Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 30.06.2026 р. № 3796/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

 

Державна податкова служба України розглянула звернення Комунального підприємства щодо оподаткування податком на додану вартість (далі – ПДВ), і, керуючись статтею 52 глави 3 розділу II Податкового ПКУ України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як викладено у зверненнях, між Комунальним підприємством (замовник) та ФОП укладено договір предметом якого є проведення робіт з капітального ремонту тротуару (усунення аварійного стану). З метою оплати вказаних послуг із бюджету селищної громади, відповідно до програми розвитку ЖКГ на 2026 рік та рішення сесії селищної ради Комунальному підприємству було виділено фінансування із загального фонду місцевого бюджету. Кошти виділено за кодом економічної класифікації видатків бюджету 3210 «Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)» (далі - КЕКВ 3210) та за кодом програмної класифікації видатків КПКВ 0116030).

З огляду на викладене, Комунальне підприємство просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання: чи призводить отримання бюджетних коштів в описаній ситуації до виникнення об’єкта оподаткування ПДВ та чи потрібно у такому разі складати податкову накладну?

Згідно з пунктом 1.1 статті 1 розділу І ПКУ розділу І ПКУ відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ

Терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами (пункт 5.3 статті 5 розділу І ПКУ).

Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним ПКУ України (далі – БКУ).

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 2 Бюджетного ПКУ України (далі – БКУ) бюджетні кошти (кошти бюджету) – належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету.

Одержувачем бюджетних коштів є суб’єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету (пункт 38 частини першої статті 2 БКУ).

Розпорядник бюджетних коштів може уповноважити одержувача бюджетних коштів на виконання заходів, передбачених бюджетною програмою, шляхом доведення йому бюджетних асигнувань та надання відповідних коштів бюджету (на безповоротній чи поворотній основі). Одержувач бюджетних коштів використовує такі кошти відповідно до вимог бюджетного законодавства на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань (частина шоста статті 22 БКУ).

Розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 БКУ (частина перша статті 49 БКУ).

Отже, для цілей оподаткування ПДВ Комунальне підприємство може використовувати поняття, визначені БКУ.

Згідно з пунктом 1.5 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 № 333, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.03.2012 за № 456/20769, із змінами і доповненнями (далі – Інструкція № 333) видатки одержувачів бюджетних коштів здійснюються, зокрема, за кодом економічної класифікації видатків бюджету 3210.

Пунктом 1.6 Інструкції № 333 визначено, що:

капітальні видатки – це видатки, які спрямовуються на придбання основного капіталу (обладнання і предметів довгострокового користування), необоротних активів (у тому числі землі, нематеріальних активів тощо), на капітальні інвестиції, капітальний ремонт; невідплатні платежі, компенсацію втрат, пов’язаних з пошкодженням основного капіталу;

капітальні трансферти – це невідплатні односторонні платежі органів управління, які не ведуть до виникнення або погашення фінансових вимог. Вони передбачені на придбання капітальних активів, компенсацію втрат, пов'язаних з пошкодженням основного капіталу, або збільшення статутного капіталу суб’єктів господарювання відповідно до законодавства. До цієї категорії включаються також трансфертні платежі підприємствам для покриття збитків, акумульованих ними протягом ряду років або таких, які виникли в результаті надзвичайних обставин. Капітальними трансфертами вважаються невідплатні, безповоротні платежі, які мають одноразовий і нерегулярний характер як для надавача (донора), так і для їх отримувача (бенефіціара). Кошти, що виділяються з бюджету як капітальні трансферти, мають цільове призначення.

Відповідно до підпункту 3.2.1. пункту 3.2 глави 3 Інструкції № 333 код 3210 «Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)» включає:

1) капітальні трансферти одержувачам бюджетних коштів (тобто всі капітальні видатки одержувачів бюджетних коштів), підприємствам (установам,організаціям);

2) внески у статутні капітали суб’єктів господарювання відповідно до законодавства;

3) капітальні видатки закладів фахової передвищої та вищої освіти, наукових установ відповідно до нормативно-правових актів; закладів фахової передвищої та вищої освіти;

4) капітальні видатки закладів охорони здоров’я, що утримуються за рахунок бюджетних коштів (крім закладів охорони здоров’я, видатки на які передбачені у ст. 87 Бюджетного кодексу України).

