Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 17.07.2026 р. № 4144/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення            щодо деяких питань організації роботи громадської організації та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, головною метою та ціллю діяльності Організації є сприяння у допомозі українським аматорам, юнацтву, дітям-біженцям в Європі та переміщеним всередині України розвиватися фізично шляхом залучення до футболу та проведення офлайн-тренувань з використанням новітніх цифрових технологій.

Для організації тренувань будуть передбачені видатки на залучення тренерів, лікарів та менеджерів. Також будуть закуповуватись призи для дітей, які вони отримували за свою футбольну активність, яка фіксується за допомогою цифрових технологій. Будуть передбачені видатки на проведення турнірів серед найбільш активних дитячих команд. Майже всі витрати організації – адміністративні.

Організація просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

         1.Чи можливо фінансувати адміністративні витрати на власний розсуд Організації у відповідності до основних напрямків діяльності згідно із статутом?

2.Чи можуть засновники та члени Організації працювати в органах управління Організації та отримувати заробітну плату?

        3.Чи дозволяється оплачувати послуги ФОП, які будуть надавати послуги фахівців з тренування футболу, лікарів, консультування з питань інформатизації (КВЕД 62.02 – ІТ-розробники), фахівців з адміністрування, SММ-просування,       web-дизайнерів?

        Ці послуги також будуть надаватись у відповідності до основних напрямів діяльності згідно зі статутом.

 

        Щодо питань 1, 3

        Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, як встановлено в п. 1.1 ст. 1 Кодексу, регулюються нормами цього Кодексу.

        Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами (п. 5.3 ст. 5 Кодексу).

        Засади благодійної діяльності в Україні визначаються Законом України від         05 липня 2012 року № 5073-VI «Про благодійну діяльність та благодійні організації» (зі змінами) (далі – Закон № 5073), що забезпечує правове регулювання відносин у суспільстві, спрямованих на розвиток благодійної діяльності, утвердження гуманізму і милосердя, забезпечує сприятливі умови для утворення і діяльності благодійних організацій.

        Законодавство України про благодійну діяльність та благодійні організації базується на Конституції України та складається із Закону № 5073, Цивільного кодексу України, міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та інших нормативно-правових актів (частина перша ст. 2 Закону № 5073).

        Правові та організаційні засади реалізації права на свободу об'єднання, гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об'єднань визначає Закон України від 22 березня 2012 року № 4572-VI «Про громадські об'єднання» (зі змінами) (далі- Закон № 4572).

        Відповідно до ст. 1 Закону № 4572, громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

        Громадське об'єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка.

        Громадська організація - це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.

        Громадське об'єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об'єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.

        Як зазначено у частині другій ст. 21 Закону № 4572, громадське об'єднання зі статусом юридичної особи має право, зокрема:

        бути учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права відповідно до законодавства;

        здійснювати відповідно до закону підприємницьку діяльність безпосередньо, якщо це передбачено статутом громадського об'єднання, або через створені в порядку, передбаченому законом, юридичні особи (товариства, підприємства), якщо така діяльність відповідає меті (цілям) громадського об'єднання та сприяє її досягненню. Відомості про здійснення підприємницької діяльності громадським об'єднанням включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

        Статтею 23 Закону № 4572 передбачено фінансову підтримку та звітність громадських об'єднань.

        Громадські об'єднання зі статусом юридичної особи мають право на фінансову підтримку за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів відповідно до закону.

        Громадське об'єднання зі статусом юридичної особи, створені ним юридичні особи (товариства, підприємства) зобов'язані вести бухгалтерський облік, фінансову та статистичну звітність, бути зареєстрованими в податкових органах та сплачувати до бюджету обов'язкові платежі відповідно до закону. Надання громадським об'єднанням, створеним ними юридичним особам (товариствам, підприємствам) пільг, у тому числі з оподаткування, здійснюється на підставах та в порядку, визначених законом.

        Щодо оподаткування податком на прибуток доходів громадської організації у статусі неприбуткової організації

        Пунктом 133.4 ст. 133 Кодексу встановлено, що не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

        Так, згідно з п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу, неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

        утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

        установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних із ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу;

        установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельні кооперативи;

        внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр).

        Положення абзаців третього і четвертого п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу щодо вимог наявності установчих документів не поширюються на бюджетні установи. 

        Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (абзац перший п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).

        При цьому на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану            п. 133.4 ст. 133 Кодексу застосовується з урахуванням п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу.

        Перелік підприємств, установ та організацій, які за умови їх відповідності 3 вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу можуть бути віднесені до неприбуткових організацій, які не є платниками податку на прибуток підприємств, встановлено      п.п. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

        Відповідно до п.п. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу, до переліку неприбуткових організацій, що відповідають вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу і не є платниками податку на прибуток підприємств, зокрема, можуть бути віднесені громадські об’єднання.

        Тож обов’язковими умовами для громадської організації у статусі неприбуткової організації є, зокрема, використання своїх доходів виключно для фінансування видатків на своє утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами в межах профільного  Закону № 4572, а також заборона розподілу доходів або їх частини серед засновників (учасників) такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску, виплати компенсацій та інших виплат на користь працівників благодійної організації у встановленому Кодексом порядку), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб.

        Водночас на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану              не вважається порушенням вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу здійснення неприбутковою організацією передачі майна, надання послуг, благодійної допомоги, використання доходів (прибутків) для фінансування видатків, не пов’язаних з реалізацією мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, передбачених її установчими документами, на цілі та на користь отримувачів, що визначені п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу.

        Отже, у загальному порядку громадська організація у статусі неприбуткової організації згідно з профільним законом в межах визначених статутом цілей, сфер та видів діяльності має право здійснювати операції з оплати послуг на користь їх отримувачів на підставі підтверджуючих документів та за умов дотримання вимог   п. 133.4 ст. 133 Кодексу. При цьому, якщо такі операції здійснюються за грантові кошти, бюджетні кошти та в інших подібних випадках, то мають бути дотримані умови цільового використання зазначених коштів.

        Неприбуткові організації, визначені п. 133.4 ст. 133 Кодексу, подають звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації (далі – Звіт) за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та річну фінансову звітність (абзац дев’ятий п. 46.2 ст. 46 Кодексу).

       Форму Звіту затверджено наказом Міністерства фінансів України від 17.06.2016 № 553 зі змінами (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28.04.2017      № 469), яка передбачає заповнення лише тих показників, які відображають особливості діяльності неприбуткової організації в залежності від закону, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації.

        Для цілей податкового обліку доходи, одержані неприбутковими організаціями, відображаються у рядках 1.1 – 1.11 частини І Звіту, а суми видатків (витрат) – у рядках 2.1 – 2.6 частини І Звіту.

        Формування доходів та видатків, що відображаються у Звіті, здійснюється за правилами бухгалтерського обліку.

        Відповідно до п. 18 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, до адміністративних витрат відносяться загальногосподарські  витрати,  спрямовані  на  обслуговування  та управління підприємством.

        Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами)).

        При цьому, питання визначення особливостей формування та відображення у бухгалтерському обліку адміністративних витрат при здійсненні громадською організацією окремих видів діяльності та наданні послуг відповідно до статуту належить до компетенції Міністерства фінансів України.

        У разі недотримання неприбутковою організацією вимог, встановлених                 п. 133.4 ст. 133 Кодексу (з урахуванням положень п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу), така неприбуткова організація підлягає виключенню з Реєстру та зобов’язана визначити податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств відповідно до п.п. 133.4.3 та п.п. 133.4.4 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

 

        Щодо питання 2

        Пунктом 133.4 ст. 133 Кодексу не передбачено спеціальних обмежень щодо можливості засновників та членів громадської організації в статусі неприбуткової організації працювати в органах управління такої організації та отримувати заробітну плату як штатні працівники на загальних засадах відповідно до чинного законодавства.

        Водночас повідомляємо, що відповідно до п. 1 Положення про Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України, затвердженого постановою кабінету Міністрів України  від 21 липня 2025 року № 903, Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики, зокрема, у сфері праці, зайнятості населення, трудової міграції, трудових відносин, соціального діалогу.

        Тож щодо питання, яке стосується оформлення трудових відносин в органах управління  громадської організації із засновниками та членами такої організації, доцільно звернутись до Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України.

        Водночас наголошуємо, що кожен конкретний випадок податкових взаємовідносин потребує комплексного аналізу документів та матеріалів, що дозволяють ідентифікувати предмет запиту.

        Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).