Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 14.07.2026 р. № 4037/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення            щодо податкових наслідків від отримання комунальним підприємством у статусі неприбуткової організації компенсації (відшкодування) витрат за водопостачання та водовідведення від іншого суб’єкта господарювання, необхідності сплати рентної плати за воду та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, комунальне некомерційне підприємство є закладом охорони здоров’я і перебуває у статусі неприбуткової організації (код ознаки неприбутковості 0048).

        Комунальним некомерційним підприємством (Поклажодавець) укладено договір відповідального зберігання з правом користування з комунальною аптекою міської ради (Зберігач), відповідно до якого Зберігач приймає на відповідальне безоплатне зберігання частину приміщень за різними адресами (комунальне майно, що знаходиться на балансі підприємства) від Поклажодавця. Аптека в своїй господарській діяльності використовує на власні потреби енергоносії, у тому числі воду.

        При цьому Комунальним некомерційним підприємством укладено договір на водопостачання і водовідведення з Комунальним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства міської ради, яке належить до суб’єкта природних монополій і здійснює господарську діяльність на території області.

        Крім того, комунальна аптека міської ради та комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міської ради мають одного засновника- міську раду.

        Комунальне некомерційне підприємство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. Чи має право Комунальне некомерційне підприємство укласти договір відшкодування витрат на водопостачання та водовідведення з комунальною аптекою?

        2. Вказані відшкодування не будуть порушенням вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу та чи не будуть зараховані як прибуток?

3. Чи не буде отримання таких відшкодувань підставою для втрати статусу неприбутковості, за умови, що сума відшкодування дорівнює вартості фактично спожитих послуг за розрахунками від норм споживання на одну особу в тих приміщеннях, де ведеться господарська діяльність і Поклажодавцем, і Зберігачем, або за показниками лічильника води в тих приміщеннях, де Поклажодавець не проводить господарську діяльність?

4. Кошти отримані як відшкодування витрат на водопостачання та водовідведення не підлягають оподаткуванню податком на прибуток?

5. Чи не зобов’язане Комунальне некомерційне підприємство платити рентну плату за воду у разі отримання відшкодувань витрат на водопостачання і водовідведення?

       

       

        Щодо питань 1-4        

        Перш за все зазначимо, що оскільки відповідно до п.п. 19¹.1.28 п. 19¹ .1 ст. 19¹ Кодексу до функцій контролюючих органів належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, питання вчинення та виконання правочинів, у тому числі у сфері водопостачання та водовідведення не належать до компетенції ДПС і регулюються нормами цивільного законодавства та іншими нормативно-правовими актами у відповідній сфері.       

        Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (п. 1.1 ст. 1 розділу І Кодексу).

        Відповідно до п. 5.3 ст. 5 розділу І Кодексу, інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

        Відповідно до частини першої ст. 936 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ), за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

        Відповідно до частини першої ст. 946 ЦКУ, плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

        Установчим документом юридичної особи або договором може бути передбачено безоплатне зберігання речі (частина четверта ст. 946 ЦКУ).

        Правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров’я в Україні визначають Основи законодавства України про охорону здоров’я, прийняті Законом України  від 19 листопада 1992 року № 2801-ХІІ (зі змінами) (далі – Основи законодавства України про охорону здоров’я).

        Основи діяльності закладів охорони здоров’я встановлено ст. 16 Основ законодавства України про охорону здоров’я.

        Згідно зі ст. 16 Основ законодавства України про охорону здоров’я, заклад охорони здоров’я провадить свою діяльність на підставі статуту (положення), що затверджується власником закладу (уповноваженим ним органом).

        За організаційно-правовою формою заклади охорони здоров’я комунальної власності можуть створюватися та функціонувати як комунальні некомерційні товариства або комунальні установи.

        Порядок здійснення фінансового забезпечення охорони здоров’я визначено       ст. 18 Основ законодавства України про охорону здоров’я.

        Так, фінансове забезпечення охорони здоров’я згідно з частиною першою              ст. 18 Основ законодавства України про охорону здоров’я може здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, коштів юридичних та фізичних осіб, а також з інших джерел, не заборонених законом.

        Зауважимо, що згідно з частиною першою ст. 2 Закону України від 9 січня  2025 року № 4196-IX «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об’єднань юридичних осіб» (зі змінами), під некомерційною господарською діяльністю розуміється господарська діяльність, що здійснюється без мети одержання прибутку.

        Правові засади державного регулювання у сфері комунальних послуг визначено Законом України від 09 07.2010 року № 2479-VI «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» (зі змінами) (далі – Закон № 2479).

         Згідно з частиною 1 ст. 2 Закону № 2479, органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

         Відповідно до частини 1 ст. 6 Закону № 2479, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема:

         розробляє та затверджує правила користування тепловою енергією, правила приєднання до теплових та водопровідних мереж і типові договори, передбачені цими правилами;

         встановлює порядок формування оплати за підключення до мереж суб'єктів природних монополій та здійснення контролю за його дотриманням;

         бере участь у регулюванні платіжно-розрахункових операцій у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та централізованого водовідведення відповідно до законодавства.

        Статтею 10 Закону № 2479 передбачено порядок формування та встановлення тарифів на комунальні послуги для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках.

        Відповідно до частин першої та другої ст. 10 Закону № 2479:

        тарифи на комунальні послуги формуються суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання на суміжних ринках відповідно до порядків (методик), встановлених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до цього Закону;

        тарифи на комунальні послуги суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих планованих витрат на їх виробництво з урахуванням планованого прибутку.

        Закон України від 22.06.2017 року № 2119-VIІІ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» (зі змінами) (далі – Закон № 2119) визначає засади забезпечення комерційного, у тому числі розподільного, обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та забезпечення відповідною обліковою інформацією споживачів таких послуг.

        Відповідно до ст. 1 Закону № 2119 визначено поняття, зокрема: 

        комерційний облік комунальних послуг (далі - комерційний облік) - визначення за допомогою вузла комерційного обліку або за встановленими правилами у передбачених цим Законом випадках кількісних та якісних показників комунальної послуги, вимірювання яких забезпечується вузлом обліку, на підставі яких проводяться розрахунки за спожиті комунальні послуги;

        розподільний облік комунальних послуг (далі - розподільний облік) - визначення за допомогою вузла розподільного обліку (приладу - розподілювача теплової енергії) та/або за встановленими правилами (методиками) у передбачених цим Законом випадках кількісних показників отриманої споживачем комунальної послуги, на підставі яких здійснюється розподіл показань вузла комерційного обліку між споживачами в будівлях, де налічуються два та більше споживачів.

        Частиною 1 ст. 2  Закону № 2119 визначено, що цей Закон регулює відносини щодо:

1) комерційного обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги);

2) розподілу між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг;

3) встановлення, обслуговування, заміни вузлів обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії;

4) формування та надання споживачам рахунків на оплату комунальних послуг;

5) забезпечення споживачів обліковою інформацією.

        Крім того, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову від 22.03.2017          № 307 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення» (зі змінами).

       Тож, всі конкретні та суттєві умови використання неприбутковою організацією послуг з водопостачання та водовідведення, а також особливості отримання компенсації (відшкодування) всіх витрат, пов'язаних з таким використанням, від іншого суб’єкта господарювання (орендаря/власника нежитлового приміщення) за визначених обставин (зміст, вид, спосіб, обставини виникнення, строк та інші) повинні бути відображені у відповідному договорі, з дотриманням вимог чинного законодавства та відповідно до порядку (методик), встановлених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

        Щодо оподаткування податком на прибуток доходів комунального некомерційного підприємства у статусі неприбуткової організації

        Пунктом 133.4 ст. 133 Кодексу встановлено, що не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

        Згідно з п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу, неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

        утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

        установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу;

        установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельні кооперативи;

        внесена контролюючим органом до Реєстру.

       Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (абзац перший п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).

       Водночас, на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану не вважається порушенням вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу здійснення неприбутковою організацією передачі майна, надання послуг, благодійної допомоги, використання доходів (прибутків) для фінансування видатків, не пов’язаних з реалізацією мети та напрямів діяльності, передбачених її установчими документами, на цілі, що визначені п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу.

       Перелік підприємств, установ та організацій, які за умови їх відповідності вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу можуть бути віднесені до неприбуткових організацій, які не є платниками податку на прибуток підприємств, встановлено           п.п. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

        Тож обов’язковими умовами для комунального некомерційного підприємства у статусі неприбуткової організації є, зокрема: утворення та реєстрація в порядку, визначеному профільним законодавством, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації; використання своїх доходів виключно для фінансування видатків на своє утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених установчими документами такого підприємства з урахуванням положень профільного закону; а також заборона розподілу доходів або їх частини серед засновників (учасників), працівників підприємства (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб.

        При цьому вбачається, що організація обліку відшкодування за послуги з водопостачання та водовідведення в комерційних цілях безпосередньо комунальним некомерційним підприємством є несумісним з діяльністю такого підприємства у статусі неприбуткової організації.

        У разі недотримання неприбутковою організацією вимог, встановлених п. 133.4 ст. 133 Кодексу (з урахуванням положень п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу), така неприбуткова організація підлягає виключенню з Реєстру                                                  та зобов’язана визначити податкове зобов’язання з податку на прибуток   підприємств відповідно до підпунктів 133.4.3 та 133.4.4 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

        Водночас з питань порядку організації доступу до водопостачання та водовідведення (в тому числі індивідуального обліку споживання відповідної комунальної послуги в будівлях, де налічуються два та більше споживачів) доцільно звернутись до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

 

        Щодо питання 5

        Платниками рентної плати за спеціальне використання води (далі – рентна плата), зокрема, є первинні водокористувачі – суб’єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи – підприємці, які використовують та/або передають вторинним водокористувачам воду, отриману шляхом забору води з водних об’єктів (п. 255.1 ст. 255 Кодексу).

        Таким чином, з урахуванням інформації, наданої комунальним підприємством у зверненні щодо укладання ним договору на водопостачання та водовідведення з Комунальним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства міської ради, комунальне підприємство є вторинним водокористувачем, який, згідно з            п. 255.1 ст. 255 Кодексу, не є платником рентної плати.

        При цьому комунальне підприємство не набуває ознак та обов’язків платника рентної плати не зважаючи на виконання ним обов’язків згідно з договором відповідального зберігання з правом користування з Аптекою, який, зокрема, передбачає компенсацію комунальному підприємству вартості спожитої Аптекою води, про що повідомлено у зверненні.

        Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).