Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 14.07.2026 р. № 4053/ІПК/99-00-21-03-01 ІПК

 

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо отримання індивідуальної податкової консультації та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Підприємство, яке здійснює господарську діяльність у сфері надання медичних послуг, планує укласти договір зі страховою компанією (Замовником) про надання медичних послуг застрахованим особам (фізичним особам). Згідно договірних умов за надані медичні послуги застраховані особи сплачують від 20 до 50 відсотків від загальної вартості послуги, а решту від вартості послуги сплачує Замовник.

Наприклад, вартість медичної послуги становить 1000,00 грн; застрахована особа отримує послугу 01.06.2026 та того ж дня оплачує частину вартості послуги у розмірі 300,00 грн; страхова компанія після отримання та підписання актів наданих послуг від 30.06.2026 здійснює 07.07.2026 доплату 700,00 гривень.

З огляду на викладене Підприємство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. Як вірно сформувати фіскальний чек на оплату фізичній особі, яка сплачує 30 відсотків вартості послуги?

2. Як скласти податкову накладну при оплаті 30 відсотків вартості послуги застрахованою особою – фізичною особою?

3. Як скласти податкову накладну при оплаті 70 відсотків вартості послуги, сплаченої страховою компанією Замовником?

Водночас інформація, надана у зверненні, не дає змоги чітко ідентифікувати операції, які здійснюються платником податку, у зв’язку з цим ДПС надає роз’яснення загальних норм податкового законодавства щодо порушених питань.

Щодо питання 1

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій або програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО / ПРРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України
від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», зі змінами (далі – Закон № 265). Його дія поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 3 Закону № 265 суб’єкти господарювання, зокрема зобов’язані:

проводити розрахунки на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу ПРРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом № 265, із  застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї РРО чи дисплеї пристрою, на якому встановлений ПРРО QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Враховуючи викладене вище, Підприємство має видати споживачеві фіскальний касовий чек на товари (послуги) за Формою ФКЧ-1
(далі – фіскальний чек) на суму коштів фактично отриманих від споживача у момент проведення розрахунку.

Обов’язкові реквізити, які має фіскальний чек визначено розділом II Положення про форму та зміст розрахункових документів / електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за № 220/28350, зі змінами (далі – Положення № 13).

Підприємством не конкретизовано із заповненням якого саме рядка в нього виникають труднощі, водночас в контексті звернення інформуємо, що відповідно до вимог розділу II Положення № 13 сума коштів, яка фактично підлягає сплаті споживачем у момент проведення розрахунку має відображатись у рядку 20 фіскального чека.

При цьому слід враховувати, що у разі розрахунку готівкою якщо загальна вартість придбаних товарів (отриманих послуг) не кратна найменшому номіналу грошових знаків національної валюти, встановленому Національним банком України в якості засобу платежу, результат заокруглення суми оплати у готівковій формі, виконаний відповідно до вимог Національного банку України щодо оптимізації обігу монет дрібних номіналів, друкується після рядка 21 у рядку 23 з написом «Заокруглення». Наступним рядком друкується «До сплати» і сума після заокруглення.

У такому випадку у рядку 24 фіскального чека відображається сума готівкових коштів, яка фактично підлягає сплаті споживачем у момент проведення розрахунку після заокруглення.

Додатково рекомендуємо в коментарях до такого фіскального чеку зазначати «суму коштів, яка підлягає компенсації відповідно до договору зі страховою компанією». Це не обов’язковий реквізит фіскального чека, водночас він допоможе повною мірою розкрити суть та ідентифікувати господарську операцію.

Щодо питань 2–3

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 Кодексу).

Пунктом 44.1 статті 44 Кодексу визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу.

Частиною другою статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про  бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зі змінами
(далі – Закон № 996), бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Під поняттям «первинний документ» розуміється документ, який містить відомості про господарську операцію (стаття 1, частина перша статті 9 Закону № 996).

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту (частина друга статті 6 Закону № 996).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V, підрозділами 2 та 10 розділу XX Кодексу.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів / послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.

Відповідно до пункту 194.1 статті 194 Кодексу операції, зазначені у статті 185 Кодексу, крім операцій, що не є об’єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті «а» пункту 193.1 статті 193 Кодексу, яка є основною.

Підпунктом 197.1.5 пункту 197.1 статті 197 Кодексу визначено, що звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання послуг з медичного обслуговування населення (медична послуга) закладами охорони здоров’я, що мають ліцензію на постачання таких послуг, а також постачання послуг для осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю реабілітаційними закладами, що мають ліцензію на постачання таких послуг відповідно до законодавства, крім послуг, визначених підпунктами «а»–«о» підпункту 197.1.5 пункту 197.1 статті 197 Кодексу.

Правила формування податкових зобов’язань та складання податкових накладних (у тому числі заповнення її обов’язкових реквізитів) визначено статтями 187 та 201 Кодексу.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Кодексу датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів / послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця / замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів / послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів / послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, – дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів / послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів / послуг за готівку – дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів – дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону № 996, незалежно від дати накладення електронного підпису.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України від 5 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (зі змінами), та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) у встановлений Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів / послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку / небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Кодексу).

Перелік обов’язкових реквізитів, які зазначаються у податковій накладній, визначено у підпунктах «а»–«л» пункту 201.1 статті 201 Кодексу, зокрема такими реквізитами є:

дата складання податкової накладної;

опис (номенклатура) товарів / послуг та їх кількість, обсяг (реквізит має відповідати формулюванню у первинних документах, якими супроводжується постачання таких товарів / послуг);

код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг – код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (далі – ДКПП); платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з ДКПП неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду;

ціна постачання без урахування податку;

загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з пунктом 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267, зі змінами (далі – Порядок № 1307), до розділу Б податкової накладної вносяться дані у розрізі опису (номенклатури) постачання товарів / послуг:

до графи 2 – опис (номенклатура) товарів / послуг постачальника (продавця) (підпункт 1 пункту 16 Порядку № 1307);

до граф 3.1, 3.3 – код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з ДКПП. У разі постачання товару заповнюється графа 3.1, у разі постачання послуги – графа 3.3 (підпункт 2 пункту 16 Порядку № 1307);

до граф 4 та 5 – одиниця виміру товарів / послуг (підпункт 3 пункту 16 Порядку № 1307);

до графи 6 – кількість (об’єм, обсяг) постачання товарів / послуг (підпункт 4 пункту 16 Порядку № 1307);

до графи 7 – ціна постачання одиниці товару / послуги без урахування ПДВ (підпункт 5 пункту 16 Порядку № 1307);

до графи 8 – код ставки ПДВ, за якою здійснюється оподаткування операцій з постачання товарів / послуг, що постачаються (підпункт 6 пункту 16 Порядку № 1307);

до графи 9 – код відповідної пільги з ПДВ згідно з Довідниками податкових пільг (Довідник податкових пільг, що є втратами доходів бюджету, або Довідник інших податкових пільг), які затверджені ДПС станом на дату складання податкової накладної. Графа 9 заповнюється у разі здійснення операцій з постачання товарів / послуг, звільнених від оподаткування ПДВ (підпункт 7 пункту 16 Порядку № 1307).

до графи 10 – обсяг постачання (база оподаткування) без урахування ПДВ (підпункт 8 пункту 16 Порядку № 1307);

до графи 11 – сума ПДВ (підпункт 9 пункту 16 Порядку № 1307).

До розділу А податкової накладної (рядки I–XII) вносяться узагальнюючі дані за операціями, на які складається така податкова накладна.

Відповідно до пункту 17 Порядку № 1307 для операцій, що оподатковуються або звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні, тобто при одночасному постачанні одному отримувачу (покупцю) як оподатковуваних товарів / послуг, так і таких, що звільнені від оподаткування, постачальник (продавець) складає окремі податкові накладні. У податковій накладній, складеній на операції з постачання товарів / послуг, які звільняються від оподаткування ПДВ, у графі «Складена на операції, звільнені від оподаткування» верхньої лівої частини робиться помітка «Без ПДВ».

Згідно з пунктом 12 Порядком № 1307 у разі постачання товарів / послуг отримувачу (покупцю), який не зареєстрований як платник податку, у графі «Отримувач (покупець)» зазначається «Неплатник», а у рядку «Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)» проставляється умовний індивідуальний податковий номер «100000000000», рядок «Податковий номер платника податку або серія (за наявності) та номер паспорта» не заповнюється.

Враховуючи викладене і виходячи із аналізу норм Кодексу та інших нормативно-правових актів зазначених вище, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

Податкова накладна за операцією з постачання товарів / послуг повинна складатися і реєструватися в ЄРПН особою, яка здійснює постачання таких товарів / послуг, на особу, якій здійснюється постачання товарів / послуг, та за конкретною господарською операцією з постачання товарів / послуг.

Податкова накладна складається на дату виникнення податкових зобов’язань з ПДВ (дату першої із подій, визначених пунктом 187.1 статті 187 Кодексу) окремо на кожне повне або часткове постачання товарів / послуг, а також на суму коштів, що надійшли як попередня оплата (аванс). Дані, зазначені у такій податковій накладній, мають відповідати первинним документам, складеним за відповідною господарською операцією.

Отже, податкова накладна складається на особу, яка є отримувачем послуг (тобто на особу, якій фактично такі послуги надаються), у тому числі якщо оплата за такі послуги здійснюється не безпосередньо таким отримувачем, а третьою особою (наприклад, страховою компанією). Дані, зазначені у такій податковій накладній, мають відповідати первинним документам, складеним за відповідною господарською операцією.

З урахуванням умовного випадку, описаному у зверненні, якщо застрахована особа 01.06.2026 оплатила частину вартості послуги, отриманої нею того ж дня в повному обсязі, що підтверджується відповідними первинними документами, складеними датою 01.06.2026 за фактом надання такої послуги застрахованій особі, то у такому випадку податкова накладна має бути складена 01.06.2026 на повну вартість послуги, що зазначена в документі, що підтверджує факт надання такої послуги застрахованій особі. Подальше отримання коштів від страхової компанії за частину вартості раніше наданих послуг застрахованій особі не призводить до виникнення податкових зобов’язань з ПДВ, оскільки отримання коштів є другою подією, відповідно податкова накладна на дату отримання коштів від страхової компанії не складається.

З питання оформлення первинних документів за господарськими операціями, що здійснюються суб’єктами господарювання, платнику податку доцільно звернутися до Міністерства фінансів України.

Водночас слід зазначити, що кожен конкретний випадок стосовно порядку складання податкових накладних необхідно розглядати з урахуванням договірних умов та обставин здійснення відповідних господарських операцій, у тому числі з детальним вивченням та аналізом договорів, первинних документів і матеріалів, оформленням яких супроводжувались такі операції, що дозволяють ідентифікувати фактичну їх сутність, що може бути досліджено під час проведення відповідних перевірок, передбачених Кодексом.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).