Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 06.07.2026 р. № 3889/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Державна податкова служба України (далі – ДПС) розглянула звернення щодо окремих питань, пов’язаних із оподаткуванням ПДВ в описаній у зверненні ситуації та, керуючись статтею 52 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство (платник податку на прибуток та платник ПДВ) перерахувало постійному представництву нерезидента в Україні, яке не зареєстровано як платник ПДВ, передоплату за надання консалтингових послуг на території України.

Враховуючи вищевикладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1) чи зобов’язане Товариство при отриманні зазначених у зверненні послуг від нерезидента нараховувати податкові зобов’язання з ПДВ;

2) чи утримується податок на доходи нерезидента при виплаті доходу постійному представництву такого нерезидента за надані послуги;

3) чи допустиме донарахування податкових зобов’язань з ПДВ без надання права на податковий кредит за операцією з отримання послуг від нерезидента та чи відповідає таке донарахування принципам нейтральності ПДВ та недопущення подвійного оподаткування; 

4) чи застосовуватиме контролюючий орган штрафні санкції, якщо отримувач послуг від нерезидента не нарахував податкові зобов’язання з ПДВ згідно з пунктом 208.2 статті 208 розділу V ПКУ, але водночас не скористався правом на податковий кредит за такою операцією?

Згідно з інформаційною базою ДПС Товариство зареєстровано як платник ПДВ.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Особливості оподаткування нерезидентів встановлено пунктом 141.4 статті 141 розділу ІІІ ПКУ.

Відповідно до підпункту 133.2.2 пункту 133.2 статті 132 розділу ІІІ ПКУ платниками податку – нерезидентами є нерезиденти, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво та/або отримують доходи із джерелом походження з України, та інші нерезиденти, на яких покладено обов’язок сплачувати податок у порядку, встановленому цим розділом.

Згідно з підпунктом 141.4.7 пункту 141.4 статті 141 розділу ІІІ ПКУ суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

Постійне представництво визначає обсяг оподатковуваного прибутку, отриманого протягом звітного (податкового) періоду, відповідно до принципу «витягнутої руки». Оподатковуваний прибуток постійного представництва має відповідати прибутку незалежного підприємства, що здійснює таку саму або аналогічну діяльність у таких самих або аналогічних умовах і діє в повній незалежності від нерезидента, постійним представництвом якого воно є.

Обсяг оподатковуваного прибутку постійного представництва розраховується відповідно до положень статті 39 розділу ІІ ПКУ.

При цьому зазначений розрахунок здійснює нерезидент (особа, уповноважена нерезидентом на ведення бухгалтерського та податкового обліку постійного представництва), як платник податку на прибуток підприємств.

Згідно з підпунктом 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 розділу ІІІ ПКУ у разі здійснення резидентом або іншим нерезидентом, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримується податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 розділу ІІІ ПКУ, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 – 141.4.5 та 141.4.11 пункту 141.4 статті 141 розділу ІІІ ПКУ) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

 

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та                 підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Пунктами 186.2 – 186.4 статті 186 розділу V ПКУ визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається по місцю реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або по місцю фактичного надання відповідних послуг.

Місцем постачання послуг, зазначених у пункті 186.3 статті 186 розділу V ПКУ, вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або – у разі відсутності такого місця – місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг, зокрема, належать консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні, а також послуги з розроблення та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем (підпункт «в» пункту 186.3 статті 186 розділу V ПКУ).

Місцем постачання послуг, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2, 186.3 і 186.3¹ статті 186 розділу V ПКУ, є місце реєстрації постачальника (пункт 186.4 статті 186 розділу V ПКУ).

Отже, порядок оподаткування ПДВ операцій з постачання послуг безпосередньо залежить від місця їх постачання.

Особливості оподаткування ПДВ послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, визначено у статях 180 і 208 розділу V ПКУ.

Згідно з пунктом 180.2 статті 180 розділу V ПКУ особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг, крім випадків, встановлених статтею 208¹ розділу V ПКУ.

Відповідно до пункту 208.2 статті 208 розділу V ПКУ отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку або за ставкою 7 відсотків для послуг, визначених абзацами четвертим – шостим підпункту «в» пункту 193.1 статті 193 розділу V ПКУ, на базу оподаткування, якою згідно з пунктом 190.2 статті 190 розділу V ПКУ є  договірна (контрактна) вартість таких послуг з урахуванням податків та зборів, за винятком ПДВ, що включаються до ціни постачання відповідно до законодавства, перерахованої в національну валюту за валютним (обмінним) курсом Національного банку України на дату виникнення податкових зобов'язань.

При цьому отримувач послуг – платник ПДВ у порядку, визначеному статтею 201 розділу V ПКУ, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку.

Така податкова накладна підлягає обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі –­ ЄРПН).

Якщо отримувача послуг зареєстровано як платника податку, сума нарахованого податку включається до складу податкових зобов'язань декларації за відповідний звітний період (пункт 208.3 статті 208 розділу V ПКУ).

Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, складена платником за такими операціями та зареєстрована в ЄРПН, податкові зобов’язання за якою включені до податкової декларації відповідного звітного періоду (пункт 201.12 статті 201 розділу V ПКУ).

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ і вказаних вище нормативно-правових актів, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС інформує.

Щодо питань 1 та 3                                                                                      

Якщо Товариство отримує від нерезидента послуги, які за своєю фактичною сутністю належать до категорії послуг, визначених у пункті 186.3 статті 186 розділу V ПКУ, то операція нерезидента з постачання таких послуг Товариству підлягає оподаткуванню ПДВ за правилами, встановленими пунктом 208.2 статті 208 розділу V ПКУ.

При отриманні таких послуг від нерезидента (в тому числі від постійного представництва нерезидента, яке не зареєстроване як платник ПДВ) Товариство, яке зареєстроване як платник ПДВ, зобов’язане нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ, а також скласти відповідну податкову накладну і зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін.

Така складена платником податку і зареєстрована в ЄРПН відповідно до вимог ПКУ податкова накладна буде підставою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплаченого платником податку при отримані послуг від нерезидента. При цьому обов’язок щодо нарахування платником податку податкових зобов'язань з ПДВ у разі отримання від нерезидента послуг з місцем їх постачання на митній території України не залежить від того, чи буде включено таким платником податку суму ПДВ до податкового кредиту чи ні.

Щодо питання 2

При виплаті доходу за надані послуги нерезидентом, який здійснює діяльність на території України через постійне представництво, податок на доходи нерезидента з джерелом його походження відповідно до положень підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 розділу ІІІ ПКУ з України не утримується.

Щодо питання 4

Згідно з пунктом 36.5 статті 36 розділу І ПКУ відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несе платник податків.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу І ПКУ контролюючі органи, визначені у підпункті 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 розділу ІІ ПКУ, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

У пункті 75.1 статті 75 розділу ІІ ПКУ передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Контролюючі органи під час податкового контролю проводять, зокрема, перевірки та звірки відповідно до вимог ПКУ, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому в законах України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Якщо платник податку не виконав обов’язок щодо нарахування податкових зобов’язань із ПДВ за операціями з отримання послуг від нерезидента та не відобразив відповідні суми у податковій звітності, контролюючий орган під час проведення перевірки зобов’язаний визначити суми податкових і грошових зобов’язань відповідно до статті 54 розділу ІІ ПКУ, а також застосувати штрафні (фінансові) санкції у порядку та розмірах, визначених у главі 11 розділу ІІ ПКУ. 

У разі визначення контролюючим органом суми податкового та/або іншого зобов’язання (у тому числі зменшення суми бюджетного відшкодування), контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, незалежно від причин такого заниження, до платників податків застосовуються штрафні (фінансові) санкції, передбачені в статті 123 розділу ІІ ПКУ.

Відповідальність за порушення граничного строку реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН передбачена  у статті 120¹ розділу ІІ та у пункті 90 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ.

Таким чином, у разі якщо під час проведення перевірки платника податків контролюючим органом встановлено заниження податкового зобов’язання та
не реєстрацію та/або несвоєчасну реєстрацію податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН, відповідальність за такі порушення передбачена у статті 123 та статті 120¹ розділу ІІ та у пункті 90 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ.

Водночас ДПС інформує, що кожен конкретний випадок податкових взаємовідносин, у тому числі і тих, про які йдеться у зверненні, необхідно розглядати з урахуванням договірних умов та обставин здійснення відповідних господарських операцій, у тому числі з детальним вивченням та аналізом договорів, первинних документів і матеріалів, оформленням яких супроводжувались такі операції, що дозволяють ідентифікувати фактичну їх сутність.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу ІІ ПКУ).