Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 08.07.2026 р. № 3945/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

 

Державна податкова служба України розглянула звернення Спільного підприємства «…» (далі – Компанія) щодо деяких питань оподаткування нерезидентів та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Відповідно до наданої інформації Компанія, входить до складу групи підприємств «…», країна реєстрації Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії, та здійснює розвідку та промислову розробку нафтових і газових родовищ на території України.

Учасниками Компанії є юридична особа, з часткою в статутному капіталі 99,87% – резидент Нідерландів (учасник 1) та юридична особа – резидент України (частка 0,13%).

В свою чергу єдиним акціонером учасника 1 є компанія – резидент Нідерландів (учасник 2). Єдиним учасником компанії – учасника 2 є компанія – резидент Сполученого Королівства (учасник 3). Материнською компанією для всіх учасників і єдиним акціонером для учасника 3 є компанія «…» – нерезидент, країна реєстрації якого Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії.

Протягом періоду з 01.04.2018 по 31.12.2021 Компанія здійснювала нарахування та виплату дивідендів у грошовій формі на користь своїх учасників, згідно протоколів зборів учасників, пропорційно їх частка у статутному фонді.

Учасник 1, учасник 2, учасник 3 на момент нарахування та виплати дивідендів Компанією не мали статусу бенефіціарних власників дивідендів і фактично виконували функції посередників з отримання дивідендів на користь компанії «…».

11.12.2008 учасник 1 на виконання Протоколу зборів учасників Компанії про збільшення статутного фонду Компанії здійснила перерахування на рахунок Компанії інвестиції грошовими коштами більше 300000 доларів США.

При виплаті дивідендів Компанія керувалася положеннями п. 3.2 ст. 3, ст. 103, п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, п.п і) п. 3 ст. 10 Конвенції з Нідерландами та оподатковувало виплачені на користь учасника 1 дивіденди за ставкою податку на доходи нерезидента 0%.

З урахуванням викладеного вище, Компанія просить підтвердити, що:

1. Відповідно до приписів п. 3.2 ст. 3, ст. 103, п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу та п.п і) п. 3 ст. 10 Конвенції з Нідерландами (в редакції чинній на момент виникнення відповідних правовідносин), 

при виплаті Компанією у періоді з 01.04.2018 по 31.12.2021 дивідендів на користь учасника 1, як юридичної особи, яка, на час виплати дивідендів, у відповідний період:

a. була належним чином зареєстрована та здійснювала діяльність відповідно до законодавства Нідерландів,

b. була податковим резидентом Нідерландів, 

c. безпосередньо володіла 99,87% статутного капіталу Компанії,  

d. здійснила раніше перерахування на поточний рахунок Компанії інвестиції грошовими коштами більше 300000 доларів США в рахунок внеску до капіталу,

дотримані вимоги законодавства щодо застосування звільнення від податку на підставі п.п і) п. 3 ст. 10 Конвенції з Нідерландами в чинній на той час редакції.  

Якщо розуміння Компанії як його зазначено вище, на думку ДПС України, неправильне, просимо надати обґрунтоване роз’яснення із посиланням на конкретні норми законодавства, які на думку ДПС України, виключають застосуванняя Компанією звільнення від оподаткування, передбачене п.п і) п. 3 ст. 10 Конвенції з Нідерландами. 

2. Чи існують правові підстави (і якщо так, які саме конкретно, з посиланням на конкретні норми законодавства в врахуванням, що Компанія не є платником податку на доходи нерезидентів), з урахуванням фактичних обставин, викладених у зверненні, для спроб контролюючих органів покласти на Компанію відповідальність за погашення відповідного податкового зобов’язання, розрахованого за ставкою 15%?

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 15 Закону України «Про міжнародні договори України» (далі – Закон про міжнародні договори) чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Статтею 16 Закону про міжнародні договори визначено, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інші органи державної влади, до відання яких віднесені питання, що регулюються міжнародними договорами України, забезпечують дотримання і виконання зобовʼязань, взятих за міжнародними договорами України, стежать за здійсненням прав, які випливають з таких договорів для України, і за виконанням іншими сторонами міжнародних договорів України їхніх зобовʼязань.

