Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 02.07.2026 р. № 3845/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо застосування окремих норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

У своєму звернені платник податків зазначив, що є фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку третьої групи за ставкою 5 відсотків та планує здійснювати діяльність із надання в оренду гостьового будиночку розташованого в межах міста Києва.

Оренда цього гостьового будиночка надається як комплексна послуга, що включає в себе: користування басейном й сауною, отримання послуг з масажу тощо.

Користувачами (орендарями) гостьового будиночку, як комплексної послуги, є переважно особи, що проживають у місті Києві, зокрема, особи, які зареєстровані (прописані) в місті Києві, особи, які як внутрішньо переміщені особи зареєстровані в місті Києві, а також особи, що орендують житло у місті Києві, згідно договорів оренди (але не є зареєстрованими (прописаними) у місті Києві.

Гостьовий будиночок надається в оренду як погодинно (протягом дня, наприклад, з ранку до вечора) без ночівлі, так і цілодобово.

Платник податку просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи є платниками туристичного збору особи, що орендують гостьовий будиночок погодинно протягом дня (без ночівлі в ньому)?

2. Чи є платниками туристичного збору особи, що орендують гостьовий будиночок, які постійно проживають, у тому числі на умовах договорів найму у місті Києві?

3. Якими документами має підтверджуватися постійне проживання, у тому числі на умовах договорів найму, у місті Києві осіб, що орендують гостьовий будиночок?

4. Чи зобов’язана фізична – особа підприємець отримувати, зберігати та надавати під час перевірки копії документів, що підтверджують постійне місце проживання, у тому числі на умовах договорів найму, у місті Києві осіб, що орендували гостьовий будиночок?

5. Що вважається добою для цілей справляння туристичного збору?

Щодо першого та п’ятого питань

Порядок справляння туристичного збору визначено ст. 268 Кодексу, згідно з п. 268.1 якої туристичний збір (далі – Збір) – це місцевий збір, кошти від якого зараховуються до місцевого бюджету.

Згідно з п.п. 268.2.1 п. 268.2 ст. 268 Кодексу платниками Збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, про встановлення туристичного збору, та тимчасово розміщуються у місцях проживання (ночівлі), визначених п.п. 268.5.1 п. 268.5 ст. 268 Кодексу.

Відповідно до п.п. 268.5.1 п. 268.5 ст. 268 Кодексу згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, справляння Збору може здійснюватися з тимчасового розміщення у таких місцях проживання (ночівлі):

а) готелі, кемпінги, мотелі, гуртожитки для приїжджих, хостели, будинки відпочинку, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, пансіонати та інші заклади готельного типу, санаторно-курортні заклади;

б) житловий будинок, прибудова до житлового будинку, квартира, котедж, кімната, садовий будинок, дачний будинок, будь-які інші об'єкти, що використовуються для тимчасового проживання (ночівлі).

Базою справляння Збору відповідно до п.п. 268.4.1 п. 268.4 ст. 268 Кодексу є загальна кількість діб тимчасового розміщення у місцях проживання (ночівлі), визначених п.п. 268.5.1 п. 268.5 ст. 268 Кодексу.

Доба – період між двома послідовними розрахунковими годинами, що дорівнює 24 годинам.

Розрахункова година – година, встановлена у місці проживання (ночівлі), при настанні якої споживач повинен звільнити номер (місце) у день виїзду і після якої здійснюється заселення до місця проживання (ночівлі).

Кодексом не передбачений інший, ніж доба, період проживання для визначення бази оподаткування Збором та не встановлено залежність тривалості доби від фактичного терміну проживання у місці розміщення (ночівлі).

Правила користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затверджені наказом Державної туристичної адміністрації України від 16.03.2004 № 19, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 2 квітня 2004 року за № 413/9012 (далі – Правила № 19), регламентують основні вимоги щодо користування готелями та аналогічними засобами розміщення усіх форм власності, що здійснюють діяльність на території України у сфері надання послуг розміщення споживачам, і регулюють відносини між споживачами (фізичними особами, які проживають у готелях або мають намір скористатися готельними послугами), та готелями, виконавцями цих послуг.

