Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 17.07.2026 р. № 4128/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення                             ДП «» (далі – ДП) щодо застосування норм податкового законодавства, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, ДП є правонаступником майна державного підприємства, припиненого шляхом реорганізації.

Відповідно до передавального акту да додатку до нього об’єкт нерухомого майна прийнято на баланс підприємства за первісною вартістю.

Після державної реєстрації права власності на зазначений об’єкт за ДП у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зазначено вартість (ціну нерухомого майна), яка відрізняється від вартості, визначеної передавальним актом.

ДП просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. Чи є вартість (ціна) нерухомого майна, зазначена у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, підставою для зміни первісної вартості об’єкта основних засобів, прийнятого на баланс правонаступника відповідно до передавального акту при реорганізації? 
2. Якими документами повинен керуватися правонаступник при визначенні первісної вартості об’єкта основних засобів для цілей податкового обліку: передавальним актом та даними бухгалтерського обліку підприємства, що реорганізується, чи вартістю (ціною), зазначеною у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно?
3. Чи виникають у платника податку на прибуток підприємств підстави для коригування податкових показників та зміни податкової вартості основного засобу у разі, якщо вартість об’єкта нерухомого майна, зазначена у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відрізняється від вартості, за якою такий об’єкт прийнято на баланс відповідно до передавального акту?
4. Чи впливає така різниця на розрахунок амортизації основних засобів та визначення податкових різниць відповідно до ст. 138 Кодексу?
5. Чи повинен платник податку на прибуток здійснювати дооцінку (переоцінку) об’єкта основних засобів виключно на підставі вартості (ціни), зазначеної у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно?
6. Які податкові наслідки для платника податку на прибуток виникають у разі, якщо вартість об’єкта нерухомого майна у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відрізняється від первісної вартості такого об’єкта, визначеної передавальним актом при реорганізації підприємства?

       

Щодо питань 1, 2, 5

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначає Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 (далі – НП(с)БО7).

Відповідно до п. 4 НП(с)БО7 первісна вартість – історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Переоцінена вартість – вартість необоротних активів після їх переоцінки.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами) (далі – Закон № 996-XIV)).

Відповідно до ст. 1 Закону № 996-XIV первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію. За змістом цієї ж статті господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з частиною першою ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої ст. 9 Закону № 996-XIV первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов’язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, зі змінами.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої ст. 6 Закону № 996-XIV).

Отже, питання порядку формування вартості об’єкту нерухомого майна (основних засобів) у бухгалтерському обліку прийнятого на баланс правонаступника, в зв’язку з реорганізацією, проведення переоцінки та підтвердження цих операцій первинними документами належить до компетенції Міністерства фінансів України, як головного регулятора бухгалтерського обліку.

Щодо питань 3, 4, 6

Відповідно до п.п. 14.1.9 п. 14.1 ст. 14 Кодексу залишкова вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів для цілей розділу III - сума залишкової вартості таких засобів та активів, яка визначається як різниця між первісною вартістю і сумою розрахованої амортизації відповідно до положень розділу III цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

При нарахуванні амортизації необоротних активів виникають різниці відповідно до ст. 138 Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується, зокрема:

на суму нарахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів та/або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму витрат на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів чи невиробничих нематеріальних активів, віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Кодексу фінансовий результат до оподаткування зменшується, зокрема:

на суму розрахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті;

на суму дооцінки основних засобів та/або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат уцінки відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму вигід від відновлення корисності основних засобів та/або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об’єкта невиробничих основних засобів та/або невиробничих нематеріальних активів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі продажу такого об’єкта невиробничих основних засобів або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.

Порядок розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів для визначення об’єкта оподаткування встановлено  п.138.3 ст. 138 Кодексу.

Відповідно до п.п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2-138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Для розрахунку амортизації відповідно до положень цього пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.

Амортизація не нараховується за період невикористання (експлуатації) основних засобів у господарській діяльності у зв’язку з їх консервацією.

Згідно з п.п. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138 Кодексу  термін "невиробничі основні засоби", "невиробничі нематеріальні активи" означають відповідно основні засоби, нематеріальні активи, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку.

Отже, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів, призначених для  використання в господарській діяльності платника податку відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та зменшується на суму розрахованої амортизації таких основних засобів відповідно до п. 138.3 ст. 138 Кодексу.

Водночас зазначаємо, що податковій амортизації нерухомого майна (основних засобів) підприємства - правонаступника, згідно з положеннями п.п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу, підлягає балансова (залишкова) вартість основних засобів, переданих йому за передавальним актом, вартість яких визначена за правилами податкового обліку та відображена в податковій декларації  з податку на прибуток підприємства, яке було припинене шляхом реорганізації.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).