Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 09.07.2026 р. № 3969/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (    ) щодо практичного застосування окремих норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомив, що є власником нежитлової будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці комунальної власності. Земельна ділянка сформована, має межі, кадастровий номер.

Разом з тим:

право власності на земельну ділянку за фізичною особою – власником будівлі не зареєстроване;

право постійного користування земельною ділянкою за фізичною особою не зареєстроване;

договір оренди земельної ділянки між фізичною особою та органом місцевого самоврядування не укладався, отже право оренди земельної ділянки за фізичною особою не зареєстроване;

раніше договір оренди земельної ділянки був укладений з попереднім власником будівлі – фізичною особою, однак строк його дії закінчився та на момент набуття права власності на будівлю новим власником такий договір вже був припинений.

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи є фізична особа в описаній ситуації платником земельного податку у розуміння Кодексу? Тобто чи входить в коло платників земельного податку на підставі ст. 269 Кодексу?

2. Якщо відповідь на питання № 1 є позитивною, прошу зазначити конкретну норму Кодексу, відповідно до якої така особа належить до кола платників земельного податку, визначених ст. 269 Кодексу?

3. Чи правильно розуміти, що відсутність у фізичної особи будь-якого зареєстрованого речового права на земельну ділянку (права власності, права постійного користування або права оренди) не виключає виникнення у неї обов'язку зі сплати земельного податку?

4. Чи є п. 287.6 ст. 287 Кодексу самостійною та достатньою правовою підставою для виникнення обов'язку зі сплати земельного податку особою, яка не має зареєстрованого права власності, права постійного користування або права оренди земельної ділянки?

5. Яким чином співвідносяться положення ст. 269 Кодексу, яка визначає коло платників земельного податку, та положення п. 287.6 ст. 287 Кодексу у випадку, коли власник будівлі не набув жодного речового права на земельну ділянку?

6. Чи переходять до нового власника будівлі права та обов'язки землекористувача у випадку, коли договір оренди земельної ділянки, укладений попереднім власником будівлі, припинився у зв'язку із закінченням строку його дії до моменту переходу права власності на будівлю? Тобто автоматичного переходу прав оренди по Державному реєстру речових прав на нерухоме майно не відбулось?

7. Якщо у наведеній ситуації фізична особа не є платником земельного податку, просить роз'яснити, який саме правовий режим плати за користування земельною ділянкою комунальної власності застосовується до такої особи відповідно до чинного законодавства?

Щодо першого - сьомого питань

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України (далі – ЗКУ), а справляння плати за землю – Кодексом.

Підпунктом 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Кодексу встановлено, що плата за
землю – обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до ст. 269 Кодексу платниками плати за землю є:

власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);

землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування;

платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Об’єктом оподаткування платою за землю є:

земельні ділянки та земельні частки (паї), які перебувають у власності;

земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування;

об’єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди (ст. 270 Кодексу).

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 Кодексу підставою для нарахування земельного податку є :

а) дані державного земельного кадастру;

б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю);

г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї);

ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв);

д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї);

е) дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), щороку до 1 травня (п. 287.2 ст. 287 Кодексу).

Згідно з п. 287.1 ст. 287 Кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (п. 287.6 ст. 287 Кодексу).

Особливості регулювання відносин в сфері земельного права, в тому числі підстави для набуття земельних ділянок у власність та користування, визначені ЗКУ.

Відповідно до ст. 125 ЗКУ право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 ЗКУ, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ст. 124 ЗКУ).

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому законом (ст. 202 ЗКУ). При цьому земельна ділянка має бути індивідуально визначеним об'єктом нерухомого майна, якому властиві такі характеристики, як площа, межі, ідентифікатор у Державному земельному кадастрі тощо.

З огляду на вказане, особу, яка володіє нерухомим майном, що розташоване на земельній ділянці, права на яку для такої особи не оформлені, не можна вважати платником земельного податку в розумінні ст. 269 Кодексу до моменту виникнення відповідних прав такої особи на цю земельну ділянку відповідно до запису, сформованого у Державному земельному кадастрі у порядку визначеному законом. До такого моменту зазначена особа відповідно до вимог Кодексу не повинна сплачувати земельний податок.

Аналогічні роз’яснення надані узагальнюючою податковою консультацією щодо сплати земельного податку власником нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці, права на яку у такої особи не оформлені, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 06.07.2018 № 602.

Одночасно повідомляємо, що використання земельних ділянок без належного оформлення прав є порушенням норм земельного законодавства.

Також, орган місцевого самоврядування, який реалізує свої владні повноваження на відповідній території, на якій розташована земельна ділянка, що використовується без правовстановлюючих документів, керуючись нормами ст. 377 Цивільним кодексом України (далі - ЦКУ), ст. ст. 120, 125, 126 та 206 ЗКУ, має право порушити питання про компенсацію завданої шкоди (ст. ст. 1166, 1167 ЦКУ) землекористувачами (юридичними та фізичними особами), які використовують земельні ділянки без належним чином оформлених документів на право користування земельними ділянками.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.