Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 30.06.2026 р. № 3790/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

 

Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства щодо податкових наслідків в описаній у зверненні ситуації і, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як викладено у зверненні, Товариство має можливість укласти договір з надання послуги іншій юридичній особі з розміщення у Товариства на орендованій площі станції зарядки електромобілів (електрозарядна станція), зокрема, електрозарядного комплексу потужністю 240 кВт на годину, з зарядними портами CCS2 та CCS2, електрозарядного комплексу потужністю 240 кВт на годину, з зарядними портами GBT та GBT, електрозарядного комплексу потужністю 44 кВт на годину, з зарядними портами Type 2 та
Type 2. Послуга з розміщення обладнання передбачає забезпечення Виконавцем безперебійного електроживлення обладнання, окрім випадків аварійних чи планових відключень електричного живлення. Розміщене обладнання споживає електроенергію, яку Товариству постачають інші постачальники.

Інформуючи про зазначене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1) чи потрібно підприємству додаткові КВЕДи?

2) як правильно формулювати послугу в договорі та первинних документах?

3) щодо оподаткування ПДВ операції, описаної у зверненні Товариства;

4) яким чином має бути оформлена компенсація за електроенергію різних видів, що витрачається на функціонування розміщеного обладнання?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пунктів 5.1 – 5.3 статті 5 розділу I ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ.

Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).

Відповідно до статті 3 ЦКУ загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, є свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Згідно зі статтею 91 ЦКУ юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії визначено Законом України від 13 квітня 2017 року
№ 2019- VIII «Про ринок електричної енергії» із змінами і доповненнями (далі – Закон № 2019).

Відповідно до частини п’ятої статті 58 Закону № 2019 діяльність з надання послуг із заряджання систем акумулювання електричної енергії (акумуляторних батарей) електромобілів за допомогою електрозарядних станцій є споживанням електричної енергії та не є постачанням електричної енергії в розумінні Закону № 2019.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) (зі змінами).

Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга статті 6 Закону № 996).

Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, встановлено, що Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері, зокрема, бухгалтерського обліку та аудиту, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Пунктом 44.1 статті 44 розділу ІІ ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 розділу ІІ ПКУ.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Відповідно до підпунктів «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників ПДВ з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ.

Правила формування податкових зобов’язань і податкового кредиту з ПДВ та їх коригування, а також складання податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних і їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) визначено статтями 187, 192, 198 та 201 розділу V, а також в окремих випадках пунктом 44 підрозділу 2 розділу XX ПКУ.

Порядок заповнення податкової накладної, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267, зі змінами (далі – Порядок № 1307).

Згідно з пунктами 201.1, 201.7 та 201.10 статті 201 розділу V ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку / небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

Так, у податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов’язкові реквізити, зокрема повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, − продавця та покупця товарів/послуг.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ і вказаних вище нормативно-правових актів, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС інформує.

Щодо питань 1, 4

Питання щодо визначення КВЕД, який повинен бути у Товариства для здійснення описаної у зверненні діяльності та оформлення компенсації за електроенергію різних видів, що витрачається на функціонування розміщеного обладнання, не належить до компетенції ДПС.

Щодо питання 2

Питання оформлення первинних документів належить до компетенції Міністерства фінансів України, яке є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої статті 6 Закону № 996).

Щодо питання 3

З огляду на описану у зверненні ситуацію фактичним постачальником послуг із заряджання електричних транспортних засобів у розумінні норм ПКУ буде Орендар.

За загальновстановленими правилами об’єкт оподаткування ПДВ визначається відповідно до статті 185 розділу V ПКУ.

Так, з огляду на описану у зверненні ситуацію матимуть місце дві операції, які будуть об’єктом оподаткування ПДВ, а саме:

операція Орендаря з постачання кінцевому споживачу послуг із заряджання електричних транспортних засобів. За такою операцією Орендар зобов’язаний буде скласти податкову накладну на кінцевого споживача та зареєструвати її в ЄРПН у встановлені ПКУ терміни;

операція Товариства з постачання послуг з оренди. Вартість комунальних послуг (електроенергії), які сплачує Орендар для забезпечення функціонування електрозарядних станцій, включається до складу орендної плати, яка є її невід’ємною складовою. Таку операцію Товариство зобов’язане буде оподатковувати ПДВ за ставкою 20 %, скласти податкову накладну на Орендаря та зареєструвати її в ЄРПН у встановлені ПКУ терміни.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).