5) капітальні видатки, пов’язані із участю держави у виведенні неплатоспроможного банку або системно важливого банку з ринку відповідно до Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VІ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників ПДВ з постачання товарів / послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України, у тому числі операції з безоплатної передачі.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема, є постачання послуг за рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або в примусовому порядку (підпункт «б» підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).

Відповідно до підпункту 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ не є об’єктом оподаткування ПДВ операції з виплат у грошовій формі заробітної плати (інших прирівняних до неї виплат), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи інших фондів загальнообов'язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі).

Пунктом 188.1 статті 188 розділу V ПКУ визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 розділу VІ ПКУ, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, ПДВ та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення;

електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 розділу V ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, – дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку – дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів – дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону № 996, незалежно від дати накладення електронного підпису.

Датою виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед бюджетом (пункт 187.7 статті 187 розділу V ПКУ).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 розділу V ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку – продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів зазначених вище, опису питання і фактичних обставин, що наявні у зверненні, ДПС повідомляє.

При визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій платники податку повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку – превалювання сутності над формою, згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (стаття 4 Закону № 996).

У цьому контексті для правильного застосування норм податкового законодавства вирішальним є встановлення економічного змісту та правової природи бюджетних платежів, зокрема з’ясування того, чи мають вони компенсаційний характер та чи здійснюються як оплата вартості конкретно визначених робіт/послуг ПКУ не виключено з числа об’єктів оподаткування ПДВ операції з постачання товарів / послуг, які постачаються платниками податків – одержувачами бюджетних коштів; не передбачено, що спосіб і механізм оплати поставлених платником податків послуг / робіт (за рахунок бюджетних коштів чи ні) впливає на виникнення об’єкта оподаткування ПДВ за операціями з постачання товарів / послуг.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції з постачання товарів/послуг на митній території України, у тому числі з безоплатного постачання товарів/послуг. При цьому база оподаткування ПДВ згідно з пунктом 188.1 статті 188 розділу V ПКУ визначається виходячи з договірної вартості операцій з постачання товарів/послуг та включає будь-які суми коштів, що підлягають компенсації платнику ПДВ безпосередньо або через третю особу, у тому числі за рахунок бюджетних коштів.

Безпосередньо отримання Комунальним підприємством коштів, у тому числі з місцевого бюджету за КЕКВ 3210, якщо Комунальне підприємство фактично не постачає роботи/послуги, не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Визначальним для встановлення наявності або відсутності об’єкта оподаткування ПДВ є не формальне найменування платежу (субсидія, трансферт, субвенція тощо), а його економічний зміст, зокрема встановлення факту, чи є такий платіж оплатою вартості конкретних товарів/послуг.

Отже, у разі якщо бюджетні кошти за КЕКВ 3210 надаються Комунальному підприємству без встановлення зобов’язання щодо постачання ним товарів/послуг та не мають компенсаційного характеру, при отриманні таких коштів обов’язок щодо нарахування податкових зобов’язань з ПДВ у Комунального підприємства не виникатиме.

Водночас, якщо отримання Комунальним підприємством таких коштів пов’язане з фактичним постачанням товарів/послуг з утримання об’єктів благоустрою (зокрема, виконання робіт з капітального ремонту тротуару, в тому числі із залученням підрядника (виконавця)) та має компенсаційний характер, відповідні операції є об’єктом оподаткування ПДВ згідно з пунктом 185.1 статті 185 розділу V ПКУ, а податкові зобов’язання з ПДВ нараховуються у загальному порядку виходячи з бази оподаткування ПДВ, визначеної відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V ПКУ.

Обов’язок щодо нарахування податкових зобов’язань із ПДВ за такими операціями виникає на дату зарахування бюджетних коштів як оплати за постачання товарів/послуг (виконання робіт) згідно з пунктом 187.7 статті 187 розділу V ПКУ.

Правомірність нарахування податкових зобов’язань з ПДВ за тими чи іншими операціями може бути встановлено виключно в рамках проведення перевірок, здійснених відповідно до вимог ПКУ.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).