарювання чи розрахунками фізичної особи із суб’єктом господарювання?

8. Чи вважається порушенням порядку готівкових розрахунків ситуація, коли оплата одному ФОП або одній юридичній особі протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами перевищує 10 000 грн, навіть якщо така оплата оформлена кількома прибутковими касовими ордерами або кількома квитанціями до них?

9. Чи має право ФОП платник єдиного податку при отриманні готівки від покупця – юридичної особи оформлювати розрахунок квитанцією до прибуткового касового ордера? Якщо ні або якщо таке право залежить від системи оподаткування, групи платника єдиного податку, виду діяльності, обсягу доходу та/або обов’язку застосовувати РРО/ПРРО, просимо роз’яснити відповідні умови для операцій 2021 року?

10. Чи може квитанція до прибуткового касового ордеру, що видав ФОП, вважатися належним документальним підтвердженням факту отримання ФОП готівки від юридичної особи?

11. Який документ мав бути наданий ФОП покупцю – юридичній особі у 2021 році при отриманні готівки за товари/послуги: фіскальний чек РРО/ПРРО, розрахункова квитанція, товарний чек, накладна або інший розрахунковий документ? Чи може видаткова накладна без окремого розрахункового документа підтверджувати саме факт готівкової оплати?

12. Чи могли Товариство та контрагент як юридичні особи у 2021 році здійснити передання/отримання поворотної фінансової допомоги у готівковій формі на суму понад 10 000 грн за квитанціями до прибуткових касових ордерів? Чи поширюється на такі операції обмеження готівкових розрахунків між суб’єктами господарювання у розмірі 10 000 грн протягом одного дня?

13. Чи може для цілей податкового обліку факт зняття готівки з банківського рахунку Товариства директором/посадовою особою та подальше подання копій квитанцій до прибуткових касових ордерів контрагентів бути достатнім для підтвердження цільового використання готівки на господарські потреби товариства, якщо відсутні документи про видачу коштів під звіт, авансові звіти, видаткові касові ордери, касова книга/касові регістри товариства та документи про прийняття результатів таких операцій Товариством?

14. Які ще документи та обставини є додатковим підтвердженням операцій для цілей податкового обліку платника податків?

Щодо питань 1 – 5, 10, 14

Відповідно до пункту 16.1 статті 16 Кодексу платник податків зобов’язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому в податковому та митному законодавстві, декларації, звітність та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та  зборів,  забезпечувати збереження документів, пов’язаних із виконанням податкового обов’язку, протягом строків, установлених у Кодексі.

Згідно з пунктом 36.5 статті 36 Кодексу відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несе платник податків, крім випадків, визначених у Кодексі.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, а також документального підтвердження виконання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, встановлено у статті 44 Кодексу.

Для цілей оподаткування відповідно до пункту 44.1 статті 44 Кодексу платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних із визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено у законодавстві.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені в абзаці першому пункту 44.1 статті 44 Кодексу.

Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (абзац перший пункту 44.2 статті 44 Кодексу).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено в Законі України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами (далі – Закон № 996).

Згідно з частиною другою статті 3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 4 Закону № 996 бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на визначених цією статтею принципах, зокрема на принципі превалювання сутності над формою, відповідно до якого господарські операції обліковуються відповідно до їх економічної сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (стаття 9 Закону № 996).

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (зі змінами) (далі – Положення № 88).

У пункті 2.6 Положення № 88 встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватися із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов’язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

У пункті 85.2 статті 85 Кодексу передбачено, що платник податків зобов’язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов’язані з предметом перевірки. Такий обов’язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Отже, формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, визначеними у статті 44 Кодексу, не допускається.

Для цілей оподаткування значення має не лише наявність належним чином оформлених документів, а й фактичне здійснення господарських операцій, які такими документами підтверджуються.

Документи та інші матеріали, що використовуються для формування показників податкової звітності, повинні містити достовірні відомості про зміст господарських операцій, підтверджувати реальний рух активів, зміну майнового стану платника податків та бути складеними у зв’язку з фактичним здійсненням господарської діяльності.

Наявність формально оформлених документів сама по собі не є безумовною підставою для формування показників податкової звітності, якщо встановлено, що відомості, зазначені у таких документах, не відповідають фактичним обставинам здійснення господарських операцій. При цьому для цілей бухгалтерського обліку та оподаткування визначальним є не лише належне документальне оформлення господарської операції, а й її фактичне здійснення, що має підтверджуватися сукупністю документів та інших обставин її здійснення.

Під час оцінки реальності господарських операцій враховується сукупність обставин їх здійснення, зокрема наявність в учасників господарських операцій необхідних трудових, матеріальних, технічних та інших ресурсів для виконання договірних зобов’язань, можливість фактичного виконання робіт, надання послуг або постачання товарів, наявність ділової мети та економічного ефекту від здійснення відповідних операцій.

