Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 20.07.2026 р. № 4169/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Організації  водокористувачів __________ (далі – Організація) щодо окремих питань оподаткування неприбуткових організацій, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Згідно зі зверненням Організація здійснює свою діяльність на підставі Закону України від 17 лютого 2022 року № 2079-ІХ «Про організації водокористувачів та стимулювання гідротехнічної меліорації земель» (далі – Закон № 2079), є неприбутковою організацією та внесена до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр).

Головною метою діяльності Організації є ефективне проведення гідротехнічної меліорації на земельних ділянках сільськогосподарського призначення, що включені до території обслуговування Організації. Для здійснення зрошення земель виникає необхідність підкачувати (підіймати) воду через три насосні станції, тому основною витратою у собівартості поданого кубічного метру води є вартість електроенергії витраченої на подачу води для потреб зрошення. З метою оптимізації витрат Організацією планується укласти енергосервісний договір з товариством з обмеженою відповідальністю на загальній системі оподаткування. За цим договором виконавець (товариство з обмеженою відповідальністю) зобов’язується на орендованій земельній ділянці за власні кошти встановити сонячну електростанцію та підключити її до об’єктів Організації. Організація буде використовувати вироблену електричну енергію для власних потреб (живлення насосної станції). Максимально активне споживання електроенергії здійснюється щороку лише у поливний сезон (період зрошення), в іншому періоді року активного споживання немає, і потреби у електричній енергії є мінімальними. Тому відповідно Закону України від 13 квітня 2017 року № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії» (зі змінами) (далі – Закон № 2019), на основі договору енергосервісу Організація планує набути статус активного споживача та реалізовувати надлишки електричної енергії, що генеруються сонячною електростанцією, за механізмом самовиробництва електропостачальнику. При цьому повідомляється, що усі кошти отримані від реалізації надлишків електроенергії будуть спрямовані виключно на фінансування видатків на утримання Організації, реалізацію її статутних завдань (обслуговування меліоративних систем, ремонт насосів, оплату праці працівників), а також для розрахунків за енергосервісним договором із товариством з обмеженою відповідальністю.

Враховуючи викладене вище, у зверненні Організації поставлено такі запитання для отримання індивідуальної податкової консультації:

1. Чи призведе отримання послуг енергосервісу до втрати Організацією статусу неприбуткової організації?

2. Чи вважатиметься зарахування коштів за механізмом самовиробництва (Net Billing) на розрахунковий рахунок Організації порушенням вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу щодо використання доходів неприбуткової організації, якщо ці кошти спрямовуватимуться виключно на фінансування видатків на утримання Організації, реалізацію її статутних завдань діяльності (обслуговування меліоративних систем, ремонт насосів, оплату праці працівників)?

3. Чи не буде порушенням Закону № 2079 внесення додаткових змін до переліку видів діяльності Організації за КВЕД (35.11 «Виробництво електроенергії» та 35.14 « Торгівля електроенергією») та не призведе до втрати Організацією статусу неприбутковості?

4. Який обсяг електроенергії може бути проданий Організацією у мережу, щоб не втратити статут неприбуткової організації?

 

Щодо запитань 1 – 4

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, як встановлено в п. 1.1 ст. 1 Кодексу, регулюються нормами цього Кодексу.

Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами (5.3 ст. 5 Кодексу).

Оскільки відповідно до п.п. 19¹.1.28 п. 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу до функцій контролюючих органів належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій, інформаційно-довідкових послуг з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, питання порядку організації діяльності (у тому числі визначення видів економічної діяльності), вчинення та оформлення правочинів суб’єктів господарювання не належать до компетенції ДПС та регулюються нормами цивільного законодавства, інших спеціальних нормативно-правових актів у відповідній сфері діяльності.

Правовий статус організацій водокористувачів, порядок їх створення, діяльності та припинення, порядок та умови набуття ними прав на об'єкти інженерної інфраструктури міжгосподарських та внутрішньогосподарських меліоративних систем, особливості експлуатації меліоративних мереж організацій водокористувачів, права та обов’язки членів організацій водокористувачів визначає Закон № 2079.

Відповідно до п. 4 частини першої ст. 1 Закону № 2079 організація водокористувачів (далі – організація) – це неприбуткова юридична особа, створена для забезпечення використання, експлуатації, технічного обслуговування, будівництва та/або відновлення об’єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем з метою надання послуг їхнім замовникам.

Послуги організації водокористувачів – послуги, які надаються організацією водокористувачів на території обслуговування меліоративної мережі організації водокористувачів щодо забору води із джерела зрошення та її доставки водокористувачам для забезпечення потреб гідротехнічної меліорації земель або для задоволення інших потреб водокористувачів у водних ресурсах, та/або послуги з відведення води, захисту земель від шкідливої дії води (п. 5 частини першої ст. 1 Закону № 2079).

Як передбачено ст. 4 Закону № 2079, організація створюється як непідприємницьке товариство. Організація є неприбутковою організацією і          не має на меті одержання прибутку для його розподілу між членами.

Частиною другою ст. 2 Закону № 2079 встановлено, що організація не має права здійснювати виробництво продукції, надавати послуги та виконувати роботи, не пов’язані із забезпеченням гідротехнічної меліорації земельних ділянок, відведення води, надання послуг із захисту земель від шкідливої дії води, із забору та доставки води для задоволення інших потреб водокористувачів у водних ресурсах, крім випадків виробництва та реалізації побічної продукції під час провадження основної діяльності організації, доходи від реалізації якої використовуються виключно для фінансування статутної діяльності організації.

