Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 14.07.2026 р. № 4070/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення                             Дочірнього підприємства Державної компанії «» - «» (далі – Підприємство) щодо зменшення витрат Підприємством на дату набрання законної сили рішення суду, визнання заборгованості дебіторською та вплив її на показники податкової декларації з податку на прибуток підприємств за
 I півріччя 2026 року, та, керуючись ст. 52 та п.п. «в» п.п. 69.41.3  п.п. 69.41 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Підприємством 11.03.2026 згідно з постановою «» апеляційного господарського суду було визнано витрати у вигляді  штрафів та компенсації судового збору, які 30.04.2026 були сплачені у повному обсязі.

У податковому обліку зазначені витрати на сплату штрафів на користь «» (неплатник податку на прибуток) були відкориговані шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування на підставі п.п. 140.5.11. п. 140.5 ст. 140 Кодексу.

Проте, 28.05.2026 набрало законної сили рішення Касаційного господарського суду у складі Верховного суду (далі – Верховний суд), яким попередню постанову суду було скасовано.

Скасування постанови суду Верховним судом  позбавило отримувача коштів правових підстав для їх подальшого утримання. Підприємство звернулося до отримувача з офіційною вимогою про повернення безпідставно набутих коштів.

Проте отримувач відмовився повернути кошти у добровільному порядку  та не визнав наявність заборгованості перед Підприємством. Свою відмову отримувач обґрунтував тим, що повернення таких сум має здійснюватися виключно у процесуальному порядку, визначеному ст. 444 Цивільного кодексу України.

Як зазначає платник, матеріальне право на повернення цих сум виникло у Підприємства 28.05.2026 (в день набрання законної сили рішення Верховного суду), що зумовило необхідність відображення в обліку дебіторської заборгованості отримувача.

Підприємство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. Чи має право Підприємство зменшити витрати (сторнувати раніше визнані витрати на субрахунку бухгалтерського обліку 948) на дату набрання законної сили рішення Верховного суду (28.05.2026)?
2. Чи визнається в бухгалтерському обліку така сума дебіторською заборгованістю отримувача коштів перед Підприємством на цю ж дату?
3. Як саме ця господарська операція має вплинути на показники податкової декларації з податку на прибуток підприємств за I півріччя 2026 року, а саме на:

фінансовий  результат до оподаткування (рядок 2);

суму витрат від визнаних штрафів, пені та неустойок згідно з
п.п. 140.5.11 п. 140.5 ст. 140 Кодексу (р. 3.1.11 додатку РІ до податкової декларації з податку на прибуток підприємств?

 

Щодо питань 1-3

 Згідно п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 Кодексу.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Отже, фінансовий результат до оподаткування при розрахунку об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств визначається за правилами бухгалтерського обліку відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

 Положеннями Кодексу не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування за операціями зі зменшення (сторнування) Підприємством раніше визнаних у бухгалтерському обліку витрат у вигляді штрафів та компенсації судового збору в зв’язку з набранням законної сили рішення Верховного суду.

Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при визначенні фінансового результату до оподаткування та відповідного об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Водночас зазначаємо, що методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності визначає Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 № 237 (зі змінами).

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами)).

Отже, з питання зменшення (сторнування) раніше визнаних у бухгалтерському обліку витрат у вигляді штрафів та компенсації судового збору в зв’язку з набранням законної сили рішення Верховного суду та визнання заборгованості дебіторською доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

Крім того повідомляємо, що відповідно до п.п. 140.5.11 п. 140.5 ст. 140 Кодексу фінансовий результат до оподаткування податкового (звітного) періоду збільшується, зокрема, на суму витрат від визнаних штрафів, пені, неустойок, відшкодування збитків, компенсації неодержаного доходу (упущеної вигоди), нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів, у тому числі у сфері зовнішньоекономічної діяльності, на користь осіб, які не є платниками податку (крім фізичних осіб, які є платниками податку на доходи фізичних осіб), та на користь платників податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до пункту 44 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу, а також на суму штрафів, пені, нарахованих контролюючими органами та іншими органами державної влади за порушення вимог законодавства.

У Податковій декларації з податку на прибуток підприємств, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 25.10.2015 № 897 (зі змінами) (далі – Декларація) сума витрат від визнаних штрафів, пені, неустойок, відшкодування збитків, компенсації неодержаного доходу (упущеної вигоди), нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів, на користь осіб, які не є платниками податку відображаєься у рядку 3.1.11 додатка РІ до рядка 03 РІ Декларації.

Тож у загальному порядку у податковому обліку на суму штрафів, нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів та визнаних у складі витрат відповідно до правил бухгалтерського обліку, платник податку на прибуток збільшує фінансовий результат до оподаткування.

Водночас Кодексом не визначено різниць для зменшення фінансового результату до оподаткування на суму штрафів.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Кодексу якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Згідно з п. 46.4 ст. 46 Кодексу якщо платник податків вважає, що форма податкової декларації, визначена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, збільшує або зменшує його податкові зобов’язання, всупереч нормам Кодексу з такого податку, він має право зазначити цей факт у спеціально відведеному місці в податковій декларації.

У разі необхідності платник податків може подати разом з податковою декларацією доповнення до такої декларації, які складені за довільною формою, що вважатиметься невід’ємною частиною податкової декларації. Таке доповнення подається з поясненням мотивів його подання.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).