Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 09.07.2026 р. № 3960/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (  ) щодо застосування окремих норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до інформації, наведеної у зверненні, (  ) повідомила, що відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України
від (далі – Постанова № ()) Уряд України постановив реорганізувати територіальні органи (  ) служби за переліком згідно з додатком шляхом їх приєднання до   (  ) служби.

З метою реалізації положень Постанови № (  ) (  ) видано внутрішні накази про утворення територіальних органів (  ) служби України як відокремлених підрозділів, про затвердження положень про територіальні органи (  ) та про початок здійснення (  ) як відокремленими підрозділами (  ) покладених на неї функцій та повноважень.

Враховуючи зазначене, (  ) просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи набувають правового статусу «роботодавець», в рамках реалізації норм Закону України від 15 січня 2025 року № 4219-IХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення права осіб з інвалідністю на працю» (далі – Закон № 4219), Закону України від 08 липня 2010 року
№ 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) та Закону України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі – Закон № 875) територіальні органи (  ) за своїм правовим статусом відокремлених підрозділів із самостійним балансом та окремими рахунками як такі, що є платниками внеску на підтримку працевлаштування осіб з інвалідністю (далі – Внесок)?

2. Чи виступають територіальні органи (  ) податковими агентами у частині нарахування та подання звітності (розрахунку) щодо осіб з інвалідністю з метою сплати внеску?

3. Чи корелюють Закон № 2464 для платників єдиного внеску так Закон
№ 4219 та Закон № 875 у частині визначення терміну «роботодавець»?

Згідно з п.п. 14.1.30 п. 14.1 ст. 14 Кодексу поняття «відокремлені підрозділи» з метою оподаткування вживається у значенні, визначеному Цивільним кодексом України (далі – ЦКУ).

Відповідно до частини першої ст. 95 ЦКУ філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи (частина друга ст. 95 ЦКУ).

Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх утворила, і діють на підставі затвердженого нею положення або на іншій підставі, передбаченій законодавством іноземної держави, відповідно до якого утворено юридичну особу, відокремленими підрозділами якої є такі філії та представництва (частина третя ст. 95 ЦКУ).

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначено Законом
№ 875.

З 1 січня 2026 року введено в дію Закон № 4219, яким внесено зміни до порядку працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема, до Закону № 875.

Відповідно до ст. 18² Закону № 875 платниками Внеску є роботодавці, у яких середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у календарному кварталі становить вісім і більше працівників та які в цьому кварталі не виконали обов’язок щодо нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, встановленого ст. 18² Закону № 875.

При цьому згідно з положеннями ст. 1 Закону № 875:

роботодавцем для цілей Закону № 875 вважається юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, фізична особа – підприємець, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту), контракту про проходження служби або на інших умовах, передбачених законодавством, крім цивільно-правових договорів, та несуть відповідальність за підприємство та/або установу.

Крім того, відповідно до частини другої розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4219 на період адміністрування податковими органами Внеску (з дати початку і до дати припинення адміністрування з одночасною передачею цієї функції Пенсійному фонду України та його територіальним органам) окремі норми Закону № 875 діють у такій редакції:

Роботодавці/платники внеску зобов’язані, зокрема:

подавати звітність про нарахування, обчислення та сплату Внеску в розмірах, визначених відповідно до Закону № 875, до податкового органу за основним місцем обліку платника Внеску у строки та в порядку, встановлені Законом № 875. Форма, за якою подається звітність про нарахування, обчислення та сплату Внеску, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Враховуючи викладене, оскільки територіальні органи у вигляді відокремлених підрозділів (   ) не мають статусу юридичної особи, то у розумінні Закону № 875 та Закону № 4219 такі підрозділі не можуть вважатися «роботодавцями», а отже обов’язок щодо нарахування Внеску та подання звітності (розрахунку) щодо осіб з інвалідністю з метою сплати Внеску виникає у головного підприємства – (  ).

Також слід зазначити, що положення Закону № 2464, у тому числі визначення поняття «роботодавець», наведеного у Законі № 2464, застосовуються виключно у разі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування і не може використовуватися платниками Внеску – роботодавцями, які зазначені у Законі № 875 та Законі № 4219.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.