Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 14.07.2026 р. № 4043/ІПК/99-00-04-01-03 ІПК

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства щодо справляння екологічного податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах (далі – Екологічний податок) та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі − Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Товариство повідомило, що тимчасово зберігає на власній території відходи різних класів небезпечності із дотриманням умов належного облаштування спеціально відведених для цього місць та своєчасної передачі таких відходів суб’єктам господарювання у сфері управління відходами, які мають необхідні дозвільні документи для подальшого оброблення, відновлення або видаленні відходів.

З огляду на викладене вище, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання:

«Чи є об’єктом та базою оподаткування екологічним податком відходи, які тимчасово зберігаються на власній території підприємства протягом строку, що не перевищує одного року, та передаються суб’єктам господарювання у сфері управління відходами для подальшого оброблення, відновлення або видалення, без їх захоронення на об’єктах підприємства?».

Відповідно до підпункту 240.1.3 пункту 240.1 статті 240 Кодексу платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема, розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання).

Термін «розміщення відходів» визначено у підпункті 14.1.223 пункту 14.1 статті 14 Кодексу як постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів.

У Законі України від 20 червня 2022 року № 2320-IX «Про управління відходами» (далі – Закон) затверджено термін «захоронення відходів ‒ розміщення відходів на поверхні чи під поверхнею (підземне) землі у спосіб, що не становить загрози здоров’ю людей та навколишньому природному середовищу і не передбачає подальше оброблення відходів» (пункт 13 статті 1 Закону). Місцем захоронення відходів є полігони ‒ внутрішні місця для видалення відходів, на яких утворювач відходів - суб’єкт господарювання здійснює видалення власних відходів на місці утворення або постійні місця, на яких відходи розміщуються понад один рік (пункт 27 статті 1 Закону).

Суб’єкт господарювання, що здійснює управління полігоном, повинен мати дозвіл на здійснення операцій з оброблення відходів, яке включає, зокрема, операції з видалення відходів (статті 40 та 1 Закону).

Одним із видів операцій з видалення відходів є захоронення (код D1 додаток 1 до Закону).

Правовий зміст зазначених вище норм Закону та Кодексу ототожнює поняття «захоронення відходів» та «розміщення відходів».

Оскільки Товариство є утворювачем відходів та не має дозволу на здійснення операцій з їхнього захоронення, то воно не підпадає під визначення платника Екологічного податку, та у нього не виникає податкового обов’язку зі сплати Екологічного податку.

Водночас у разі виявлення контролюючими органами фактів перебування відходів у спеціально відведених місцях понад 1 рік, така інформація підлягає передачі до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політку із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища (стаття 13 Закону).  

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).