Загальний нагляд за виконанням міжнародних договорів України, в тому числі й іншими їх сторонами, здійснює Міністерство закордонних справ України (ст. 17 Закону про міжнародні договори).

Відповідно до ст. 19 Закону про міжнародні договори чинні міжнародні договори України, згода на обовʼязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно з Положенням про державну податкову службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227
(далі – Положення про ДПС), Державна податкова служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообовʼязкове державне соціальне страхування. ДПС відповідно до покладених на неї завдань, зокрема забезпечує виконання зобов’язань за міжнародними договорами України з питань, що належать до компетенції ДПС (п.п. 52 п. 4 Положення про ДПС).

Відповідно до Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375 (зі змінами,
далі – Положення про Мінфін), Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що, зокрема, забезпечує формування та реалізацію єдиної державної податкової політики. Мінфін відповідно до покладених на нього завдань, крім іншого, здійснює діяльність, повʼязаною з  укладанням міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи і майно, а  також внесенням змін до діючих міжнародних договорів України (п.п. 62¹ п. 4, п. п. 15 п. 10 Положення про Мінфін).

На офіційному вебсайті Міністерства фінансів України (https://mof.gov.ua/uk/international_agreements_of_ukraine_on_avoidance_double_taxation-543) розміщено актуалізовану інформацію щодо міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування, зокрема наведений  перелік та тексти цих міжнародних договорів (українською та англійською мовами).

Таким чином, розпорядником інформації щодо міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування є Міністерство фінансів України. ДПС, діяльність якої координується Міністерством фінансів України, керується зазначеною офіційною інформацією у межах відповідних  повноважень, зокрема в частині забезпечення виконання зобов’язань за міжнародними договорами України з питань, що належать до компетенції ДПС.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Кодексом, п. 19¹.1 ст. 19¹ якого передбачено, що контролюючі органи (ДПС та її територіальні органи), зокрема, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених Кодексом, а також надають індивідуальні податкові консультації, інформаційно-довідкові послуги з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи. До однієї з функцій контролюючих органів віднесено функцію із забезпечення виконання укладених міжнародних договорів (п. п. 19¹.1.30 п. 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу).

З огляду на зазначене ДПС надає відповідь на питання, порушені у зверненні у межах своєї компетенції.

Щодо питання 1

Відповідно до п.п. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою, в тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів, на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Згідно з положеннями п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження в Україні, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними ст. 141 Кодексу.

Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, зокрема, дивіденди, які сплачуються резидентом (абз. «б» п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).

Відповідно до п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу (в редакції Кодексу до 01.01.2021) резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Відповідно до п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу (в редакції Кодексу з 01.01.2021) резидент, у тому числі фізична особа підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб’єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 - 141.4.5 та 141.4.11 п. 141.4 ст. 141 Кодексу) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

Отже, доходи нерезидента у вигляді дивідендів підлягають оподаткуванню відповідно до вимог п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, якщо інше не передбачено положеннями міжнародного договору України з країною резиденції особи, на користь якої здійснюється виплата.

Згідно з ст. 3 Кодексу чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування, є частиною податкового законодавства України. Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Конвенція між Україною і Королівством Нідерландів про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно від 24.10.1995 (далі – Конвенція, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/528_654#Text), яку було ратифіковано Законом України № 332/96-ВР від 12.07.1996, набула чинності в українсько-нідерландських податкових відносинах 02.11.1996.

Заключними положеннями Конвенції визначено:

«Укладено у двох примірниках, у Києві 24 жовтня 1995 року українською, нідерландською та англійською мовами, причому всі три тексти однаковою мірою автентичні. У разі розбіжностей в інтерпретації між українським та нідерландським текстами, перевага надається англійському тексту».

