Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 20.07.2026 р. № 4188/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

 

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо податкових наслідків в описаній у зверненні ситуації та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Організація має статус неприбуткової організації, не зареєстрована платником ПДВ та включена до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг. У 2026 році Організація уклала договір з Міністерством у справах ветеранів України щодо реалізації експериментального проєкту з надання послуг з медико-психологічного супроводу ветеранів, відповідно до якого Мінветеранів відшкодовує Організації вартість таких послуг за рахунок державного бюджету.

Для забезпечення надання комплексу послуг Організація залучає на договірних засадах заклад охорони здоров’я та фізичних осіб – підприємців (далі – ФОП), які надають окремі медичні, психологічні та соціальні послуги. При цьому Організація не отримує оплату від ветеранів, а здійснює адміністрування проєкту та забезпечує формування комплексу послуг.  

Враховуючи викладене, Організація просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо питань:

1. чи призводить відшкодування Мінветеранів вартості послуг з медико-психологічного супроводу ветеранів, що надаються Організацією в межах експериментального проєкту, до виникнення об'єктом оподаткування ПДВ;
2. чи включаються суми такого відшкодування, отримані Організацією від Мінветеранів, до обсягу оподатковуваних операцій, визначеного статтею 181 розділу V ПКУ для цілей обов'язкової реєстрації платником ПДВ?
3. для цілей оподаткування ПДВ діяльність Організації в межах реалізації зазначеного проєкту повинна розглядатися як надання єдиної комплексної послуги чи як сукупність окремих операцій, що виконуються різними виконавцями (закладом охорони здоров'я та фізичними особами-підприємцями);
4. чи підлягають оподаткуванню ПДВ операції з надання закладом охорони здоров'я на користь Організації послуг проживання, харчування та побутового забезпечення отримувачів послуг у межах реалізації зазначеного проєкту;
5. якщо операції, зазначені в пункті 4, звільняються від оподаткування ПДВ, просимо зазначити конкретну норму ПКУ, на підставі якої застосовується таке звільнення;
6. чи підлягають оподаткуванню ПДВ операції з надання ФОП на користь ГО медичних, психологічних та соціальних послуг у межах реалізації зазначеного проєкту;
7. чи залежить порядок оподаткування ПДВ операцій, зазначених у пункті 6, від виду послуг, статусу виконавця та наявності у нього відповідної ліцензії або іншого дозвільного документа;
8. чи впливають на визначення податкових наслідків операцій, зазначених у пунктах 1–7, такі обставини: неприбутковий статус Організації; включення Організації до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг; соціальний характер послуг; фінансування проєкту за рахунок коштів державного бюджету;
9. чи впливає на податкову кваліфікацію зазначених операцій той факт, що Організація не отримує оплату від отримувачів послуг, а здійснює адміністрування проєкту та забезпечує формування єдиного пакета послуг шляхом залучення різних виконавців?

Оскільки у зверненні не зазначено конкретних умов договорів, у тому числі договору Організації з Мінветеранів щодо порядку реалізації експериментального проєкту з надання послуг з медико-психологічного супроводу ветеранів, відповідно до якого Мінветеранів відшкодовує Організації вартість таких послуг за рахунок державного бюджету, а також прав та обов’язків сторін і предмета зобов’язань Організації тощо, ДПС надає роз’яснення щодо загальних норм податкового законодавства з питань 3 - 9.

Щодо питань 1 - 2 ДПС зазначає, що зважаючи на те, що ці питання за своїм змістом є аналогічними питанням, які згідно з попереднім зверненням Організації вже були предметом розгляду та щодо яких Організації була видана індивідуальна податкова консультація, повторна відповідь на зазначені питання не надається.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 розділу I ПКУ інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім'ям, які перебувають у складних життєвих обставинах, визначає Закон України від 17 січня 2019 року № 2671-VIII «Про соціальні послуги» зі змінами (далі – Закон № 2671).

Соціальними послугами відповідно до пункту 17 частини першої статті 1 Закону № 2671 є дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі / сім'ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України.

Надавачі соціальних послуг – це юридичні та фізичні особи, у тому числі фізичні особи - підприємці, внесені до Реєстру (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 2671).

