Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 20.07.2026 р. № 4177/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

 

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо питань, пов’язаних з оподаткуванням ПДВ та, керуючись статтею 52 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Підприємство згідно з укладеним договором отримує від постачальника електроенергію на умовах післяплати. Розрахунки за договором здійснюються за рахунок бюджетних коштів.

Постачальник електроенергії уклав з фінансовою установою (далі – Фактор) договір факторингу, відповідно до якого постачальник відступив Фактору право грошової вимоги за вказаним у зверненні договором постачання електроенергії.

Черговість подій в межах зазначених правовідносин наступна: 

- Фактор здійснює фінансування постачальника в межах договору факторингу шляхом перерахування грошових коштів за відступленим правом грошової вимоги, про що надсилає повідомлення Підприємству;

- постачальник здійснює постачання електроенергії Підприємству, що підтверджується актом приймання-передачі, та реєструє зведену податкову накладну за результатами отриманої оплати від Фактора;

- після отримання повідомлення про відступлення права вимоги Підприємство  здійснює оплату вартості спожитої електроенергії на користь Фактора. 

Підприємство   просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1) чи вважається отримання постачальником грошових коштів від Фактора оплатою (компенсацією) вартості поставленої електроенергії для цілей застосування пункту 187.7 статті 187 розділу V ПКУ при визначенні дати виникнення податкових зобов’язань за касовим методом;

2) на яку дату у постачальника виникають податкові зобов’язання з ПДВ за операцією з постачання електроенергії у випадку, якщо фінансування постачальника здійснюється Фактором у межах договору факторингу, а оплата вартості спожитої електроенергії здійснюється підприємством на користь Фактора;

3) чи відповідає вимогам пункту 201.4 статті 201 розділу V ПКУ та пункту 19 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307 (зі змінами) (далі – Порядок № 1307) зведена податкова накладна, складена постачальником не пізніше останнього дня місяця за касовим методом на суму коштів, отриманих від Фактора;

4) чи має право підприємство включити до податкового кредиту суми ПДВ за такою зведеною податковою накладною, складеною постачальником за операцією з постачання електроенергії із застосуванням касового методу в описаних вище правовідносинах;

5) у якому звітному періоді підприємство має право включити до податкового кредиту суми ПДВ за такою зведеною податковою накладною (у періоді її реєстрації в ЄРПН, у періоді списання коштів з рахунка підприємства, у періоді отримання підприємством електроенергії чи в іншому податковому періоді);

6) у разі якщо сума фінансування (інших форм компенсації), отриманих постачальником від Фактора, перевищує вартість фактично поставленої електроенергії за відповідним актом, чи має право підприємство на податковий кредит на підставі складеної постачальником зведеної податкової накладної в частині, що перевищує вартість фактично спожитої електроенергії;

7) які документи підтверджують дату виникнення податкових зобов’язань у постачальника у випадку застосування факторингу (зокрема. договір факторингу, платіжні документи, акти приймання-передачі, інші первинні документи)?

Водночас інформація, надана у зверненні, не надає змоги чітко ідентифікувати операції, які здійснюються суб’єктами господарювання, у зв’язку з цим ДПС надає роз’яснення загальних норм податкового законодавства щодо порушених питань.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пунктів 5.2 і 5.3 статті 5 розділу І ПКУ у разі якщо поняття, терміни,  правила  та   положення   інших  актів   суперечать  поняттям,  термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відносини, що виникають на підставі договору факторингу, регулюються, зокрема Цивільним кодексом України (далі – ЦКУ) та Законом України від 3 червня 2025 року № 4466-ІХ «Про факторинг» (далі – Закон № 4466).

Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 4466 предметом договору факторингу є право грошової вимоги.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦКУ за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дати виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події (частини перша та друга статті 1078 глави 73 ЦКУ).

Частиною третьою статті 1079 ЦКУ зазначено, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Якщо відповідно до умов договору факторингу, фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (частина перша статті 1084 ЦКУ).

Відповідно до положень статті 1082 ЦКУ боржник зобов’язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до вказаної статті звільняє боржника від його обов’язку перед клієнтом.

Згідно з визначенням, наведеним у пункті 1 частини першої статті 1 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-ІІІ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (зі змінами та доповненнями) (далі – Закон № 2664) фінансова установа – юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку.

Фінансова послуга – це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, – і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (пункт 5 частини першої статті 1 Закону № 2664).

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 4 Закону № 2664 факторинг є фінансовою послугою.

Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України (далі – БКУ).

Згідно з частиною першою статті 2 БКУ бюджетні кошти (кошти бюджету) – належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету. Під витратами бюджету розуміються видатки бюджету, надання кредитів з бюджету, погашення боргу та розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів. Водночас видатки бюджету – це кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом. Надходження бюджету – доходи бюджету, повернення кредитів до бюджету, кошти від державних (місцевих) запозичень, кошти від приватизації державного майна (щодо державного бюджету), повернення бюджетних коштів з депозитів, надходження внаслідок продажу/пред'явлення цінних паперів.

Розпорядник бюджетних коштів − бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань, довгострокових зобов’язань за енергосервісом, довгострокових зобов’язань у рамках державно-приватного партнерства, середньострокових зобов’язань у сфері охорони здоров’я, середньострокових зобов’язань за державними контрактами (договорами) щодо закупівлі озброєння, військової техніки, зброї і боєприпасів та здійснення витрат бюджету.

Одержувачем бюджетних коштів є суб’єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету.

Частиною першою статті 49 БКУ передбачено, що розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 БКУ.

