Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 14.07.2026 р. № 4044/ІПК/99-00-04-02-03 ІПК

 

Державна податкова служба України розглянула звернення Управителя та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, між Управителем та Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, 13.06.2022 було укладено договір управління майном (активами), який 05.08.2022 контролюючим органом за місцем податкової реєстрації взято на облік платника податків. Згідно інформаційних баз даних (інформаційно-комунікаційних систем) ДПС Управитель зареєстрований платником податку на додану вартість (далі – ПДВ) з 01.09.2022.

Управителем були придбані оздоблювальні роботи нерухомого майна, послуги охорони та інші послуги, що були необхідними витратами у зв’язку з управлінням переданими активами. У зв’язку із здійсненням таких операцій Управитель відповідно до статей 198 та 200 розділу V Кодексу отримував податковий кредит. Від управління активами на підставі договорів про користування заарештованим майном Управитель отримував дохід.

З огляду на викладене Управитель просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання: «В якому порядку Управитель та чи має право задекларувати суму бюджетного відшкодування, враховуючи, що в цю суму відшкодування включається від’ємне значення, яке розраховане як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (рядок 17), куди включається також і перехідне від’ємне значення попереднього періоду (значення рядка 21 попередньої декларації), що може перевищувати 1095 днів?».

Поняття терміну «позовна давність» та порядок її обчислення визначено главою 19 розділу V Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі – Цивільний кодекс).

Відповідно до пункту 1 статті 256 глави 19 розділу V Цивільного кодексу позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 глави 19 розділу V Цивільного кодексу встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Водночас, згідно з пунктом 102.5 статті 102 розділу II Кодексу заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов’язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем виникнення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

При цьому, відповідно до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу надміру сплачені грошові зобов’язання – це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету або на єдиний рахунок понад нараховані суми грошових зобов’язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Отже, визначені главою 19 Цивільного кодексу та пунктом 102.5 статті 102 розділу II Кодексу терміни не стосуються порядку відшкодування ПДВ, який встановлено статтею 200 розділу V Кодексу, та показників податкової звітності з ПДВ.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V, підрозділами 2 та 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, визначено статтею 200 розділу V Кодексу.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 розділу V Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Бюджетне відшкодування – це відшкодування від’ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника (підпункт 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу).

Пунктом 200.4 статті 200 розділу V Кодексу передбачено, що при від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 розділу V Кодексу, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200¹.3 статті 200¹ розділу V Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу –

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200¹.3 статті 200¹ розділу V Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Разом з цим, згідно з пунктом 200.4¹ статті 200 розділу V Кодексу платники податку, щодо яких (та/або щодо засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників яких) у порядку, встановленому Законом України від 14 серпня 2014 року № 1644-VIІ «Про санкції», прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), протягом строку застосування таких санкцій не мають права на отримання бюджетного відшкодування суми від’ємного значення.

Суми такого від’ємного значення зараховуються у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу – до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 розділу V Кодексу платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 200.8 статті 200 розділу V Кодексу передбачено, що до податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій.

Отже, у разі прийняття платником податку рішення про повернення суми бюджетного відшкодування такий платник податку має право включити до заяви про повернення суми бюджетного відшкодування залишок від’ємного значення ПДВ до повного його погашення, незалежно від сплину термінів позовної давності (1095 днів), за умови, що суми ПДВ, з яких сформовано такий залишок, сплачені постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200¹.3 статті 200¹ розділу V Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до статті 200 розділу V Кодексу та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 статті 200 розділу V Кодексу, – за результатами документальної перевірки (абзац другий пункту 200.10 статті 200 розділу V Кодексу).

Додатково інформуємо, що правомірність декларування показників у податковій звітності з ПДВ в кожній окремій ситуації може бути встановлена виключно за результатами проведення контролюючим органом відповідних перевірок, передбачених Кодексом.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу II Кодексу).