Джерелами формування майна організації відповідно до ст. 16 Закону             № 2079 є:

1) вступні внески;

2) цільові внески;

3) кошти від надання послуг;

4) об’єкти інженерної інфраструктури меліоративних систем, які передані у власність організації;

5) грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, гуманітарна допомога, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних;

6) інші джерела, не заборонені законодавством.

Отримані організацією кошти та майно спрямовуються виключно на провадження статутної діяльності організації.

Енергосервісний договір – це договір, предметом якого є здійснення енергосервісу виконавцем енергосервісу, оплата якого здійснюється за рахунок досягнутого в результаті здійснення енергосервісу скорочення споживання та/або витрат на оплату паливно енергетичних ресурсів та/або житлово-комунальних послуг порівняно із споживанням (витратами) за відсутності таких заходів (п. 3 частини першої ст. 1 Закону України від 9 квітня 2015 року № 327-VIII «Про запровадження нових інвестиційних можливостей, гарантування прав та законних інтересів суб’єктів підприємницької діяльності для проведення масштабної енергомодернізації» (зі  змінами)).

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії визначає Закон № 2019, який регулює відносини, пов’язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Відповідно до п. 7 частини першої ст. 1 Закону № 2019 активний споживач – це споживач (або група споживачів, які діють спільно), що споживає електричну енергію та виробляє електричну енергію та/або здійснює діяльність із зберігання енергії, та/або продає надлишки виробленої та/або збереженої електричної енергії, або бере участь у заходах з гнучкості або енергоефективності відповідно до вимог закону, за умови що ці види діяльності не є його основною професійною та/або господарською діяльністю.

Регулятором є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (п. 155 частини першої ст. 1               Закону  № 2019).

Договірні взаємовідносини між постачальниками електричної енергії та споживачами (активними споживачами) електричної енергії регулюються нормативно-правовими актами у сфері електроенергетики, зокрема, Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (зі змінами) та Порядком продажу та обліку електричної енергії, виробленої активними споживачами, та розрахунків за неї, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 29.12.2023 (зі змінами) (далі –  Порядок № 2651).

Пунктом 3.1 глави 3 Порядку № 2651 визначено, що купівля-продаж електричної енергії за механізмом самовиробництва здійснюється шляхом викупу обсягу електричної енергії, виробленої генеруючими установками активного споживача та відповідно до договору, укладеного активним споживачем з електропостачальником або постачальником універсальних послуг, що є додатком до договору про постачання електричної енергії споживачу.

Пунктом 3.3 глави 3 Порядку № 2651 встановлено, зокрема, що приватні домогосподарства без використання установок зберігання енергії та малі непобутові споживачі здійснюють продаж відпущеної електричної енергії відповідному постачальнику за механізмом самовиробництва:

постачальнику універсальних послуг – за ціною, що склалася на ринку «на добу наперед» у розрахунковому періоді (годині);

електропостачальнику, який не є постачальником універсальних послуг – за вільними цінами.

Порядок розрахунків активного споживача за договором купівлі-продажу електричної енергії за механізмом самовиробництва встановлено главою 4 Порядку № 2651.

Пунктом 133.4 ст. 133 Кодексу встановлено, що не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

Так, згідно з п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних із ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельні кооперативи;

внесена контролюючим органом до Реєстру.

Положення абзаців третього і четвертого п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу щодо вимог наявності установчих документів не поширюються на бюджетні установи. 

Доходи (прибутки) неприбуткової організації відповідно до абзацу першого п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

Перелік підприємств, установ та організацій, які за умови їх відповідності вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу можуть бути віднесені до неприбуткових організацій, які не є платниками податку на прибуток підприємств, встановлено п.п. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

На підставі викладеного вище обов’язковими умовами для неприбуткової організації є, зокрема, утворення згідно із законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації, використання своїх доходів (прибутків) виключно для фінансування видатків на своє утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами в межах профільного закону, а також заборона розподілу доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб.

При цьому на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану           не вважається порушенням вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу здійснення неприбутковою організацією передачі майна, надання послуг, благодійної допомоги, використання доходів (прибутків) для фінансування видатків,               не пов’язаних з реалізацією мети та напрямів діяльності, передбачених її установчими документами, на цілі та на користь отримувачів, що визначені            п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу.

Отже, в загальному порядку вбачається, що здійснення організацією водокористувачів у статусі неприбуткової організації діяльності згідно із                  Законом № 2019 та Порядком № 2651 з реалізації механізму активного споживача шляхом укладення такою організацією договорів купівлі-продажу надлишкової електроенергії, що генерується сонячною електростанцією, за механізмом самовиробництва з електропостачальниками не відповідає вимогам профільного Закону № 2079 щодо основної діяльності організацій водокористувачів, та оскільки проведення такої діяльності має комерційний характер, що суперечить сутності поняття неприбуткової організації, призводитиме до недотримання вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу щодо перебування організації водокористувачів у Реєстрі.

У разі недотримання неприбутковою організацією вимог, встановлених                 п. 133.4 ст. 133 Кодексу (з урахуванням положень п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу), така неприбуткова організація підлягає виключенню з Реєстру з визначенням податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств відповідно до підпунктів 133.4.3 та 133.4.4 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

Водночас кожен конкретний випадок податкових взаємовідносин потребує комплексного аналізу документів та матеріалів, що дозволяють ідентифікувати предмет запиту.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).