Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 29.06.2026 р. № 3774/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства з обмеженою відповідальністю (далі – Товариство) на отримання індивідуальної податкової консультації щодо перебування на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок четвертої групи) за умови реалізації електричної енергії, реєстрації платником акцизного податку та керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні Товариство поінформувало, що є сільськогосподарським товаровиробником, знаходиться на спрощеній системі оподаткування (платник єдиного податку четвертої групи), має у власності виробничі потужності, тваринницькі комплекси та об’єкти інфраструктури, що забезпечують повний цикл вирощування та утримання худоби.

В рамках господарської діяльності (тваринництво) Товариство планує встановлення сонячної електростанції (далі – СЕС) на території майнового комплексу (будівлі ферми) з метою забезпечення власних виробничих потреб електричною енергією. У разі виникнення надлишків електроенергії Товариство має намір реалізовувати таку електроенергію третім особам.

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи має право Товариство як платник єдиного податку четвертої групи реалізовувати надлишки електричної енергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії (СЕС), третім особам, за умови, що дохід від такої реалізації не перевищуватиме 25 відсотків Товариства від реалізації продукції (товарів, послуг)?
2. Чи зобов’язане Товариство у  зв’язку з виробництвом та реалізацією електроенергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії, зареєструватися  платником акцизного податку відповідно до норм Кодексу?

 

Щодо першого питання.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, а також відносини, пов’язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею - продажем, постачанням електричної енергії, визначає та регулює Закон України від 13 квітня 2017 року № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії» (далі – Закон № 2019).

Під виробництвом електричної енергії згідно з ст. 1 Закону № 2019 розуміється діяльність, пов'язана з перетворенням енергії з енергетичних ресурсів будь-якого походження в електричну енергію за допомогою технічних засобів, крім діяльності із зберігання енергії.

Статтею 8 Закону № 2019 визначено, зокрема, що господарська діяльність з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, постачання електричної енергії споживачу провадиться на ринку електричної енергії за умови отримання відповідної ліцензії.

Разом з тим, згідно з ст. 30 Закону № 2019 діяльність з виробництва електричної енергії без ліцензії на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії дозволяється, якщо величина встановленої потужності чи відпуск електричної енергії менші за показники, визначені у відповідних ліцензійних умовах з виробництва електричної енергії.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» від 20 лютого 2003 року № 555-IV механізм самовиробництва - схема підтримки активних споживачів, призначена для власного споживання електричної енергії, за якою відбувається взаєморозрахунок вартості обсягу відпуску електричної енергії в електричну мережу генеруючими установками таких споживачів та вартості обсягу відбору ними електричної енергії з електричної мережі, з урахуванням вартості послуг з передачі та/або розподілу електричної енергії.

Учасник ринку електричної енергії (далі - учасник ринку) - виробник, електропостачальник, трейдер, оператор системи передачі, оператор системи розподілу, оператор малої системи розподілу, оператор ринку, номінований оператор ринку, гарантований покупець, агрегатор, оператор установки зберігання енергії та споживач, які провадять діяльність на ринку електричної енергії відповідно до Закону № 2019 (п. 190 частини першої
ст. 1 Закону № 2019).

Виробник електричної енергії - це суб'єкт господарювання, який здійснює виробництво електричної енергії (п. 24 частини першої ст. 1 Закону № 2019).

Постачальник універсальної послуги - визначений відповідно
Закону № 2019 електропостачальник, який виконує зобов'язання щодо надання універсальної послуги (п. 140 частини першої ст. 1 Закону № 2019).

Електропостачальник - це суб'єкт господарювання, який здійснює продаж електричної енергії за договором постачання електричної енергії споживачу
(п. 53 частини першої ст. 1 Закону № 2019)..

Універсальна послуга - це постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам, що гарантує їхні права бути забезпеченими електричною енергією визначеної якості на умовах, визначених відповідно до цього Закону, на всій території України (п. 186 частини першої
ст. 1 Закону № 2019).

Активний споживач - споживач (або група споживачів, які діють спільно), що споживає електричну енергію та виробляє електричну енергію та/або здійснює діяльність із зберігання енергії, та/або продає надлишки виробленої та/або збереженої електричної енергії, або бере участь у заходах з гнучкості або енергоефективності відповідно до вимог закону, за умови що ці види діяльності не є його основною професійною та/або господарською діяльністю (п. 7 частини першої ст. 1 Закону № 2019).

Згідно з п.п. 3 частиною третьої ст. 581 Закону № 2019, зокрема визначено, що активний споживач має право здійснювати продаж надлишку відпущеної електричної енергії згідно з укладеним договором купівлі-продажу електричної енергії за механізмом самовиробництва.

За умови виконання вимог, визначених абзацом першим частини 7, такий споживач, зокрема має укласти договір купівлі-продажу електричної енергії за механізмом самовиробництва та набути статусу активного споживача. До дати набуття статусу активного споживача такий споживач не має права реалізовувати електричну енергію, вироблену електроустановками третьої особи, але не спожиту електроустановками такого споживача(абзац четвертий частини 7 ст. 581 Закону № 2019)

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1
розділу XIV Кодексу.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою 1 розділу XIV Кодексу, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (п. 291.2
ст. 291 Кодексу).

