Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 06.07.2026 р. № 3883/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Платник податків повідомив, що є фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку третьої групи та планує здійснювати діяльність зі створення відео та розміщення їх на своїй сторінці у сервісі Base by mono (що управляється Base by mono, Inc), для подальшого надання платного доступу до цих відео користувачам сервісу Base by mono.

Таким чином, платник податку просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи є виплати, що надходять фізичній особі - підприємцю із сервісу Base by mono, як оплата за надання доступу користувачам Base by mono до відео створених фізичною особою - підприємцем чи інших електронних файлів, що належать фізичній особі - підприємцю доступу до яких надається за допомогою сервісу Base by mono – роялті в розумінні п.п. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Кодексу?

2. Чи можуть кошти, що надходять фізичній особі - підприємцю із сервісу Base by mono доступу до відео створених фізичною особою - підприємцем, чи інших електронних файлів, що належать фізичній особі - підприємцю (доступ до яких надається за допомогою сервісу Base by mono), вважати доходом фізичної особи - підприємця отриманим на спрощеній системі оподаткування, та чи можуть такі доходи бути включеними до складу доходів фізичної особи - підприємця згідно п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 Кодексу?

3. Чи не є порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування той факт, що у виписці сервісу Base by mono кошти сплачені користувачами за доступ до відео створених фізичною особою - підприємцем чи інших електронних файлів, що належать фізичній особі - підприємцю відображаються із призначенням платежу «Підписка» без будь якої додаткової деталізації?

4. Яку суму фізична особа - підприємець платник єдиного податку 3 групи повинен включити у свої доходи фізичної особи - підприємця: суму що надійшла від користувачів Base by mono за доступ до відео створених фізичною особою - підприємця, чи інших електронних файлів, що належать фізичній особі - підприємцю (доступ до яких надається за допомогою сервісу Base by mono) та яка відображена у виписці сервісу Base by mono, чи суму, що надійшла на поточний рахунок фізичній особі - підприємцю у банку (за мінусом комісії утриманої сервісом)?

5. Чи зобов’язаний фізична особа - підприємець застосовувати реєстр розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій при отриманні оплат від користувачів сервісу Base by mono за доступ до відео створених фізичною особою - підприємцем, чи інших електронних файлів, що належать фізичній особі - підприємцю (доступ до яких надається за допомогою сервісу Base by mono)?

Щодо першого – четвертого питань

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).

Відповідно до ст. 418 ЦКУ право інтелектуальної власності – це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений ЦКУ та іншим законом.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об’єктів права інтелектуальної власності визначається ЦКУ та іншим законом.

Статтею 420 та частиною першою ст. 433 ЦКУ визначено об’єкти права інтелектуальної власності.

Правила та умови розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності (у тому числі використання об’єкта права інтелектуальної власності) визначено главою 75 ЦКУ.

Статтею 1107 ЦКУ визначено види правочинів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Відповідно до п.п. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Кодексу роялті – це будь-який платіж, в тому числі платіж, що сплачується користувачем об’єктів авторського права і (або) суміжних прав на користь організацій колективного управління, відповідно до Закону України від 15 травня 2018 року № 2415-VIII «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об’єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі, отримані:

як винагорода за використання комп’ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання «кінцевим споживачем»);

за придбання примірників (копій, екземплярів) об’єктів інтелектуальної власності, у тому числі в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання або для перепродажу такого примірника (копії, екземпляра);

за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об’єкти права інтелектуальної власності, визначені в абзаці першому цього підпункту, у користування, володіння та/або розпорядження особи;

за передачу прав на об’єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об’єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права, продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), крім випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов’язковим згідно із законодавством України;

за передачу права на розповсюдження примірників програмної продукції без права на їх відтворення або якщо їх відтворення обмежено використанням кінцевим споживачем.

Слід зазначити, що розпорядження об’єктами права інтелектуальної власності здійснюється на підставі договорів згідно з нормами Цивільного кодексу України, при цьому будь-який платіж отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об’єкта права інтелектуальної власності є роялті.

Враховуючи зазначене, якщо фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку отримується від користувачів дохід у вигляді плати за доступ до об’єкта права інтелектуальної власності (відео), і умовами передачі прав на об’єкт права інтелектуальної власності передбачено надання права особі, яка отримує такі права, продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або за придбання примірників (копій, екземплярів) об’єктів інтелектуальної власності, у тому числі в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання, то сума такої плати не роялті у розумінні п.п. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Відповідно до п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку,
які відносяться до третьої групи, належать, зокрема, фізичні особи – підприємці,
які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають
з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Водночас, нормами п. 291.5 ст. 291 Кодексу визначено обмеження щодо здійснення видів діяльності для суб’єктів господарювання, зокрема, фізичних осіб – підприємців – платників єдиного податку першої – третьої груп.

Згідно з п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 Кодексу доходом для фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Дохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривнях за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату отримання такого доходу (п. 292.5 ст. 292 Кодексу).

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п. 292.6 ст. 292 Кодексу).

Ведення обліку і складення звітності платниками єдиного податку визначено ст. 296 Кодексу.

Облік доходів та витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Слід зазначити, що наказом Міністерства фінансів України від 26.11.2020
№ 728 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства фінансів України від 19 червня 2015 року № 579» з 01 січня 2021 року втратили чинність форми Книги обліку доходів, Книги обліку доходів і витрат та порядки їх ведення, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015
№ 579, та скасовано реєстрацію книг у податкових органах.

Проте зміни, запроваджені з 01.01.2021 Законом України від 14 липня
2020 року № 786-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб – підприємців», щодо форми обліку доходів і витрат у довільній формі
(в паперовому вигляді (зошиті, журналі тощо) чи в електронному вигляді
(в електронній таблиці у файлі Excel, Word тощо)), не скасовують обов'язку дотримуватися платниками єдиного податку, вимог заповнювати податкову декларацію платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця на підставі первинних документів у відповідності до норм п. 44.1 ст. 44 Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 Кодексу.

При цьому відповідно до ст. 1 розділу I Закону України від 16 липня
1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Обов’язкові реквізити, які повинні мати первинні документи, передбачено ст. 9 Закону № 996.

Таким чином, якщо дохід від надання послуг (а саме, надання доступу до відео), отриманий фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку третьої групи, не є роялті та отримується таким платником єдиного податку в межах обраних видів діяльності (обраних Вами КВЕДів), то такий дохід включається до доходу фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку з відповідним оподаткуванням. При цьому доходом фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку третьої групи є сума, визначена у первинному документі (інвойсі, платіжній інструкції тощо).

Крім того, фізична особа – підприємець, яка здійснює діяльність з надання інформаційних послуг, має право бути платником єдиного податку третьої групи за умови дотримання усіх вимог, визначених п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 Кодексу та з врахуванням обмежень в частині обрання видів господарської діяльності, визначених п. 291.5 ст. 291 Кодексу, незалежно від того, що зазначено у реквізиті «Призначення платежу» первинного документа вказано «Підписка».

Щодо п’ятого питання

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій  (далі – РРО / ПРРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України
від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265). Його дія поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до пунктів 1 та 2 ст. 3 Закону № 265 визначено, що суб’єкти господарювання зобов’язані, зокрема:

проводити розрахунки на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Умови за яких застосування РРО / ПРРО та розрахункових книжок не є обов’язковими визначено ст. 9 Закону № 265

Однією із таких умов є п. 14 ст. 9 Закону № 265 відповідно до якого РРО / ПРРО та розрахункові книжки можуть не застосовуватись суб’єктами господарювання при здійсненні розрахунків за послуги у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів.

Враховуючи викладене вище, проведення розрахунків за надані підприємцем послуги виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів, зокрема і того що вказаний у зверненні, не потребує обов’язкового застосування РРО / ПРРО.

При цьому підприємець втрачає право на використання п. 14 ст. 9 Закону
№ 265 у випадку проведення розрахунків за послуги, у спосіб відмінний від зазначеного в п. 14 ст. 9 Закону № 265.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.