Так, п. 1.3 глави 1 Правил № 19 визначено, що розрахункова година – година, яка встановлена в готелі та при настанні якої споживач повинен звільнити номер у день виїзду й після якої здійснюється заселення в готель.

Згідно з п. 3.8. глави 3 Правил № 19 плата за надання готельних послуг стягується відповідно до єдиної розрахункової години – 12 год. 00 хв. поточної доби за місцевим часом. Готель з урахуванням місцевих особливостей вправі змінити єдину розрахункову годину. Як правило, розрахункова година зазначається у внутрішніх правилах готелю.

Пунктом 3.7 глави 3 Правил № 19 встановлено, що договір про надання готельних послуг може бути укладений на визначений або невизначений термін. При укладанні договору на невизначений термін погодженим вважається найбільш короткий термін, зазвичай одна доба; дія договору в такому разі завершується о 12 год. 00 хв. дня, наступного за днем прибуття споживача.

У разі раннього заїзду до місця проживання (до 12 год. 00 хв. дня прибуття) та пізнього виїзду (після 12 год. 00 хв. дня виїзду) для цілей оподаткування Збором до кількості днів проживання додається дві доби (по одній добі за перевищення розрахункової години при заїзді та виїзді з місця проживання).

Враховуючи викладене вище, відлік доби проживання розпочинається
з 12 год. 00 хв. дня прибуття (заїзду) та триває 24 години до розрахункової години, встановленої готелем.

Таким чином, оскільки Кодекс не передбачає іншого періоду проживання, ніж доба, у разі погодинного розміщення Збір розраховується для кожного проживаючого (платника Збору) з базою оподаткування – одна доба.

Щодо другого питання

Відповідно до п.п. 268.2.1 п. 268.2 ст. 268 Кодексу платниками Збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад (далі – Рада), про встановлення Збору, та тимчасово розміщуються у місцях проживання (ночівлі), визначених п.п. 268.5.1 п. 268.5 ст. 268 Кодексу.

Платниками Збору не можуть бути особи, які постійно проживають, у тому числі на умовах договорів найму, у селі, селищі або місті, радами яких встановлено такий збір (п. «а» п.п. 268.2.2 п. 268.2 ст. 268 Кодексу).

Водночас згідно з п. 4 Порядку надання послуг з тимчасового розміщення (проживання), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 15 березня 2006 року № 297, до послуг з тимчасового розміщення (проживання) не належить розміщення осіб, з якими укладається договір про наймання житла на строк, що перевищує один місяць (для курортів строк визначається місцевими органами виконавчої влади).

Отже особи, що орендують гостьовий будинок у місті Києві, які постійно проживають у місті Києві,  у тому числі на умовах договорів найму - не є платниками Збору.

Щодо третього питання

      Відповідно до п. 9 ст. 2 Закону України від 05 листопада 2021 року             № 1871-IX «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, – паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.

Щодо четвертого питання

Обов’язки платника податків визначені ст. 16 Кодексу.

Згідно з п. 16.1 ст. 16 Кодексу платник податків зобов’язаний, зокрема:

вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Кодексу);

подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів(п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Кодексу);

сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Кодексом та законами з питань митної справи (п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Кодексу);

подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов’язаних із визначенням об’єктів оподаткування (податкових зобов’язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов’язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов’язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання (п.п. 16.1.5 п. 16.1 ст. 16 Кодексу);

виконувати законні вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи і підписувати акти (довідки) про проведення перевірки (п.п. 16.1.8 п. 16.1 ст. 16 Кодексу);

не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов’язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи (п.п. 16.1.9 п. 16.1 ст. 16 Кодексу);

забезпечувати збереження документів, пов’язаних з виконанням податкового обов’язку, протягом строків, установлених Кодексом (п.п. 16.1.12          п. 16.1 ст. 16 Кодексу);

забезпечувати надання посадовими (службовими) особами платника податку письмових пояснень на письмовий запит контролюючого органу з питань, що стосуються предмета перевірки, та їх документального підтвердження (п.п. 16.1.15 п. 16.1 ст. 16 Кодексу).

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.