Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У ЛЬВІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 16.07.2026 р. № 4091/ІПК/13-01-13-01-10

Головне управління ДПС у Львівській області за результатами розгляду звернення щодо порядку розпорядження майном, що перебуває у податковій заставі, під час ліквідації, зокрема, щодо можливості передання такого майна іншим вугледобувним підприємствам, що знаходяться у сфері управління Міністерства енергетики України та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу II Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі ‒ Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомляє, що наказом Міністерства енергетики України прийнято рішення про припинення діяльності товариства.

Враховуючи вищевикладене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання щодо порядку розпорядження майном, що перебуває у податковій заставі, під час ліквідації товариства та можливості передання такого майна іншим вугледобувним підприємствам, що знаходяться у сфері управління Міністерства енергетики України.

Погашення грошових зобов’язань або податкового боргу в разі ліквідації платника податків, не пов’язаної з банкрутством передбачено статтею 97 Кодексу.

У разі якщо власник або уповноважений ним орган приймає рішення про ліквідацію платника податків, не пов'язану з банкрутством, майно зазначеного платника податків використовується у черговості, визначеній відповідно до законів України (пункт 97.2 статті 97 Кодексу).

Відповідно до вимог пункту 93.2 статті 93 Кодексу підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених пунктом 93.1 цієї статті.

Статтею 93 Кодексу не передбачено припинення податкової застави у зв’язку з ліквідацією платника податків.

Крім того, статтею 92 Кодексу передбачено обов’язковість процедури  узгодження з контролюючим органом операцій із заставленим майном.

Статтями 110 та 111 Цивільного кодексу України (далі ‒ Цивільний кодекс) визначено підстави та  порядок ліквідації юридичної особи.

Відповідно до частини дев’ятою статті 111 Цивільного кодексу виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу.

У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи.

Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів (у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування), передається учасникам юридичної особи, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом (частина  дванадцята статті 111 Цивільного кодексу).

Відповідно до частини третьої  статті 110 Цивільного кодексу якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом.

Відповідно до частини шостою статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства  боржник зобов’язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі виникнення неплатоспроможності, зокрема якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами або якщо розмір грошових зобов’язань боржника, строк виконання яких настав, перевищує вартість активів боржника, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 глави 3 розділу II Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

________________________________________________________________

Ця індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.