Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 13.07.2026 р. № 4009/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення щодо втрати первинних документів внаслідок обстрілу російськими військами  та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) повідомляє.

У своєму зверненні Товариство повідомляє, що втратило частину первинних документів внаслідок обстрілу російськими військами.  

Товариству  відмовлено у застосуванні положень п.п. 69.28 п.69 підрозділу 10 розділу XX Кодексу, у зв’язку з тим, що сільська територіальна громада не включена до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженому наказом Міністерства розвитку громад та територій від 28.02.2025 № 376 (в редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій від 26.05.2026 № 987) та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 № 380/43786 (далі – Перелік № 376).

У зв’язку із зазначеним, Товариство просить надати роз’яснення з наступних питань:

1.  Чи підпадає випадок Товариства, який підтверджено, в т.ч. з поміж іншого Сертифікатом про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (влучання безпілотного летального апарату – далі БпЛА), пожежа, знищення первинних документів на вказаній локації, яка формально не віднесена до територій активних бойових дій або тимчасово окупованих територій) під положення п.п. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу, незважаючи на те, що відповідна територія включена до Переліку № 376 як територія можливих бойових дій? Чи є включення території до Переліку № 376 єдиною підставою для застосування п.п. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу?

2. Чи має право платник податків застосовувати положення п.п. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу у випадку, коли первинні документи були фактично знищені внаслідок дронового удару та пожежі, спричинених військовою агресією російської федерації, однак місце їх зберігання формально не віднесено до територій активних бойових дій або тимчасово окупованих територій? Якщо ні, які докази вважаються достатніми для визнання, що первинні документи не можуть бути пред’явлені внаслідок їх знищення на території можливих бойових дій, або внаслідок обстрілу/нападу?

3.  Чи є сам факт знищення первинних документів унаслідок воєнних дій та підтверджуючі документи компетентних органів достатньою підставою для застосування спеціальних гарантій, передбачених п.п. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу?

4. Яким чином платник податків має діяти в частині строків, передбачених ст. 44 Кодексу (письмове повідомлення у 5‑денний строк, відновлення документів протягом 90 календарних днів та строки перенесення перевірок не більше ніж на 120 днів) у випадку, коли первинні документи знищені внаслідок бойових дій? Чи застосовуються спеціальні строки/підходи у разі, коли відновлення документів є неможливим через саму природу події?

5. Які саме дії повинен вчинити платник податків для підтвердження своїх показників податкового обліку у разі неможливості відновлення окремих первинних документів через їх повне знищення внаслідок воєнних дій?

6. Чи може контролюючий орган під час документальної перевірки ставити під сумнів дані податкової звітності виключно з підстави відсутності первинних документів, якщо їх втрату спричинено надзвичайними обставинами воєнного характеру, підтвердженими належними доказами та своєчасно повідомленими контролюючому органу?

7. Якщо у даному випадку положення п.п. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу не підлягають застосуванню, чи зберігає платник податків право на: врахування/визнання витрат, формування податкового кредиту з ПДВ, від’ємного значення та інших показників податкової звітності за операціями, які були належним чином відображені в бухгалтерському та податковому обліку до моменту знищення документів, але первинні документи фізично втрачено внаслідок воєнних дій та відповідно форс-мажорних обставин? Якщо відповідь ні, то які належні дії має здійснити платник податків у такому випадку (перелік можливих шляхів для належного підтвердження здійснення господарських операцій)?

8. Чи може платник податків застосувати положення п.п. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу, якщо первинні документи фактично знищені внаслідок воєнних дій (атаки БпЛА, пожежі чи інших наслідків збройної агресії російської федерації), незалежно від формального статусу території, на якій вони зберігалися?

9. Чи є підтвердження компетентними органами факту пожежі та знищення документів унаслідок воєнних подій достатнім доказом причинно-наслідкового зв’язку між військовою агресією та втратою документів для цілей застосування податкового законодавства?