Відповідно до п.п. 4 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до четвертої групи - сільськогосподарські товаровиробники, належать юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Сільськогосподарський товаровиробник - зокрема, юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання (п.п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Пунктом 291.5¹  ст. 291 Кодексу встановлено перелік обмежень для платників єдиного податку четвертої групи.

Відповідно до п.п. 291.5¹.2 п. 291.5¹ ст. 291 Кодексу не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи суб'єкти господарювання, зокрема, що провадять діяльність з виробництва підакцизних товарів, крім електричної енергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками та/або з відновлюваних джерел енергії (за умови, що дохід від реалізації такої енергії не перевищує 25 відсотків доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) такого суб'єкта господарювання).

Відновлювані джерела енергії — це джерела вітрової, сонячної, геотермальної енергії, енергії хвиль та припливів, гідроенергії, енергії біомаси, газу з органічних відходів, газу каналізаційно-очисних станцій, біогазів
(п.п 14.1.29 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Отже, платнику єдиного податку четвертої групи не заборонено здійснювати операції із реалізації підакцизних товарів, зокрема, виробленої електричної енергії (за умови, що дохід від реалізації такої енергії не перевищує 25 відсотків доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) такого суб'єкта господарювання).

Разом з тим, повідомляємо, що перелік доходів, що включаються до доходу сільськогосподарського товаровиробника, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, визначений п.п. 298.8.3 п. 298.8 ст. 298 Кодексу.

Частка сільськогосподарського товаровиробництва для цілей глави 1 розділу XIV Кодексу - питома вага доходу сільськогосподарського товаровиробника, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, у загальній сумі його доходу, що враховується під час визначення права такого товаровиробника на реєстрацію як платника податку (п.п. 14.1.262 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Форма розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва (далі - Розрахунок) затверджена наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 26.12.2011 № 772 "Про затвердження Розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва", який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 06.04.2012 за № 510/20823 (далі – Розрахунок).

Суми доходів, отримані від реалізації надлишків електричної енергії включаються до загальної суми доходу сільськогосподарського товаровиробника у Розрахунку та не включаються до доходу сільськогосподарського товаровиробника, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки.

Оскільки частка сільськогосподарського товаровиробництва визначається шляхом співвідношення суми доходу сільськогосподарського товаровиробника, отриманого від реалізації, зокрема виробленої електричної енергії, до його скоригованого доходу, тому включення до складу загального доходу сум доходів, отриманих від реалізації електричної енергії вплине на розмір частки сільськогосподарського товаровиробництва.

 

Щодо другого питання.

Правові основи оподаткування акцизним податком встановлено
розділом VI та підрозділами 5 та 10 розділу XX Кодексу.

Відповідно до п. 215.1 ст. 215 Кодексу електрична енергія належить до  підакцизних товарів.

Згідно із положеннями Кодексу платниками акцизного податку є, зокрема, виробники електричної енергії, які мають ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії і продають її на ринку електричної енергії (п.п. 212.1.13 п. 212.1 ст. 212 Кодексу).

Відповідно до п. 213.1 ст. 213 Кодексу, об'єктами оподаткування є операції,  зокрема,  з:

реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції);

реалізації та/або передачі в межах одного підприємства підакцизних товарів (продукції) з метою власного споживання, промислової переробки, своїм працівникам, а також здійснення внесків підакцизними товарами (продукцією) до статутного капіталу. Ця норма не поширюється на операції з передачі в межах одного підприємства електричної енергії (за кодом 2716 00 00 00 згідно з УКТЗЕД), виробленої на об’єктах електроенергетики.

Не підлягають оподаткуванню акцизним податком операції з реалізації електричної енергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками та/або з відновлюваних джерел енергії (п.п. 213.2.8 п. 213.2
ст. 213 Кодексу).

Підпунктом 14.1.29 п. 14.1 ст. 14 Кодексу надане визначення відновлювальних джерел енергії – це джерела вітрової, сонячної, геотермальної енергії, енергії хвиль та припливів, гідроенергії, енергії біомаси, газу з органічних відходів, газу каналізаційно-очисних станцій, біогазів.

Згідно з п.п. 212.3.1 п. 212.3 ст. 212 Кодексу реєстрація у контролюючих органах як платника податку суб'єкта господарювання, постійного представництва, які здійснюють діяльність з виробництва підакцизних товарів (продукції), яка підлягає ліцензуванню, здійснюється на підставі відомостей щодо видачі такому суб'єкту відповідної ліцензії.

Отже, у разі здійснення, без отримання ліцензії відповідно до законодавства, операцій з реалізації (продажу) електричної енергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії (власними сонячними панелями) або передачі для власного споживання власновиробленої електричної енергії у суб’єкта господарювання не виникатиме податкове зобов’язання із сплати акцизного податку, реєстрації платником акцизного податку, та відсутній обов’язок подання податкової звітності з акцизного податку.

У разі, якщо Товариство матиме ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії, то суб’єкт господарювання буде платником акцизного податку відповідно до п.п. 212.1.13 п. 212.1 ст. 212 Кодексу, зобов’язаний зареєструватися платником акцизного податку, який здійснює діяльність з виробництва електричної енергії та подавати декларацію з акцизного податку за місцем своєї реєстрації у контролюючих органах.

Слід зазначити, що кожен конкретний випадок має розглядатись з урахуванням всіх суттєвих обставин та первинних документів.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).