Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 21.07.2026 р. № 4199/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

        Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення  ПП «» (далі – ПП) щодо оподаткування операції з надання поворотної фінансової допомоги юридичною особою іншій юридичній особі та її прощення, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у звернені, ПП є платником податку на прибуток на загальних підставах. За результатами останнього річного звітного періоду річний дохід підприємства  не перевищує 40 мільйонів гривень. Підприємством прийнято рішення про незастосування коригування фінансового результату до оподаткування на всі різниці  (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених п.п. 140.4.8 п. 140.4, п.п. 140.5.16 п. 140.5, п. 140.6 ст. 140 цього Кодексу).

ТОВ «» (далі – ТОВ) також є платником податку на прибуток на загальних підставах.

ПП надало ТОВ поворотну фінансову допомогу строком на 1 рік. На теперішній час строк повернення допомоги за договором ще не настав. ПП планує здійснити прощення боргу за цією допомогою.

Списання (прощення) проводиться на підставі додаткової угоди до діючого договору про надання поворотної фінансової допомоги, згідно з якою зобов’язання отримувача з її повернення припиняється без виникнення обов’язку щодо будь-якого зустрічного відшкодування.

 ПП не отримує жодних компенсацій, корпоративних прав, збільшення статутного капіталу чи інших зустрічних майнових або немайнових вигод.

Сторони є пов’язаними особами у розумінні п.п. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, оскільки мають одного кінцевого бенефіціарного власника.

На момент надання допомоги ПП має нерозподілений прибуток попередніх років, а ТОВ має накопичені збитки.

ПП просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. Чи виникають у ПП (як «малодохідного» платника податку на прибуток, який офіційно не застосовує податкові різниці, згідно п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу), податкові зобов’язання з податку на прибуток підприємств або обов’язок із коригування (збільшення) фінансового результату до оподаткування на підставі п.п. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 Кодексу чи інших норм Кодексу у зв’язку з прощенням боргу за діючою поворотною фінансовою допомогою?

2. Чи виникає у ПП обов’язок із коригування (збільшення) фінансового результату до оподаткування на підставі норм п. 139.2 ст. 139 Кодексу при списанні (прощенні) діючої дебіторської заборгованості за поворотною фінансовою допомогою, щодо якої не створювався резерв сумнівних боргів, враховуючи його статус «малодохідного» платника?

3. Чи включається сума прощеної поворотної фінансової допомоги до складу доходу боржника ТОВ та чи впливає вона на об’єкт оподаткування податком на прибуток?

4. Чи визначає ПП об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств за цією операцією виключно на підставі фінансового результату, сформованого у бухгалтерському обліку (шляхом включення суми прощеного боргу до витрат)?

5. У якому саме звітному періоді (на дату підписання додаткової угоди чи на кінець звітного кварталу/року) кредитор та боржник мають визнати витрати та доходи в бухгалтерському та податковому обліку за операцією з прощення заборгованості?

6. Чи правильно з позиції податкового законодавства підписувати додаткову угоду про прощення боргу (припинення зобов’язання) під час дії строку договору (до настання визначеної дати повернення коштів), чи правильно підписувати угоду про прощення боргу після настання строку виконання зобов’язання (коли заборгованість набуде статусу простроченої)?

7. Чи змінюються податкові наслідки (виникають додаткові обов’язки з коригування фінансового результату або ризик невизнання витрат) для кредитора-«малодохідника» залежно від моменту укладання такої додаткової угоди (до чи після настання строку повернення коштів за договором)?

 8. Чи кваліфікується сума заборгованості за поворотною фінансовою допомогою як безповоротна фінансова допомога у розумінні п.п. 14.1.257
п. 14.1 ст. 14 Кодексу безпосередньо у тому звітному періоді (кварталі, році), в якому сторонами було підписано додаткову угоду про прощення боргу?

9. Чи вливає на податкові наслідки операції з прощення поворотної фінансової допомоги наявність або відсутність господарської (ділової) мети такої операції, враховуючи, що вона здійснюється у межах цивільно-правових відносин між резидентами України – платниками податку на прибуток?

 

Щодо питань 1 - 5,7 - 9

Відповідно до частини першої ст. 605 Цивільного кодексу України  зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Відповідно до п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Кодексу сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення вважається поворотною фінансовою допомогою.

Безповоротна фінансова допомога – це:

сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Отже, якщо отримувачем поворотної фінансової допомоги така допомога не була повернута, а її надавачем – платником податку на прибуток прийнято рішення про її прощення, така поворотна фінансова допомога набуває статусу безповоротної.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, за останній річний звітний період не перевищує 40 мільйонів гривень, об’єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на всі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених п.п. 140.4.8
п. 140.4, п.п. 140.5.16 п. 140.5, п. 140.6 ст. 140 цього Кодексу), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, за останній річний звітний період не перевищує 40 мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригування фінансового результату до оподаткування на всі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених п.п. 140.4.8
п. 140.4, п.п. 140.5.16 п. 140.5, п. 140.6 ст. 140 цього Кодексу), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років, у кожному з яких виконується зазначений критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік такої безперервної сукупності років. У подальші роки такої сукупності років коригування фінансового результату також не застосовуються, крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених п.п. 140.4.8 п. 140.4, п.п. 140.5.16 п. 140.5, п. 140.6 ст. 140 цього Кодексу.