Протокол про внесення змін до Конвенції від 12.03.2018 (до якого, в свою чергу, було внесено зміни шляхом обміну відповідними нотами України та Королівства Нідерландів, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/528_002-19#n2, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/528_003-20#n2), був ратифікований Законом 
України № 1548-IX від 15.06.2021 і набрав чинності 31.08.2021 (далі – Протокол, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/528_003-18#Text).

Пунктом 2 ст. XXVII (Набрання чинності) Протоколу передбачено, що «цей Протокол про внесення змін є невід’ємною частиною Конвенції».

Відповідно до заключних положень Протоколу:

«Вчинено в м. Гаага 12 березня 2018 р. у двох примірниках, кожен українською, голландською та англійською мовами, при цьому всі тексти мають силу оригіналу. У разі наявності будь-яких розбіжностей між українським та нідерландським текстами, перевага надається англійському тексту».

Враховуючи зазначене, у межах компетенції ДПС вважає, що Конвенція і Протокол про внесення змін до неї у контексті Закону про міжнародні договори є чинними міжнародними договорами України, які мають застосовуватись у порядку, передбаченому національним законодавством, і підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Оскільки кожен із цих міжнародних договорів – і Конвенція, і Протокол, є нормативними актами, заключні положення яких містять пряму норму, якою визначено, що усі тексти цих міжнародних договорів, викладених трьома мовами – українською, нідерландською (голландською) та англійською, є аутентичними (дійсними, справжніми), тобто за змістом є рівнозначними і мають однакову силу оригіналу, та передбачено переважну дію  англомовного тексту Конвенції, то саме англійський текст має перевагу серед інших із текстів - оригіналів у разі розбіжностей у тлумаченні державами - учасницями Конвенції положень цього міжнародного договору.

Так, положеннями ст. 10 (Дивіденди) Конвенції до внесення змін до неї Протоколом, передбачалось, зокрема:

«1. Дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.

2. Однак такі дивіденди можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником дивідендів, податок, що стягується, не повинен перевищувати:

а) 5 відсотків валової суми дивідендів, якщо фактичним власником є компанія (інша ніж партнерство), що володіє щонайменше 20 відсотками капіталу компанії, що сплачує дивіденди;

b) 15 відсотків валової суми дивідендів у всіх інших випадках.

3. Незважаючи на положення пунктів 1 і 2 цієї статті, дивіденди, що сплачуються компанією-резидентом Договірної Держави, компанії-резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватись тільки в другій Договірній Державі за умови, якщо резидентом є компанія (інша ніж партнерство):

і) яка володіє прямо щонайменше 50 відсотками капіталу компанії, що сплачує дивіденди, і передбачається, що інвестицію в розмірі щонайменше 300.000 доларів США або їх еквівалент у національній валюті Договірної Держави було внесено в капітал компанії, що виплачує дивіденди або

іі) чия інвестиція в капіталі компанії, що сплачує дивіденди, гарантована або застрахована Урядом другої Договірної Держави, центральним банком другої Договірної Держави або яким-небудь агентством або органом, включаючи фінансовий інститут, що є власністю або контролюється цим Урядом».

Текст зазначених положень ст. 10 Конвенції, викладеної англійською мовою (https://mof.gov.ua/storage/files/%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%8F_%D0%9D%D1%96%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D0%B8.pdf), є таким:

«1. Dividends paid by a company which is a resident of a Contracting State to a resident of the other Contracting State may be taxed in that other State.

2. However, such dividends may also be taxed in the Contracting State of which the company paying the dividends is a resident and according to the laws of that State, but if the recipient is the beneficial owner of the dividends the tax so charged shall not exceed:

a) 5 per cent of the gross amount of the dividends if the beneficial owner is a company (other than a partnership) which holds directly at least 20 per cent of the capital of the company paying the dividends;

b) 15 per cent of the gross amount of the dividends in all other cases.

