Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 13.07.2026 р. № 4018/ІПК/99-00-07-03-01 ІПК

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення фізичної особи – підприємця … (далі – Підприємець) від … б/н (вх. ДПС № … від …) щодо надання індивідуальної податкової консультації, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє таке.

Як зазначено у зверненні, Підприємець у своїй господарській діяльності використовує програмний реєстратор розрахункових операцій (далі – ПРРО) та здійснює приймання оплат за допомогою електронних платіжних засобів (далі – ЕПЗ).

Підприємець звернувся до контролюючого органу із такими питаннями:

1. Чи є обов’язковим для суб’єкта господарювання заповнення рядка 14 фіскального касового чека за формою № ФКЧ-1 при проведенні розрахункових операцій за допомогою ЕПЗ із застосуванням ПРРО?

2. Яким має бути алгоритм дій суб’єкта господарювання для дотримання законодавства у випадку, якщо необхідна сума або реквізити для рядка 14 (форма № ФКЧ-1) не передаються програмним забезпеченням ПРРО або банківським програмним забезпеченням з технічних причин, незалежних від Підприємця?

3. Чи вважатиметься фіскальний чек таким, що відповідає встановленим вимогам і приймається як розрахунковий документ, якщо рядок 14 не заповнено через вищезазначені обмеження програмного забезпечення?   

Перед наданням відповіді на питання повідомляємо, що виходячи із суті визначення індивідуальної податкової консультації, вимог до її оформлення та обсягу повноважень покладених на податкові органи, вбачається, що саме платники податків, при оформленні звернень на отримання індивідуальної податкової консультації повинні зазначати, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації та наводити фактичні обставини.

Формально звернення Підприємця щодо отримання індивідуальної податкової консультації хоч і відповідає вимогам статті 52 Кодексу, водночас із його тексту не можливо встановити із застосування якої саме норми  податкового чи іншого законодавства у Підприємця виникли труднощі та потребують роз’яснення.

Крім того, Підприємець при наведені фактичних обставин, які потребують роз’яснення законодавства описує технічні обставини та проблеми, які виникають під час роботи програмного забезпечення ПРРО з банківським програмним забезпеченням.

Оскільки сформульовані Підприємцем у зверненні питання 1, 2 та 3 є взаємопов’язаними відповідь надається щодо них одночасно.

З метою надання відповіді на питання повідомляємо, що дія Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265) поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахунки у готівковій та/або безготівковій формі.

Положення про форму та зміст розрахункових документів / електронних розрахункових документів, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за № 220/28350, (далі – Положення № 13) розроблено відповідно до Закону № 265.

У Положенні № 13 визначено форми і зміст розрахункових документів / електронних розрахункових документів, які в обов’язковому порядку мають надаватися особам, які отримують або повертають товар, отримують послуги або відмовляються від них, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням Інтернету, при здійсненні розрахунків суб’єктами господарювання для підтвердження факту: продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг; здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, якщо такі операції виконуються не в касах банків; здійснення операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів; приймання комерційними агентами банків та небанківськими надавачами платіжних послуг та їх комерційними агентами готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі – ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів.

Відповідно до пункту розділу ІІ Положення № 13 у рядку 14 фіскального касового чека на товари (послуги) (далі – фіскальний чек) зазначається сума комісійної винагороди еквайра (у разі наявності).

Поряд із цим зазначаємо, що пункт 4 розділу II Положення № 13 містить єдину умову, а саме необхідність заповнення рядків 12 –17 фіскального чека (у тому числі і рядку 14) лише у разі застосування під час проведення розрахунків з використанням ЕПЗ (платіжної картки) платіжного терміналу, з’єднаного або поєднаного з РРО / ПРРО.

Відповідно до пунктів 45, 47, 56 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 164, суб’єкт господарювання сплачує еквайру комісійну винагороду та/або іншу плату за еквайринг відповідно до укладеного між ними договору (далі – плата за еквайринг).

Еквайр у разі зміни (збільшення або зменшення) розміру інтерчейнджу зобов’язаний здійснити відповідне коригування плати за еквайринг згідно з умовами та в порядку, встановленими договором між еквайром та суб’єктом господарювання.

Договір між еквайром і суб’єктом господарювання (отримувачем) про здійснення еквайрингу може передбачати обслуговування платіжних інструментів для здійснення платіжних операцій та/або інших операцій, визначених цим договором.

Еквайр залежно від особливостей діяльності суб’єкта господарювання зобов’язаний зазначити в договорі, зокрема такі умови:

порядок і терміни / строки розрахунків між еквайром та суб'єктом господарювання;

розмір комісійної винагороди, яку суб’єкт господарювання сплачує еквайру;

порядок та строк ініціювання суб’єктом господарювання повернення коштів за повернутий товар (ненадану послугу), який(а) був(ла) придбаний(а) з використанням платіжного інструменту (з урахуванням вимог законодавства України з питань захисту прав споживачів).

Також, еквайр зокрема зобов’язаний перераховувати кошти на рахунок суб’єкта господарювання або надавача платіжних послуг за реквізитами та в терміни, визначені договором, укладеним між ними.

Враховуючи викладене вище, як відповіді на питання звернення повідомляємо, що Підприємцю у рядку 14 фіскального чека слід відображати суму комісійної винагороди еквайра, яка відраховується такому еквайру із суми проведеної операції в розмірі визначеному в договорі між таким еквайром і суб’єктом господарювання.

Разом із цим, відповідно до вимог пункту 3 Положення № 13 у разі відсутності в розрахунковому документі хоча б одного з обов’язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Таким чином, не відображення та не заповнення відповідною інформацією рядка 14 фіскального чека призводитиме до порушення вимог Закону № 265.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

 

 

 

 

________________________________________________________________________________________________________________________

Ця індивідуальна податкова консультація діє до зміни / втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.