10. Якщо відповідь на попередні питання є негативною, то які саме положення Кодексу регулюють права та обов’язки платника податків у разі втрати первинних документів через воєнні дії та форс-мажорні обставини?

11 Чи може контролюючий орган під час проведення перевірки робити висновки про безпідставність податкового обліку виключно через відсутність первинних документів, якщо їх втрата належним чином підтверджена та пов’язана з військовою агресією російської федерації?

12. Які документи, відомості або інші докази можуть бути використані платником податків як належне підтвердження здійснення господарських операцій у випадку об’єктивної неможливості відновлення знищених первинних документів?

Щодо питань 1 - 12

Враховуючи що, відповідно до п.п. 19¹.1.28 п. 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу до функцій контролюючих органів належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, питання порядку ведення бухгалтерського обліку у зв’язку з втратою первинних документів юридичними особами внаслідок воєнних дій на території України не належать до компетенції ДПС.

Крім того, п.п. 14.1.172 ¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що індивідуальна податкова консультація - роз’яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Отже, визначення правомірності вже вчинених дій платника податків або оцінка рішень контролюючих органів не є предметом податкової консультації, а вирішується виключно через адміністративне чи судове оскарження.

Водночас, для цілей податкового обліку повідомляємо таке.

Згідно з п. 44.1 ст. 44   Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 Кодексу.

Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток підприємств використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (абзац перший п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Відповідно до п. 44.5 ст. 44 Кодексу у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити (із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів) контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації, надано авторизацію відповідно до Митного кодексу України або дозвіл на застосування спеціальних (у тому числі транзитних) спрощень.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом
90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі надання платником податків у порядку та строки, визначені абзацом першим цього підпункту, повідомлення та неможливості проведення перевірки платника податків у зв’язку з втратою, пошкодженням або достроковим знищенням платником податків документів строки проведення таких перевірок (крім перевірок, визначених ст. 200 Кодексу) переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків, але на строк не більше ніж 120 днів.

У разі не відновлення документів, зазначених у пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, або їх повторної втрати, пошкодження чи дострокового знищення, що відбулися після використання платником податків права на їх відновлення у порядку, передбаченому цим пунктом, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності або на час виконання ним вимог митного, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Таким чином, надання платником податків повідомлення про втрату або знищення документів є підставою для відтермінування проведення перевірки до дати їх відновлення, але на строк не більше ніж 120 днів. Проте у разі їх невідновлення у цей термін вони вважатимуться повністю відсутніми у платника податків на момент складення звітності.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон
№ 996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Згідно зі ст. 1 Закону № 996 первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (зі змінами).

Водночас повідомляємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої ст. 6 Закону 996).

Отже, питання щодо ведення бухгалтерського обліку юридичними особами, які втратили  первинні документи внаслідок воєнних дій на території України, належать до компетенції Міністерства фінансів України.

Слід зазначити, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу.

Відповідно до п.п. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу установлено, що до платників податків/податкових агентів, які провадили діяльність на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України і не можуть пред’явити первинні документи, на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, як виняток із положень ст. 44 Кодексу застосовуються спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

Підставами неможливості пред’явлення первинних документів є втрата (знищення чи зіпсуття) первинних документів або знаходження їх на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, у разі якщо їх неможливо вивезти або їх вивезення пов’язане з ризиком для життя чи здоров’я платника податків, фізичних осіб чи неможливе у зв’язку з адміністративними перешкодами, встановленими органами влади.

У разі втрати та/або неможливості вивезення первинних документів платник податків/податковий агент подає до контролюючого органу в довільній формі повідомлення про неможливість вивезення первинних документів, підписане керівником підприємства та головним бухгалтером, в якому зазначаються: обставини, що призвели до втрати та/або неможливості вивезення первинних документів, податкові (звітні) періоди, а також загальний перелік первинних документів (за можливості – із зазначенням реквізитів).