Частиною першою статті 13 Закону № 2671 встановлено, що надавачі соціальних послуг провадять свою діяльність відповідно до законодавства про соціальні послуги, на підставі установчих та інших документів, якими визначено перелік соціальних послуг та категорії осіб, яким надаються такі послуги, за умови забезпечення їх відповідності критеріям діяльності надавачів соціальних послуг, встановленим Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною другою статті 16 Закону № 2671 соціальні послуги за типами поділяються на:

1) прості соціальні послуги, що складаються з одного/декількох заходів, які необхідно здійснити для надання таких послуг, та не передбачають постійної та систематичної взаємодії фахівців з отримувачем соціальних послуг. Прості соціальні послуги можуть бути складовою комплексної (складної) послуги;

2) комплексні (складні) соціальні послуги, що складаються з сукупності заходів, об’єднаних єдиною метою, у межах яких формується індивідуальний набір таких заходів залежно від потреб отримувача соціальної послуги, який передбачає постійну та систематичну взаємодію фахівців з отримувачем соціальних послуг;

3) комплексні спеціалізовані соціальні послуги, що надаються певній категорії отримувачів соціальних послуг (ВІЛ-інфікованим особам, особам із залежністю від психотропних речовин, іншими видами залежності та проявами залежної (адиктивної) поведінки, особам, які постраждали від торгівлі людьми, біженцям, особам із психічними розладами та іншим).

Перелік соціальних послуг, що надаються відповідно до Закону № 2671, визначається класифікатором соціальних послуг, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, з урахуванням соціальних послуг загальнонаціонального значення згідно з переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України (частина п’ята статті 16 Закону № 2671).

Правові та організаційні засади реалізації права на свободу об’єднання, гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об’єднань визначає Закон України від 22 березня 2012 року № 4572-VI «Про громадські об’єднання» (далі – Закон № 4572).

Громадська організація – це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи (частина третя статті 1 Закону  № 4572).

Частиною п’ятою статті 1 Закону № 4572 передбачено, що громадське об’єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.

Громадські об’єднання утворюються і діють відповідно до принципів, визначених статтею 3 Закону № 4572, один з яких полягає у відсутності майнового інтересу їх членів (учасників) щодо права на частку майна громадського об'єднання і такі члени (учасники) не відповідають за зобов’язаннями такого громадського об'єднання. Доходи або майно (активи) громадського об’єднання не підлягають розподілу між його членами (учасниками) і не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого члена (учасника) громадського об’єднання, його посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи).

Статтею 11 Закону № 4572 визначено відомості, які має містити статут громадського об’єднання, зокрема: відомості про мету (цілі) та напрями діяльності такого об’єднання; джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна громадського об'єднання тощо.

Громадське об’єднання зі статусом юридичної особи для виконання своєї статутної мети (цілей) має право володіти, користуватися і розпоряджатися коштами та іншим майном, яке відповідно до закону передане такому громадському об'єднанню його членами (учасниками) або державою, набуте як членські внески, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, набуте в результаті підприємницької діяльності такого об'єднання, підприємницької діяльності створених ним юридичних осіб (товариств, підприємств), а також майном, придбаним за рахунок власних коштів, тимчасово наданим у користування (крім розпорядження) чи на інших підставах, не заборонених законом (частина перша статті 24 Закону № 4572).

Громадське об’єднання зі статусом юридичної особи має право здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо, якщо це передбачено статутом громадського об’єднання, або через створені в порядку, передбаченому законом, юридичні особи (товариства, підприємства), якщо така діяльність відповідає меті (цілям) громадського об’єднання та сприяє її досягненню. Відомості про здійснення підприємницької діяльності громадським об’єднанням включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (пункт 2 частини другої статті 21 Закону № 4572).