3. Notwithstanding the provisions of paragraphs 1 and 2 of this Article, dividends paid by a company which is a resident of a Contracting State to a resident of the other Contracting State shall be taxable only in the other Contracting State, in the case the recipient, being the beneficial owner of the dividends, is a company (other than a partnership):

i) which holds directly at least 50 per cent of the capital of the company paying the dividends and provided that an investment of at least 300.000 United States dollars or its equivalent in the national currencies of the Contracting States has been made in the capital of the company paying the dividends, or

ii) whose investment in the capital of the company paying the dividends is guaranteed or insured by the Government of the other Contracting State, the central bank of the other Contracting State or any agency or instrumentality (including a financial institution) owned or controlled by that Government».

Отже, наявними є відмінності у формулюваннях української та англомовної версій тексту абзацу першого п. 3 ст. 10 Конвенції, який перекладається з англійської на українську мову таким чином:

 «Незважаючи на положення пунктів 1 і 2 цієї статті, дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту іншої Договірної Держави, оподатковуються тільки в іншій Договірній Державі за умови, що одержувачем - фактичним власником дивідендів є компанія (інша ніж партнерство)».

Водночас відповідно до п. 1 ст. VI Протоколу редакцію п. 3 ст. 10 Конвенції було змінено, внаслідок чого  ця норма Конвенції в українській версії є такою:

«3. Незважаючи на положення пунктів 1 і 2 цієї статті, дивіденди, що виплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту іншої Договірної Держави, оподатковуються тільки в іншій Договірній Державі за умови, що одержувачем - фактичним власником дивідендів, є:

a) компанія (інша ніж партнерство), чия інвестиція в капітал компанії, що виплачує дивіденди, гарантована або застрахована іншою Договірною Державою, центральним банком іншої Договірної Держави або будь-яким агентством чи органом (включаючи фінансовий інститут), яким володіє або який контролює ця Договірна Держава;

b) пенсійний фонд іншої Договірної Держави».

Англомовну редакцію п. 3 ст. 10 Конвенції із змінами, внесеними Протоколом (https://mof.gov.ua/storage/files/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BB_%D0%9D%D1%96%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D0%B8.pdf), викладено таким чином:

«3. Notwithstanding the provisions of paragraphs 1 and 2 of this Article, dividends paid by a company which is a resident of a Contracting State to a resident of the other Contracting State shall be taxable only in the other Contracting State, in the case the recipient, being the beneficial owner of the dividends, is:

a) a company (other than a partnership) whose investment in the capital of the company paying the dividends is guaranteed or insured by the other Contracting State, the central bank of the other Contracting State or any agency or instrumentality (including a financial institution) owned or controlled by that State; or

 b) a pension fund of the other Contracting State».

Враховуючи зазначене, на думку ДПС, є підстави вважати, що положеннями
п. 3 ст. 10 Конвенції, як до, так і після змін, внесених до цієї Конвенції Протоколом, з огляду на переважну дію в англомовного тексту Конвенції, передбачається звільнення від оподаткування в Україні дивідендів, що сплачуються компанією - резидентом України на користь резидента Королівства Нідерландів, за умови, що одержувач цих дивідендів, зокрема нідерландська компанія (інша, ніж «партнерство»), є їх фактичним власником та володіє прямо щонайменше 50 відсотками капіталу української компанії, що сплачує дивіденди, і передбачається, що до статутного капіталу цієї української компанії резидентом Нідерландів було внесено інвестицію в розмірі щонайменше 300 000 дол. США (чи їх еквівалент у національній валюті Нідерландів або України). Також, звертаємо увагу, що будь-які висновки щодо оподаткування доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України можуть надаватися за результатами детального вивчення умов, суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались.