Дані та показники податкової звітності платника податків/податкового агента за податкові (звітні) періоди, зазначені у повідомленні, не можуть бути піддані сумніву лише на підставі відсутності первинних документів. Подане повідомлення є також підставою для збереження витрат (включаючи витрати у зв’язку з придбанням цінних паперів/корпоративних прав) та/або від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток (включаючи від’ємний фінансовий результат за операціями з цінними паперами/корпоративними правами), та/або податкового кредиту з податку на додану вартість, та/або суми від’ємного значення податку на додану вартість минулих податкових (звітних) періодів без наявності договірних, розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Після подання до контролюючого органу повідомлення про неможливість вивезення первинних документів у зв’язку з їх знаходженням на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, запроваджується мораторій на проведення документальних перевірок щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів.

Якщо після подання повідомлення про неможливість вивезення первинних документів платнику податків/податковому агенту стане відомо про втрату таких документів, такий платник податків/податковий агент зобов’язаний подати до контролюючого органу повідомлення про втрату первинних документів із зазначенням обставин такої втрати.

Платники податків/податкові агенти, які подали повідомлення про втрату первинних документів відповідно до п.п. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу, не підлягають перевірці контролюючим органом щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів, у тому числі після завершення дії воєнного стану.

Обов’язок доведення відсутності підстав для застосування положень п.п. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу покладається на контролюючий орган. Платник податків/податковий агент, який безпідставно застосував положення цього підпункту, вважається таким, що ухиляється від сплати податків, та несе відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

У разі відмови у застосуванні положень п.п. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу контролюючий орган не пізніше одного місяця з дати отримання відповідного повідомлення від платника податків/податкового агента видає вмотивоване рішення із зазначенням підстави та доказів такої відмови.

Рішення контролюючого органу може бути оскаржено в адміністративному чи судовому порядку. До винесення остаточного рішення по справі контролюючий орган не може піддавати сумніву показники податкової звітності, а також ініціювати проведення будь-якої перевірки платника податків/податкового агента щодо податкових (звітних) періодів, зазначених у відповідному повідомленні.

При цьому абзацом тринадцятим п.п. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу передбачено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Отже, у разі якщо адреса Товариства включена до Переліку № 376, то при відновленні втрачених документів платник податків положеннями п.п. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу.

У разі якщо адреса Товариства не включена до Переліку № 376, то відновлення втрачених документів платник податків здійснює відповідно до положень ст. 44 Кодексу.

Крім того зазначаємо, що питання відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов’язок врегульовано п.п. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Згідно з абзацом першим п.п. 69.1 п. 69.1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов’язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 і 39², п. 46.2 ст. 46 Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних,   розрахунків  коригування,  подання  електронних  документів,  щомістять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов’язковим виконанням таких обов’язків протягом шести місяців після припинення  або скасування воєнного стану в Україні.

Зауважимо, що Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов’язків, визначених у п.п. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, та переліки документів на підтвердження затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2022 року за № 967/38303, який набрав чинності з 06.09.2022.

Щодо питання складення та подання фінансової і статистичної звітності зазначимо таке.

Бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга ст. 3 Закону № 996).

Порядок подання фінансової звітності затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 року № 419 зі змінами.

Визначення єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку та складення фінансової звітності, обов’язкових для всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування (крім банків), віднесено до повноважень Міністерства фінансів України (п.п. 18 п. 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375 зі змінами).

Державна служба статистики України (Держстат) є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері статистики, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України та який бере участь у формуванні державної політики у сфері статистики і забезпечує її реалізацію (п. 1 Положення про Державну службу статистики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2014 року № 481 зі змінами).

Отже, питання порядку складення та подання фінансової і статистичної звітності належать до компетенції Міністерства фінансів України та Державної служби статистики України.

Додатково інформуємо, що висновки з питань практичного використання норм податкового законодавства надає контролюючий орган у індивідуальній податковій консультації на звернення платника податку, виходячи із суті питань, порушених у такому зверненні. При підготовці відповіді на звернення платника податку не здійснюється аналіз господарських операцій платника, не проводиться оцінка правильності розуміння платником податку тих чи інших норм податкового законодавства.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).