Механізм реалізації експериментального проекту щодо надання послуг із медико-психологічного супроводу окремим категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і мають розлади, що виникли внаслідок вживання психоактивних речовин, включаючи алкоголь (далі - експериментальний проект) визначає Порядок реалізації експериментального проекту щодо надання послуг із медико-психологічного супроводу окремим категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і мають розлади, що виникли внаслідок вживання психоактивних речовин, включаючи алкоголь, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2026 року № 195 (далі – Порядок № 195).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 195 послуги із медико-психологічного супроводу – послуги з психокорекції, психотерапії, реадаптації, психологічні консультації, спрямовані на профілактику та лікування психічних і поведінкових розладів, що виникли внаслідок вживання психоактивних речовин, включаючи алкоголь;

суб’єкт надання послуг із медико-психологічного супроводу (далі - суб’єкт надання послуг) – юридична особа незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, ФОП, яка надає послугу медико-психологічного супроводу та відповідає вимогам Порядку № 195, відповідно до законодавства провадить діяльність у сфері охорони здоров’я та яка не отримує відшкодування за зазначені в пункті 9 цього Порядку послуги за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення, що адмініструється Національною службою здоров’я України або за іншими бюджетними програмами та джерелами, не забороненими законодавством;

фахівець з надання послуг із медико-психологічного супроводу (далі - фахівець) – особа, яка безпосередньо надає одну або кілька послуг із медико-психологічного супроводу, відповідає вимогам, визначеним підпунктом 2 пункту 30 Порядку № 195, та має право провадити практичну діяльність в обсягах та на умовах, передбачених цим Порядком.

Механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за бюджетною програмою «Заходи з підтримки та допомоги ветеранам війни, членам їх сімей та членам родин загиблих» (далі - бюджетні кошти) визначає Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення заходів з підтримки та допомоги ветеранам війни, членам їх сімей та членам родин загиблих, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2025 № 62 (далі – Порядок № 62).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 62 головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінветеранів.

Згідно підпунктом 16 пункту 5 Порядку № 62 бюджетні кошти спрямовуються, зокрема, на: реалізацію експериментального проекту щодо надання послуг із медико-психологічного супроводу відповідно до Порядку реалізації експериментального проекту щодо надання послуг із медико-психологічного супроводу окремим категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і мають розлади, що виникли внаслідок вживання психоактивних речовин, включаючи алкоголь, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2026 р. № 195 «Деякі питання реалізації експериментального проекту щодо надання послуг із медико-психологічного супроводу окремим категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і мають розлади, що виникли внаслідок вживання психоактивних речовин, включаючи алкоголь».

Згідно з пунктом 6 Порядку № 62 розподіл бюджетних коштів між напрямами, визначеними пунктом 5 Порядку № 62, здійснюється головним розпорядником бюджетних коштів з урахуванням необхідності виконання бюджетних зобов’язань минулих років, узятих на облік в органах Казначейства, виходячи з прогнозної кількості надавачів послуг (допомоги), планової вартості надання послуг (допомоги), тарифів на окремі послуги (допомоги), норми тривалості робочого часу, прогнозної кількості отримувачів таких послуг (допомоги), з урахуванням обґрунтованої потреби в бюджетних коштах, визначеної на підставі детальних розрахунків видатків за кожною категорією витрат, чинних цін і тарифів, особливостей програм і заходів, принципу ефективності та результативності, а також, зокрема: за напрямом, визначеним підпунктом 16 пункту 5 Порядку № 62, - запланованої кількості отримувачів послуг із медико-психологічного супроводу, кількості суб’єктів надання послуг із медико-психологічного супроводу та кількості днів строку договору про відшкодування вартості наданих послуг із медико-психологічного супроводу.

При цьому фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Підпунктом 194.1.1 пункту 194.1 статті 194 розділу V ПКУ встановлено, що ПДВ становить 20 відсотків, 7 та 14 відсотків бази оподаткування ПДВ та додається до ціни товарів/послуг.

Згідно з підпунктами «а» та «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).

Безповоротна фінансова допомога – це, зокрема, сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів (підпункт 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V ПКУ до складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно з пунктом 197.1.5 пункту 197.1 статті 197 розділу V ПКУ звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання послуг з медичного обслуговування населення (медична послуга) закладами охорони здоров’я, що мають ліцензію на постачання таких послуг, а також постачання послуг для осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю реабілітаційними закладами, що мають ліцензію на постачання таких послуг відповідно до законодавства, крім операцій, визначених як такі, що не підпадають під пільгу.