Отже, для цілей оподаткування ПДВ Підприємство може використовувати поняття, визначені БКУ.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V, підрозділами 2 та 10 розділу XX ПКУ.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 розділу V ПКУ, об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ.

Відповідно до підпункту 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ не є об’єктом оподаткування операції з відступлення права вимоги, переведення боргу, торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов’язаннями (вимогами), за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об’єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, операції з відступлення права вимоги за забезпеченими іпотекою кредитами (позиками), житлові чеки, земельні бони та деривативи.

Датою виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед бюджетом (пункт 187.7 статті 187 розділу V ПКУ).

Пунктом 44 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ визначено, що до 1 січня 2028 року, платники податку, які здійснюють постачання, передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, надають послуги із забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії та/або послуги із зменшення навантаження відповідно до Закону України від 13 квітня 2017 року № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії», постачання вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702 та товарної підпозиції 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД, надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, нараховують плату за абонентське обслуговування, визначають дату виникнення податкових зобов’язань та податкового кредиту за касовим методом.

Норма цього пункту поширюється на операції, за якими дата виникнення першої з подій, визначених у пункті 187.1 статті 187 та у пункті 198.2 статті 198 розділу V ПКУ, припадає на звітні (податкові) періоди до 1 січня 2028 року.

У разі якщо операції, визначені цим пунктом, мають безперервний або ритмічний характер постачання, платники податку:

покупцям – платникам податку – можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому отримано кошти, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням усієї суми отриманих коштів або інших видів компенсації відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ протягом такого місяця;

покупцям – особам, не зареєстрованим платниками податку, – можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому отримано кошти, зведену податкову накладну з урахуванням усієї суми отриманих коштів або інших видів компенсації відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ протягом такого місяця.

Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

Касовий метод для цілей оподаткування ПДВ – це метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на рахунки платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг, на електронний гаманець у емітента електронних грошей та/або на рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, у касу платника податків або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата віднесення сум податку до податкового кредиту визначається як дата списання коштів з рахунків платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг, з електронних гаманців у емітента електронних грошей та/або з рахунків в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, дата видачі з каси платника податків або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг) (підпункт 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Пунктами 201.1, 201.10 статті 201 розділу V ПКУ встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України від 5 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) у встановлений ПКУ термін.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку,  який здійснює операції  з  постачання товарів/послуг,  є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 розділу V ПКУ платники податку в разі здійснення постачання товарів / послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер:

покупцям – платникам податку – можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця;

 покупцям – особам, не зареєстрованим платниками податку, – можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 розділу V ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, – дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника;

дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198  розділу V ПКУ).

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 розділу V ПКУ).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 розділу V ПКУ (пункт 198.6 статті 198  розділу V ПКУ).

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів, зазначених вище, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

Щодо питань 1 – 2

У ситуації, описаній у зверненні, отримання грошових коштів у якості фінансування за відступленим правом грошової вимоги згідно з договором факторингу з фінансовою установою (Фактором) для постачальника електроенергії є одним із видів компенсації вартості поставленої електроенергії. При цьому такі кошти не є бюджетними коштами у розумінні норм БКУ, тому при визначенні дати виникнення податкових зобов’язань з ПДВ у цьому випадку норми пункту 187.7 статті 187 розділу V ПКУ не застосовуються.

Відповідно до пункту 44 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ за такими операціями податкові зобов’язання з ПДВ визначаються за касовим методом.

Отже, якщо на дату укладання договору факторингу відсутня заборгованість Підприємства перед постачальником за спожиту електроенергію, то датою виникнення податкових зобов’язань з ПДВ за операцією з постачання електроенергії буде дата отримання постачальником коштів від Фактора в межах договору факторингу у якості оплати за таку електроенергію.

Щодо питань 3 – 6

При здійсненні операцій з постачання електроенергії зведена податкова накладна, передбачена пунктом 201.4 статті 201 розділу V ПКУ, не складається.

Але, оскільки за такими операціями пунктом 44 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ передбачено застосування касового методу, то зведена податкова накладна на суму отриманих платником податку – постачальником коштів може бути складена таким платником податку відповідно до норм цього пункту ПКУ, а саме не пізніше останнього дня місяця, в якому отримано такі кошти. 

Така складена і зареєстрована в ЄРПН відповідно до вимог ПКУ зведена податкова накладна буде підставою для віднесення отримувачем електроенергії зазначених в ній сум податку до податкового кредиту:

у разі своєчасної реєстрації в ЄРПН такої податкової накладної – у податковій декларації з ПДВ того звітного (податкового) періоду, в якому її складено, або будь-якого наступного звітного періоду в межах 365 календарних днів з дати складання такої податкової накладної;

у разі несвоєчасної реєстрації в ЄРПН – у податковій декларації з ПДВ того звітного (податкового) періоду, в якому її зареєстровано в ЄРПН, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати її складання.

Платник податку – покупець з метою визначення податкового періоду, у якому він має право включити суми ПДВ до податкового кредиту на підставі зареєстрованої в ЄРПН постачальником податкової накладної, використовуючи інформацію, що міститься у електронному кабінеті платника податку, може визначити дату реєстрації в ЄРПН такої податкової накладної та, відповідно, період (граничний термін), у якому має право віднести суми ПДВ до податкового кредиту.

Щодо питання 7

Питання щодо документів, які складаються при здійсненні тієї чи іншої господарської операції (в тому числі операції, яка здійснюється в межах договору факторингу), не належить до компетенції ДПС.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 розділу ІІ ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.