Стосовно значення терміну «фактичний власник», який використовуються у ст. 10 Конвенції, то відповідно до п. 2 ст. 3 (Загальні визначення) Конвенції «при застосуванні цієї Конвенції Договірною Державою будь-який термін, не визначений у ній, матиме те значення, якщо із контексту не випливає інше,  яке він має згідно із законодавством цієї Держави стосовно податків, на які поширюється Конвенція».

Отже, при застосуванні Конвенції Україною відповідні терміни та поняття мають, якщо з контексту не випливає інше, те значення, яке надається їм законодавством України щодо податків, на які поширюється дія Конвенції, зокрема Кодексом.

Водночас слід враховувати, що відповідно до офіційних Коментарів до ст. 10 (Дивіденди) Модельної податкової конвенції Організації економічного співробітництва і розвитку (далі – Модельна конвенція ОЕСР, https://www.oecd-ilibrary.org/taxation/model-tax-convention-on-income-and-on-capital-condensed-version-2017_mtc_cond-2017-en), покладеної в основу більшості чинних міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування, у тому числі Конвенції (далі – Коментарі), які відповідно до Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23.05.1969 застосовуються для цілей трактування положень цих договорів, «термін «бенефіціарний (фактичний) власник», не використовується у вузькому, технічному значенні, яке він міг би мати за національним законодавством конкретної держави, натомість його слід розуміти в контексті виразу «сплачуються ... резиденту», зазначеного у п. 1 ст. 10 Конвенції, а також відповідно до мети та цілей цієї Конвенції, включаючи уникнення подвійного оподаткування та запобігання ухиленню від сплати податків. Є несумісним з ціллю та метою Конвенції, щоб держава джерела доходу надавала пільги або звільнення, коли резидент Договірної Держави, навіть не використовуючи агентські або номінальні відносини, просто виступає в ролі проміжної ланки - посередника для іншої особи, яка фактично отримує вигоду від відповідного доходу. Тому така проміжна компанія не може розглядатись як «бенефіціарний власник», якщо вона, не дивлячись на свій формальний статус офіційного власника отриманого доходу, має на практиці дуже вузькі повноваження по відношенню до такого доходу, внаслідок чого таку компанію слід розглядати як просту довірену особу чи управляючого, що діє від імені чи на користь зацікавлених сторін. Якщо одержувач дивідендів дійсно має право розпоряджатися та користуватися такими дивідендами без обмеження договірним або юридичним зобовʼязанням передати отриманий платіж іншій особі, одержувач є «бенефіціарним власником отриманих дивідендів» (пп. 12.1-12.4 Коментарів до ст. 10 Модельної конвенції ОЕСР).

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України встановлено ст. 103 Кодексу.

Відповідно до п. 103.2 ст. 103 Кодексу особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором) і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Згідно з п. 103.3 ст. 103 Кодексу бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором), вважається особа, що має право на отримання таких доходів та є вигодоотримувачем щодо них (має право фактично розпоряджатися таким доходом).

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не є юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або виконує лише посередницькі функції щодо такого доходу, про що, зокрема, можуть свідчити такі ознаки:

зазначена особа не має достатньо повноважень або у випадку, підтвердженому фактами та обставинами, не має права користуватися та розпоряджатися таким доходом, та/або зазначена особа передає отриманий дохід або переважну його частину на користь іншої особи незалежно від способу оформлення такої передачі та зазначена особа не виконує суттєвих функцій, не використовує значні активи та не несе суттєві ризики в операції з такої передачі, та/або зазначена особа не має відповідних ресурсів (кваліфікованого персоналу, основних засобів у володінні або користуванні, достатнього власного капіталу тощо), необхідних для фактичного виконання функцій, використання активів та управління ризиками, пов’язаних з отриманням відповідного виду доходу, які лише формально покладаються (використовуються, приймаються) на зазначену особу у зв’язку із здійсненням операції з такої передачі.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України (п. 103.4 ст. 103 Кодексу).

Щодо питання 2

© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2026 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим.

Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" на сайті або по телефону (044) 495-20-60

Приєднуйтесь до нас у соцмережах: