Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 03.07.2026 р. № 3855/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК

        Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення                       Товариства щодо окремих питань з визначення доходу юридичною особою – платником єдиного податку третьої групи  при здійсненні операцій з облігаціями  внутрішньої державної позики   (далі - ОВДП), та керуючись статтею 52 та підпунктом «в» підпункту 69.41.3 підпункту 69.41 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

         Товариство повідомило, що планує за рахунок  власних вільних грошових коштів придбати через  первинного дилера (банківську установу) ОВДП. Основною метою придбання є утримання ОВДП до дати погашення з  отриманням доходу у вигляді купонних виплат та/або дисконту залежно від умов  конкретного випуску облігацій. Водночас, не виключається можливість  дострокового відчуження таких ОВДП на вторинному ринку через банк-первинний дилер або іншому покупцю до настання строку їх погашення.

        Товариство, посилаючись на норми Кодексу, просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

         1.Чи включається до складу доходу юридичної особи – платника єдиного податку третьої групи  сума коштів, отримана при погашенні ОВДП у частині  повернення їх номінальної вартості (основної суми інвестиції)?

         2. Чи підлягають оподаткуванню єдиним податком лише суми купонного доходу, нарахованого та виплаченого за ОВДП, без включення до доходу суми номінальної вартості  облігацій, що повертається при їх погашенні?

        3. Чи включається до складу доходу юридичної особи – платника єдиного податку сума дисконту (різниця між ціною придбання та номінальною  вартістю ОВДП), отримана при погашенні дисконтних облігацій?

        4. Чи визначається дохід юридичної особи – платника єдиного податку третьої групи  при відчуженні (продажу)  ОВДП  на вторинному ринку відповідно до доходу, вказаного за првилами бухгалтерського обліку , чи як вся сума грошових коштів, отримна від покупця таких цінних паперів?

        5. У разі дострокового продажу ОВДП на вторинному ринку, що є базою оподаткування єдиним податком: вся сума коштів, отримана від покупця облігацій, чи сума доходу, визначена відповідно  до правил бухгалтерського обліку?

        6. Чи має право юридична особа – платник єдиного податку третьої групи  здійснювати операції з  придбання, утримання, погашення та продажу ОВДП без втрати права на застосування спрощеної системи оподаткування?

 

Щодо першого - шостого питання.

Оскільки Товариством не надано додаткової інформації та документів, якими оформлювалися операції, які зазначені у зверненні, тому відповідь на звернення надається на загальних підставах.

Відносини, що виникають під час емісії, обігу, викупу цінних паперів та виконання зобов'язань за ними, укладання і виконання деривативних контрактів, заміни сторони деривативних контрактів та вчинення правочинів щодо фінансових інструментів на ринках капіталу, а також відносини, що виникають під час провадження професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках, регулюються Законом України від 23 лютого 2006 року                  № 3480-IV «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки»                                     (далі - Закон № 3480).

Емітент - це юридична особа, територіальна громада в особі представницького органу місцевого самоврядування, держава в особі уповноважених нею органів державної влади, міжнародна фінансова організація, які від свого імені розміщують емісійні цінні папери та беруть на себе зобов'язання за такими цінними паперами перед їх власниками (абзац п’ятий частина друга статті 4 Закону № 3480).

Відповідно до статті 11 Закону № 3480 облігація - це цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником коштів, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує обов'язок емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений проспектом або рішенням про емісію (для державних облігацій України - умовами їх розміщення) строк та виплатити дохід за облігацією, якщо інше не передбачено проспектом або рішенням про емісію (для державних облігацій України - умовами їх розміщення).

Облігації внутрішньої державної позики України - це цінні папери, що розміщуються виключно на внутрішніх ринках капіталу і підтверджують зобов’язання України щодо відшкодування пред’явникам цих облігацій їхньої номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій. Номінальна вартість облігацій внутрішньої державної позики України може бути визначена в іноземній валюті (частина третя статті 16 Закону                               № 3480).

Частиною сьомою статті 11 Закону № 3480 визначено, що облігації розміщуються з фіксованим строком погашення, єдиним для одного випуску. У випадках та порядку, передбачених проспектом (рішенням про емісію, а для державних облігацій України - умовами їх розміщення) номінальна вартість облігацій може погашатися частинами, при цьому умови виплат таких частин мають бути однаковими для всіх власників облігацій одного випуску.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу I Кодексу).

Підпунктом 14.1.44¹ пункту 14.1 статті 14 Кодексу встановлено, що державні цінні папери – це облігації внутрішніх і зовнішніх державних позик та казначейські зобов’язання України, розміщені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику та/або реалізує державну бюджетну політику у сфері управління державним боргом та гарантованим державою боргом.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1
розділу XIV Кодексу.

Пунктом 291.3 статті 291 Кодексу визначено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному главою1
розділу XIV Кодексу.

До суб’єктів господарювання третьої групи, належать, зокрема, юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року  (підпункт 3 пункту 291.4 статті 291 Кодексу).

У відповідності до підпункту 2 пункту 292.1 статті 292 Кодексу доходом платника єдиного податку для юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пункт 292.3 стаття 292 Кодексу.

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності (пункт 292.6 статті 292 Кодексу).

Дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до     статті 296 Кодексу (пункт 292.13 статті 292 Кодексу).

Перелік видів діяльності, здійснення яких не дає права на застосування спрощеної системи визначено пунктом 291.5 статті 291 Кодексу.

Згідно із підпунктом 291.5.4 пункту 291.5 статті 291 Кодексу не можуть бути платниками єдиного податку страхові (перестрахові) брокери, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом; реєстратори цінних паперів.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначається відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку                   15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (далі - Положення), яке поширюється на підприємства, організації та інші юридичні особи незалежно від форм власності.

Згідно з пунктом 5 Положення дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу                      (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Враховуючи вищевикладене, доходом юридичної особи – платника єдиного податку при погашенні емітентом номінальної вартості ОВДП, в тому числі при продажі облігацій до дати погашення, якщо це передбачено умовами емісії  є вся сума коштів, яка отримана таким платником єдиного податку в рамках операцій з облігаціями, зокрема, сума погашення номінальної вартості облігацій, сума відсотків за ними тощо. При цьому датою отримання доходу є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі по вказаній операції.

Якщо Товариство не є фінансовою установою та здійснює разову операцію щодо придбання (продажу) ОВДП, то така юридична особа може перебувати на спрощеній  системі оподаткування, обліку та звітності за умови дотримання  вимог, визначених главою 1 розділу XIV Кодексу.

Водночас звертаємо увагу, що діяльність юридичної особи – платника єдиного податку третьої групи з подальшою реалізацією облігацій на постійній основі може розглядатися як фінансове посередництво, при здійсненні якого суб’єкти господарювання не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи (підпункт 6 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Кодексу).

У разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання – платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом, у таких випадках та в строки , з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми (підпункт 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Кодексу).

Слід зазначити, що кожен конкретний випадок має розглядатися з урахуванням всіх суттєвих обставин та первинних документів.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).