Крім того, підпунктом 197.1.7 пункту 197.1 статті 197 розділу V ПКУ визначено, що звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання послуг, які перераховані у підпунктах «а» – «д» підпункту 197.1.7 пункту 197.1 розділу V ПКУ.

Зокрема, відповідно до підпункту «в» підпункту 197.1.7 пункту 197.1 статті 197 розділу V ПКУ звільняються від оподаткування ПДВ операції з надання соціальних послуг відповідно до Закону № 2671 надавачами соціальних послуг, включеними до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг.

Отже, режим звільнення від оподаткування ПДВ відповідно до підпункту «в» підпункту 197.1.7 пункту 197.1 статті 197 розділу V ПКУ застосовується за умови одночасного виконання, зокрема, таких умов: 

послуги мають належати до соціальних послуг відповідно до законодавства;

такі послуги повинні надаватися безпосередньо надавачем соціальних послуг;

надавач соціальних послуг повинен бути включений до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг.

Порядок реєстрації особи як платника ПДВ регулюється статтями 180 – 183 розділу V ПКУ та регламентується Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233.

Для цілей оподаткування ПДВ платниками податку є особи, перелік яких визначено підпунктом 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 розділу І та пунктом 180.1 статті 180 розділу V ПКУ, зокрема юридична особа, створена відповідно до закону у будь-якій організаційно-правовій формі.

Статтями 181 та 182 розділу V ПКУ визначено умови для реєстрації особи як платника ПДВ, відповідно до яких реєстрація особи як платника ПДВ може здійснюватись як в обов'язковому порядку, так і за добровільним рішенням особи.

Відповідно до пункту 181.1 статті 181 розділу V ПКУ у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі операцій з постачання товарів/послуг з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі (зокрема, але не виключно шляхом встановлення спеціального застосунку або додатку на смартфонах, планшетах чи інших цифрових пристроях), нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 млн грн (без урахування ПДВ), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 розділу V ПКУ, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

До загального обсягу оподатковуваних операцій (загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПКУ) для цілей реєстрації особи як платника ПДВ включається обсяг операцій, що підлягають оподаткуванню ПДВ за ставками: 0 відс., 7 відс., 14 відс. та 20 відс., а також операцій, що звільняються від оподаткування ПДВ. Обсяг операцій, що не є об’єктом оподаткування ПДВ, при обрахунку загального обсягу оподатковуваних операцій не враховується.

Правові основи оподаткування податком на прибуток підприємств встановлено розділом ІІІ та підрозділом 4 розділу XX ПКУ.

Пунктом 133.4 статті 133 розділу ІІІ ПКУ встановлено, що не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

Так, згідно з підпунктом 133.4.1 пункту 133.4 статті 133 розділу ІІІ ПКУ неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених підпунктом 133.4.2 пункту 133.4 статті 133 розділу ІІІ ПКУ;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельні кооперативи;

внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр). 

Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (абзац перший підпункту 133.4.2 пункту 133.4 статті 133 розділу ІІІ ПКУ).

Водночас на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану не вважається порушенням вимог пункту 133.4 статті 133 розділу ІІІ ПКУ здійснення неприбутковою організацією передачі майна, надання послуг, благодійної допомоги, використання доходів (прибутків) для фінансування видатків, не пов’язаних з реалізацією мети та напрямів діяльності, передбачених її установчими документами, на цілі та на користь отримувачів, що визначені пунктом 63 підрозділу 4 розділу ХХ ПКУ.

Відповідно до підпункту 133.4.6 пункту 133.4 статті 133 розділу ІІІ ПКУ до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам пункту 133.4 статті 133 розділу ІІІ ПКУ і не є платниками податку на прибуток підприємств, зокрема, можуть бути віднесені громадські об’єднання.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ, опису питань і фактичних обставин, що наявні у зверненні, ДПС повідомляє, що:

оподаткуванню ПДВ підлягають операції платника ПДВ з постачання товарів/послуг, а не кошти, які отримані в тому числі з бюджету;

© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2026 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим.

Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" на сайті або по телефону (044) 495-20-60

Приєднуйтесь до нас у соцмережах: