Державна податкова служба України розглянула звернення щодо оподаткування ПДВ операцій з реалізації активів, стягнутих в дохід держави на підставі рішення суду та, керуючись статтею 52 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.
Як зазначено у зверненні, Фондом на підставі відповідних наказів прийнято рішення про реалізацію активів, які були стягнуті в дохід держави згідно з Законом України від 14 серпня 2014 року № 1644-VII «Про санкції» (далі – Закон № 1644) на підставі рішення Вищого антикорупційного суду, шляхом проведення електронного аукціону.
До таких активів, зокрема, належать:
права вимоги заборгованості за контрактами про постачання продукції, укладеними між ТОВ-1 та АТ, що виникли на підставі договорів про відступлення прав (вимог), укладених між АТ (кредитором) та нерезидентом (новим кредитором);
права вимоги заборгованості за договорами фінансової позики, укладеними між нерезидентом (позичкодавцем) та ТОВ-2 (позичальником);
право вимоги заборгованості за договором про здійснення кредитування, укладеним між Банком (кредитором) та ТОВ-2 (позичальником), що виникли на підставі договору купівлі-продажу права вимоги, укладеного з нерезидентом (новим кредитором);
право вимоги заборгованості за контрактом щодо купівлі-продажу товару, укладеним між ВАТ (покупець, кредитор) та ТОВ-2 (постачальник, боржник).
У зв’язку з цим Фонд просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання, чи є операції з постачання зазначених у зверненні активів (прав вимоги) такими, що не є об’єктом оподаткування ПДВ згідно з підпунктом 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 розділу ПКУ?
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).
Статтею 5 розділу І ПКУ визначено, що поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу І ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Порядок реалізації активів, щодо яких ухвалено судове рішення про застосування санкції, передбаченої пунктом 11 частини першої статті 4 Закону № 1644 затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2026 року № 75 «Деякі питання реалізації активів, щодо яких ухвалено судове рішення про застосування санкції» (далі – Порядок № 75).
Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).
Правові основи укладення договорів купівлі-продажу регулюються нормами ЦКУ, зокрема статтями 655 і 656 ЦКУ.
Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути:
майно (товар), який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому;
майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав;
право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
Правила заміни кредитора (відступлення права вимоги) визначено статтями 512 – 519 ЦКУ.
Кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги – операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації (підпункт 14.1.255 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу ХХ ПКУ.
Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.
Відповідно до підпункту 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ не є об’єктом оподаткування ПДВ, зокрема, операції з:
відступлення права вимоги, переведення боргу, торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов’язаннями (вимогами), за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об’єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, операції з відступлення права вимоги за забезпеченими іпотекою кредитами (позиками), житлові чеки, земельні бони та деривативи;
залучення, розміщення та повернення коштів за договорами позики, депозиту, вкладу (у тому числі пенсійного);
доручення, надання, управління і відступлення прав вимоги за фінансовими кредитами фінансових установ.
Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів, зазначених вище, ДПС повідомляє.
Операції з відступлення (продажу) права вимоги (в тому числі реалізація (продаж) прав вимоги за борговими зобов’язаннями, які виникли згідно з договорами купівлі-продажу, кредитування, фінансової позики та були стягнуті в дохід держави за рішенням суду), відповідно до підпункту 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ не є об’єктом оподаткування ПДВ.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу ІІ ПКУ).
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2026 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. |
Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" |
Приєднуйтесь до нас у соцмережах: |