Відсутність документів, передбачених у статті 44 Кодексу, суттєві недоліки в їх оформленні, непідтвердження фактичного руху активів, неможливість встановлення джерела походження товарів, відсутність необхідних ресурсів для здійснення господарської діяльності, а також інші обставини, які в сукупності свідчать про відсутність реального характеру господарських операцій, можуть бути підставою для висновку щодо недостовірності показників податкової звітності та порушення вимог податкового законодавства.

При цьому сама по собі наявність копій документів без їх підтвердження документами, визначеними у статті 44 Кодексу, та без відображення відповідних господарських операцій у бухгалтерському обліку платника податків не є достатньою підставою для формування показників податкової звітності.

Таким чином, для підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платнику податків необхідно мати документи та інші матеріали, передбачені у статті 44 Кодексу, які у сукупності з іншими обставинами здійснення господарської діяльності підтверджують реальний характер відповідних господарських операцій та є підставою для врахування відповідних показників для цілей оподаткування.

Отже, формування показників податкової звітності лише на підставі копій видаткових накладних (актів виконаних робіт) та квитанцій до прибуткових касових ордерів без підтвердження відповідних господарських операцій документами, визначеними у статті 44 Кодексу, та без їх належного відображення у бухгалтерському обліку платника податків не відповідає вимогам законодавства.

Водночас оцінка достатності документального підтвердження конкретних господарських операцій здійснюється під час проведення заходів податкового контролю з урахуванням усіх документів та фактичних обставин здійснення таких операцій.

Разом з цим відповідно до абзацу першого частини другої статті 6 Закону № 996 регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Згідно з підпунктом 18 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375 (зі змінами), Міністерство фінансів України визначає єдині методологічні засади бухгалтерського обліку та складення фінансової звітності, а також надає роз’яснення з питань бухгалтерського обліку в межах своїх повноважень.

Щодо питань 6 – 8, 12

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності, фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність, фізичними особами, встановлено Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою Правління Національного банку України 29.12.2017 № 148 (далі – Положення № 148).

Відповідно до пункту 6 розділу II Положення № 148 суб’єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами:

1) між собою – у розмірі до 10 000 (десяти тисяч) гривень включно;

2) з фізичними особами – у розмірі до 50 000 (п’ятдесяти тисяч) гривень включно.

Суб’єкти господарювання у разі зняття готівкових коштів із рахунків з метою здійснення готівкових розрахунків із фізичними особами зобов’язані надавати на запит надавачів платіжних послуг підтвердні документи, на підставі яких здійснюються такі готівкові розрахунки, необхідні надавачам платіжних послуг для здійснення заходів належної перевірки клієнта з урахуванням ризик-орієнтованого підходу.

Платежі понад установлені граничні суми проводяться через надавачів платіжних послуг шляхом переказу коштів із рахунку на рахунок або внесення коштів до кас надавачів платіжних послуг для подальшого їх переказу на рахунки. Кількість суб’єктів господарювання та фізичних осіб, з якими здійснюються готівкові розрахунки, протягом дня не обмежується.

Зазначене обмеження також поширюється на розрахунки під час оплати за товари, придбані на виробничі (господарські) потреби за рахунок готівки, одержаної за допомогою платіжного інструменту.

Відповідно до пункту 8 розділу II Положення № 148 обмеження, установлені в пунктах 6 та 7 розділу II Положення № 148, не стосуються:

1) розрахунків суб’єктів господарювання з бюджетами та державними цільовими фондами;

2) добровільних пожертвувань та благодійної допомоги;

3) використання готівки, виданої на відрядження;

4) виплат, пов’язаних з оплатою праці.

Відповідно до пункту 20 розділу II Положення № 148 фізичні особи – довірені особи установ / підприємств – юридичних осіб, які відповідно до законодавства України одержали готівку з рахунку із застосуванням платіжного інструменту, використовують її за призначенням без оприбуткування в касі. Фізичні особи – довірені особи установ / підприємств – юридичних осіб подають до підрозділу бухгалтерського обліку установи / підприємства Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, разом із підтвердними документами про використання коштів за призначенням та повертають невикористаний залишок коштів на рахунок установи / підприємства або в касу в установлені строки і порядку, визначені для підзвітних осіб законодавством України.

Положення № 148 не забороняє здійснювати розрахунки між суб’єктами господарювання у готівковій формі.

Для суб’єктів господарювання при розрахунках між собою встановлено обмеження у розмірі до 10 000 (десяти тисяч) гривень включно протягом одного дня.

При цьому кількість розрахунків (платіжних документів) протягом одного дня з одним і тим самим суб’єктом господарювання в межах 10 000 (десяти тисяч) гривень не обмежується. Також протягом дня не обмежується і кількість різних суб’єктів господарювання з якими Товариство здійснює готівкові розрахунки.

Вказані вище вимоги Положення № 148 існували як у 2021 році, так і на дату надання цієї індивідуальної податкової консультації Товариству.

Щодо описаної ситуації коли директор, або інша посадова / підзвітна особа Товариства знімає готівкові кошти з банківського рахунку Товариства та передає їх ФОП чи іншій юридичній особі як оплату товарів, робіт або послуг, придбаних для потреб Товариства, слід кваліфікувати як розрахунок між суб’єктами господарювання з лімітом 10 000 (десяти тисяч) гривень на день.

Якщо протягом одного дня загальна сума розрахунків з одним і тим самим суб’єктом господарювання перевищує суму 10 000 (десяти тисяч) гривень, то вказані дії є порушенням Положення № 148.

При цьому кількість розрахунків (платіжних документів) протягом одного дня з одним і тим самим суб’єктом господарювання в межах 10 000 (десяти тисяч) гривень не обмежується.

Відповідно до визначення, наведеного у Положенні № 148, готівковими розрахунками / розрахунками готівкою є не лише платежі готівкою суб’єктів господарювання і фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а й розрахунки за операціями, які безпосередньо не пов’язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

Таким чином Товариство та інша юридична особа не могли як у 2021 році, так і на момент надання цієї індивідуальної податкової консультації здійснити передання / отримання поворотної фінансової допомоги у готівковій формі на суму понад 10 000 (десяти тисяч) гривень оскільки на такі готівкові
розрахунки / розрахунки готівкою поширюються обмеження у сумі 10 000 (десяти тисяч) гривень.

Щодо питання 9

Відповідно до визначення наведеного у підпункті 14.1.172¹ пункту 14.1 статті 14 Кодексу індивідуальна податкова консультація – це роз’яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Індивідуальна податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання, яка повинна містити конкретні роз’яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин.

При цьому, надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз’яснення щодо практичного її застосування.

Метою податкової консультації є викладення (роз’яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.

З урахуванням того, що Товариство є юридичною особою, а порушене у питанні 9 звернення стосується порядку оприбуткування готівкових коштів, проведення розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій ФОП, надання відповіді на таке питання не може бути предметом індивідуальної податкової консультації, оскільки воно стосується практичного застосування законодавства іншими суб’єктами господарювання, а не Товариством.

Щодо питання 11

Питання сформульовано без зазначення системи оподаткування продавця, виду здійснюваної діяльності та інших обставин, від яких залежав обов'язок застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО)/програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – ПРРО).

У разі придбання товарів (послуг) у 2021 році у ФОП, які перебували на загальній системі оподаткування та відповідно до законодавства були зобов’язані застосовувати РРО/ПРРО, проведення готівкових розрахунків мало супроводжуватися видачею відповідного розрахункового документа.

При цьому, ФОП платники єдиного податку другої – четвертої групи до 01.01.2022, з урахуванням певних особливостей у відповідні проміжки часу, були звільнені від обов’язку застосування РРО, ПРРО, використання розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій.

ФОП платники єдиного податку першої групи і на сьогодні звільненні від обов’язку застосування РРО, ПРРО, використання розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій.

При цьому питання щодо належності конкретного документа як підтвердження проведення розрахункової операції вирішується з урахуванням вимог законодавства, чинного на момент здійснення відповідної операції, статусу суб’єкта господарювання, його обов’язку щодо застосування РРО/ПРРО та фактичних обставин здійснення такої операції.

Щодо питань 13

Фізичні особи – довірені особи Товариства, які відповідно до законодавства України одержали готівку з рахунку із застосуванням платіжного інструменту, використовують її за призначенням без оприбуткування в касі Товариства.

Такі фізичні особи – довірені особи Товариства, зобов’язані подати до підрозділу бухгалтерського обліку Товариства Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, разом із підтвердними документами про використання коштів за призначенням та повертають невикористаний залишок коштів на рахунок Товариства, або в касу в установлені строки і порядку, визначені для підзвітних осіб законодавством України.

Сам по собі факт зняття готівкових коштів з рахунку Товариства та наявність документів контрагента без інших документів, визначених у статті 44 Кодексу, не є достатнім підтвердженням використання коштів у господарській діяльності платника податків.

Разом з тим повідомляємо, що висновки щодо практичного застосування норм податкового законодавства надаються контролюючим органом виходячи із суті питань, порушених у зверненні платника податків. При підготовці індивідуальної податкової консультації не здійснюється дослідження фактичних обставин господарських операцій платника податків, не надається оцінка окремим документам та не вирішуються питання щодо правомірності відображення окремих господарських операцій у податковому та бухгалтерському обліку. Така оцінка здійснюється під час проведення заходів податкового контролю в порядку, визначеному Кодексом.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу.