Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 08.07.2026 р. № 3942/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК
Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула Ваше звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.
Платник податків у своєму зверненні повідомив, що є фізичною особою – побутовим активним споживачем електричної енергії, є власником генеруючої установки з відновлюваних джерел енергії (сонячної електростанції) потужністю 10 кВт, яка встановлена у моєму приватному домогосподарстві. Зазначена установка призначена для покриття власного споживання - домогосподарства,
а технічні надлишки виробленої електричної енергії можуть реалізовуватися відповідно до ст. 581 Закону України від 13 квітня 2017 року № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії», зі змінами і доповненнями (далі – Закон № 2019). Крім того, норми ст. 302 Закону № 2019 передбачають право споживача входити
до складу агрегованої групи ліцензованого агрегатора для оптимізації управління потужністю та балансування.
Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо практичного застосування норм Кодексу до таких п’яти можливих договірних моделей, які можуть бути застосовані фізичною особою без статусу фізичної особи – підприємця:
Альтернативні договірні моделі для аналізу:
Модель 1: Договір купівлі-продажу за механізмом самовиробництва
(Net Billing): Фізична особа продає виключно надлишки виробленої електроенергії відповідному учаснику ринку (електропостачальнику) за договором купівлі-продажу, що є додатком до договору постачання.
Модель 2: Договір про участь в агрегованій групі: Фізична особа входить до агрегованої групи ліцензованого агрегатора. Агрегатор здійснює комерційні операції на ринку, управляє потужністю установки споживача та проводить розрахунки з ним на підставі договору про участь в агрегованій групі.
Модель 3: Договір про надання послуг (сервісна модель): Фізична особа отримує виплату від юридичної особи (учасника ринку) не як ціну за товар (електроенергію), а як винагороду за надання послуг із гнучкості, балансування, керування навантаженням або резервування потужності власного обладнання/EMS.
Модель 4: Посередницький договір (управління / агентський / комісії / доручення): Юридична особа діє в інтересах фізичної особи (від її імені або
від власного імені), реалізує її надлишки або пов’язані ринкові права
на майданчиках ринку, після чого перераховує фізичній особі отриманий дохід за вирахуванням своєї комерційної винагороди.
Модель 5: Договір оренди / надання доступу до обладнання: Юридична особа за договором отримує право тимчасового користування або операційного доступу до частин генеруючої установки, інвертора чи системи накопичення енергії (BESS) фізичної особи, за що сплачує фіксовану орендну плату (компенсацію).
Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:
1. Податкова кваліфікація доходу: Для кожної з наведених вище 5 договірних моделей прошу зазначити, до якого саме виду доходу для цілей Кодексу відноситься отриманий фізичною особою платіж (дохід від продажу власного майна/продукції, дохід від надання послуг, дохід від надання майна в оренду, чи інший оподатковуваний дохід згідно зі ст. 164 Кодексу)?
2. Застосування пільг (п. 172.6 ст. 172 Кодексу): Чи може дохід фізичної особи в межах Моделі 1 (самовиробництво) та/або Моделі 2 (участь в агрегації) розглядатися як дохід від продажу власної сільськогосподарської продукції
або аналогічних видів самостійного виробництва, та чи звільняється платник податків від оподаткування (або оподатковується за особливою ставкою), якщо об’єкт генерації не перевищує побутові 10 кВт?
3. Ознаки підприємницької діяльності: Для кожної із 5 зазначених моделей прошу роз’яснити: чи вважається така діяльність фізичної особи систематичною підприємницькою діяльністю у розумінні ст. 42 Господарського кодексу України, та чи виникає у неї обов’язок обов’язкової реєстрації як фізичної
особи – підприємця, зважаючи на те, що установка потужністю 10 кВт розташована в межах приватного побутового домогосподарства?
4. Податковий агент та декларування: Для кожної із моделей прошу роз’яснити: чи є юридична особа, яка здійснює виплату коліс або перерахування коштів фізичній особі, її податковим агентом? Чи зобов’язана така
юридична особа утримувати податок на доходи фізичних осіб (18 відсотків) та військовий збір у джерела виплати, відображати дохід у Додатку 4 ДФ до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок), і чи звільняє це фізичну особу від обов’язку подавати річну декларацію про майновий стан і доходи?
5. Оподаткування при взаємозаліку (неттингу): Якщо розрахунки між юридичною особою та фізичною особою здійснюються без грошового переказу, а шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог (взаємозалік) або шляхом зменшення суми до оплати за спожиту домогосподарством електроенергію
у поточному місяці, прошу роз’яснити:
Чи виникає в такому випадку об’єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором у фізичної особи?
Що є датою отримання доходу в такому разі та що є базою оподаткування?
Чи вважається такий взаємозалік негрошовою формою виплати доходу
в розумінні п. 164.5 ст. 164 Кодексу із застосуванням «натурального» коефіцієнта?
6. Оптимальна правова модель: Яка саме з наведених договірних моделей
є найбільш коректною та безпечною з точки зору податкового законодавства для фізичної особи без статусу фізичної особи – підприємця, якщо економічна суть процесу полягає виключно в реалізації технічних надлишків енергії
від побутової установки 10 кВт та/або участі в балансуванні ринку без ведення повноцінної комерційної діяльності?
7. Ризики та альтернативи: Якщо будь-яка з наведених моделей за позицією ДПС не може застосовуватися фізичною особою без статусу фізичної особи – підприємця, прошу прямо вказати, яка саме модель є ризиковою, з яких законодавчих підстав та яка правова альтернатива є допустимою.
Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).
Пунктом 191.1 ст. 191 Кодексу передбачено, що контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів установлених Кодексом, а також надають індивідуальні податкові консультації з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, а також відносини, пов’язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам регулюються Законом № 2019.
Статтею 1 Закону № 2019 визначено терміни вживаються в такому значенні:
виробництво електричної енергії – діяльність, пов’язана з перетворенняменергії з енергетичних ресурсів будь-якого походження в електричну енергію за допомогою технічних засобів, крім діяльності із зберігання енергії;
електрична енергія – це енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу;
електропостачальник – суб’єкт господарювання, який здійснює продаж електричної енергії за договором постачання електричної енергії споживачу;
постачання електричної енергії – продаж, включаючи перепродаж, електричної енергії;
ринок електричної енергії – система відносин, що виникають між учасниками ринку під час здійснення купівлі-продажу електричної енергії та/або допоміжних послуг, передачі та розподілу, постачання електричної енергії споживачам;
споживач – фізична особа, у тому числі фізична особа – підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.
Згідно з п. 21 частини першої ст. 4 Закону № 2019 для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про купівлю-продаж електричної енергії за механізмом самовиробництва.
Відповідно до п. 1 ст. 7 Закону № 2019 на ринку електричної енергії державному регулюванню підлягають, зокрема, тарифи на послуги з передачі електричної енергії.
Господарська діяльність з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, постачання електричної енергії споживачу, трейдерська діяльність, здійснення функцій оператора ринку та гарантованого покупця провадиться на ринку електричної енергії за умови отримання відповідної ліцензії (п. 1 ст. 8 Закону № 2019).
Порядок продажу та обліку електричної енергії, виробленої активними споживачами, та розрахунків за неї затверджено постановою НКРЕКП
від 29.12.2023 № 2651 (далі – Порядок № 2651).
Відповідно до п. 1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018, зі змінами, активний споживач – це споживач, у тому числі приватне домогосподарство, енергетичний кооператив та споживач, який є замовником енергосервісу, що споживає електричну енергію та виробляє електричну енергію та/або здійснює діяльність із зберігання енергії, та/або продає надлишки виробленої та/або збереженої електричної енергії, або бере участь у заходах з енергоефективності та управління попитом відповідно до вимог закону, за умови що ці види діяльності не є професійною та/або господарською діяльністю.
Активним споживачем є фізична особа, фізична особа – підприємець чи підприємство, ОСМД, які виробляють електричну енергію з відновлювальних джерел, покриваючи за рахунок неї власні потреби у споживання, а надлишки згенерованого ресурсу фінансово реалізують. Діяльність активних споживачів регулюється чинним законодавством.
Відповідно до п. 3.1 глави 3 Порядку № 2651 купівля-продаж електричної енергії за механізмом самовиробництва здійснюється шляхом викупу обсягу електричної енергії, виробленої генеруючими установками активного споживача та відповідно до договору, укладеного активним споживачем з електропостачальником або постачальником універсальних послуг, що є додатком до договору про постачання електричної енергії споживачу.
Розрахунки між сторонами за договором купівлі-продажу за механізмом самовиробництва проводяться за розрахунковий період, яким є календарний місяць, з урахуванням вартості послуг з передачі та/або розподілу електричної енергії (п. 4.1 глави 4 Порядку № 2651).
Пунктом 4.2 глави 4 Порядку № 2651 встановлено, що відповідно до умов договору купівлі-продажу електричної енергії за механізмом самовиробництва електропостачальник або постачальник універсальних послуг в односторонньому порядку здійснює взаємозалік вартості відпуску та відбору електричної енергії з урахуванням вартості послуг з передачі та/або розподілу електричної енергії станом на перший календарний день після закінчення розрахункового періоду.
Якщо за розрахунковий період (місяць) вартість спожитої з мережі електричної енергії перевищує вартість відпущеної електричної енергії, то різниця між вартістю спожитої та відпущеної електричної енергії підлягає сплаті Активним споживачем на користь електропостачальника відповідно до умов договору про постачання електричної енергії споживачу.
Якщо за розрахунковий період (місяць) вартість відпущеної електричної енергії перевищує вартість відібраної електричної енергії з електричних мереж оператора системи, то різниця між вартістю відпущеної та відібраної електричної енергії зараховується на особовий рахунок активного споживача та підлягає сплаті електропостачальником до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Правила роздрібного ринку електричної енергії затверджено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі – Постанова № 312).
Відповідно до абзацу десятого п. 1.1.2 глави 1.1 розділу I Постанови № 312 власник електричних мереж – юридична або фізична особа, якій на праві власності або користування належать електроустановки, призначені для розподілу електричної енергії, або юридична особа, якій на праві власності або користування належать електроустановки, призначені для передачі електричної енергії.
Генеруюча установка приватного домогосподарства – комплекс взаємопов’язаних споруд і устаткування, призначених для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру, які розташовані в межах приватного домогосподарства (абзац дванадцятий п. 1.1.2 глави 1.1 розділу I Постанови № 312).
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб врегульовано розділом ІV Кодексу, згідно з п. 162.1 ст. 162 якого платником податку, зокрема, є фізична
особа – резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, та податковий агент.
Згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування фізичної особи – резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включаються, зокрема:
суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору (п.п. 164.2.2 п. 164.2
ст. 164 Кодексу);
дохід, отриманий таким платником як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у вигляді суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у п.п. 165.1.53 п. 165.1 ст. 165 Кодексу (п.п. «е» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу);
інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу (п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).
Згідно з п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у п.п. 167.2 – 167.5 ст. 167 Кодексу).
Також зазначені доходи є об’єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).
Ставка військового збору для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, становить
5 відсотків об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 161
підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).
Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету визначено ст. 168 Кодексу та п.п. 1.4 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.
Так, згідно із п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, визначення якого наведене у п.п. 14.1.180 п. 14.1. ст. 14 Кодексу, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок і військовий збір із суми такого доходу
за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 Кодексу,
і ставку військового збору, встановлену п.п. 1 п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10
розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.
Відповідно до п. 164.5 ст. 164 Кодексу під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені, згідно з Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К=100:(100-Сп), де К – коефіцієнт, Сп – ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.
Крім того, відповідно до п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 Кодексу особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов’язані, зокрема, подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового місяця, крім податкових агентів, які є фізичними особами – підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, податковий Розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок), до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий Розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку – фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду.
Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року № 4, зі змінами, затверджені форма Розрахунку та Порядок заповнення та подання податковими агентами Розрахунку (далі – Порядок № 4).
Щодо першого, четвертого та п’ятого питань
Дохід, отриманий Вами як активним споживачем від продажу електричної енергії у вигляді коштів (моделі 1, 2, 4 та 5) та винагороди (модель 3), включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такої фізичної особи – активного споживача як інший дохід/винагорода та оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків, військовим збором за ставкою 5 відсотків, а також відображається у
Додатку 4ДФ до під ознаками доходу:
«102» - суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору;
«127» - інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу.
При цьому юридична особа як податковий агент зобов’язана виконати усі функції, визначені Кодексом.
Згідно з п.п. 14.1.10 п. 14.1 ст. 14 Кодексу бартерна (товарообмінна) операція – господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у негрошовій формі в рамках одного договору.
Грошова форма розрахунку – це розрахунок коштами як у готівковій
(формі грошових знаків) так і безготівковій формі (записів на рахунках у банках).
Негрошові форми розрахунку – це різні способи погашення взаємних фінансових зобов’язань без використання коштів. До таких розрахунків належать, зокрема, бартерні операції, розрахунки векселями, договір переуступки прав вимоги, зарахування зустрічних вимог, тощо.
Таким чином, у разі якщо розрахунки між фізичною особою – активним споживачем та юридичною особою здійснюються без грошового переказу коштів шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог або зменшення суми до оплати за спожиту домогосподарством електроенергію у поточному місяці, то такі розрахунки можуть розглядатися:
у першому випадку як негрошова форма розрахунків;
у другому – виникає дохід у сумі знижки (грошова форма розрахунків). Датою виникнення доходу є дата нарахування суми знижки на підставі первинних документів.
Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації) визначено ст. 179 Кодексу, згідно з п. 179.1 якої платник податку зобов’язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) (далі – Декларація) відповідно до Кодексу.
Відповідно до п. 179.2 ст. 179 Кодексу обов’язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, крім випадків, коли подання податкової декларації прямо передбачено Кодексом, якщо такий платник податку отримував, зокрема:
доходи виключно від податкових агентів незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу.
У разі якщо платник податку зобов’язаний подавати податкову декларацію відповідно до інших положень Кодексу, то в ній поряд з іншими доходами зазначаються доходи, передбачені п. 179.2 ст. 179 Кодексу.
Одночасно зауважуємо, що будь-які висновки можуть надаватися за результатами перевірки умов, суттєвих обставин здійснення відповідних операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались, зокрема договір про взаємозалік або нарахування знижки.
Щодо другого питання
Відповідно до п.п. 165.1.24 п. 165.1 ст. 165 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи, отримані від продажу власної сільськогосподарської продукції, що вирощена, відгодована, виловлена, зібрана, виготовлена, вироблена, оброблена та/або перероблена безпосередньо фізичною особою на земельних ділянках, для ведення:
садівництва та/або для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) та/або для індивідуального дачного будівництва;
особистого селянського господарства та/або земельні частки (паї), виділені в натурі (на місцевості).
Таким чином, положення п.п. 165.1.24 п. 165.1 ст. 165 Кодексу поширюються виключно на доходи, отримані фізичним особами від продажу власної сільськогосподарської продукції або тваринництва, а отже не застосовуються для оподаткування доходу, отриманого фізичною особою – активним споживачем від продажу електричної енергії.
Крім того, норми п. 172.6 ст. 172 Кодексу стосуються операцій з нерухомістю і не поширюються на доходи, отримані фізичною особою – активним споживачем від продажу електричної енергії.
Щодо третього, шостого, сьомого питань
Відповідно до ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Частиною першою ст. 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, зокрема, що комерційною господарською діяльністю (підприємництвом) є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється юридичними особами та фізичними особами – підприємцями з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Таким чином, якщо фізична особа здійснює діяльність, наведену Вами у зверненні, на систематичній основі з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, то у розумінні Господарського процесуального кодексу України така діяльність відноситься до комерційної господарської діяльності (підприємництва), а отже фізична особа має зареєструватися як фізична особа – підприємець у порядку, визначеному чинним законодавством.
Державна реєстрація фізичної особи, яка має намір зареєструватися фізичною особою - підприємцем, регулюється Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних
осіб – підприємців та громадських формувань».
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2026 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. |
Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" |
Приєднуйтесь до нас у соцмережах:
|