Якщо у платника податку, який прийняв рішення про незастосування коригування фінансового результату до оподаткування на всі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених п.п. 140.4.8 п. 140.4, п.п. 140.5.16 п. 140.5, п. 140.6 ст. 140 цього Кодексу), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, за останній річний звітний період перевищує 40 мільйонів гривень, такий платник податку визначає об’єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на всі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до п.п. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 Кодексу фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується, зокрема, на суму перерахованої безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) особам, що не є платниками податку (крім фізичних осіб, які є платниками податку на доходи фізичних осіб), платникам податку, які є пов’язаними особами (у разі якщо отримувачем фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) задекларовано від’ємне значення об’єкта оподаткування за податковий (звітний) рік, що передує року, в якому отримано таку безповоротну фінансову допомогу (безоплатно надані товари, роботи, послуги), за умови що така допомога була врахована у складі витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування), та платникам податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до пункту 44 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу, крім безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг), перерахованої неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг, для яких застосовується положення п.п. 140.5.9 цього пункту.

Отже, якщо платник податку на прибуток,  у якого річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період не перевищує сорок мільйонів гривень, прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування, то такий платник визначає об’єкт оподаткування податком на прибуток без коригувальних  різниць, передбачених розділом ІІІ Кодексу (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених п.п. 140.4.8 п. 140.4 та п.п. 140.5.16
п. 140.5 ст. 140 цього Кодексу), у тому числі відповідно до п.п. 140.5.10 п. 140.5
ст. 140 Кодексу за операціями з надання поворотної фінансової допомоги.

Водночас зазначаємо, що у разі наявності дебіторської заборгованості щодо якої існує невпевненість її погашення боржником платник формує резерв сумнівних боргів.

При формуванні резерву сумнівних боргів, а також списанні за його рахунок безнадійної дебіторської заборгованості, п. 139.2 ст. 139 Кодексу встановлено податкові різниці для коригування фінансового результату до оподаткування.

При цьому платник податку на прибуток, який не застосовує коригування фінансового результату до оподаткування на всі різниці, передбачені розділом III Кодексу, при списанні (прощенні) дебіторської заборгованості за поворотною фінансовою допомогою, щодо якої не створювався резерв сумнівних боргів не здійснює коригування фінансового результату до оподаткування передбачене п. 139.2 ст. 139 Кодексу.

Водночас зазначаємо, що відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Слід зазначити, що фінансовий результат для розрахунку об’єкта оподаткування податком на прибуток визначається згідно з правилами бухгалтерського обліку відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Отже, доходи та витрати за операціями з надання та отримання поворотної (безповоротної) фінансової допомоги платником податку на прибуток, який не застосовує коригування фінансового результату до оподаткування на всі різниці, передбачені розділом III Кодексу відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами)).

Отже, з питання порядку формування доходів та витрат у бухгалтерському обліку на суму прощеної поворотної фінансової допомоги, доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

Відповідно до п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Кодексу розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Для цілей оподаткування вважається, що операція, здійснена з нерезидентами, не має розумної економічної причини (ділової мети), якщо:

головною ціллю або однією з головних цілей операції є несплата (неповна сплата) суми податків та/або зменшення обсягу оподатковуваного прибутку платника податків;

у зіставних умовах особа не була б готова придбати (продати) такі товари, роботи (послуги), нематеріальні активи, інші предмети господарських операцій, відмінні від товарів, у непов’язаних осіб.

Цей підпункт застосовується для цілей ст. 39 цього Кодексу, в тому числі при доведенні обставин, що свідчать про відсутність ділової мети, у випадках, визначених п. 140.5 статті 140 цього Кодексу, які передбачають застосування відповідних положень ст. 39 цього Кодексу;

Кодексом з метою оподаткування податком на прибуток підприємств не передбачено застосування ознаки розумної економічної причини (ділова мета) до операцій з надання поворотної фінансової допомоги та її прощення суб’єктам господарювання, що є резидентами та платниками податку на прибуток.

Щодо питання 6

Відповідно до п.п. 19¹.1.28  п. 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу контролюючі органи, визначені п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій ст. 19³ цього Кодексу, зокрема, надають індивідуальні податкові консультації, інформаційно-довідкові послуги з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.п. 70 п. 4  Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227 (зі змінами) ДПС відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, надає індивідуальні податкові консультації, інформаційно-довідкові послуги з питань податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС.

Тож питання організації та здійснення господарської діяльності, зокрема, оформлення договірних відносин між суб’єктами господарювання регулюються нормами цивільного законодавства, іншими нормативно-правовими актами та не належать до компетенції ДПС.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).