Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 22.07.2026 р. № 4233/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК
Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення _________ (далі – звернення) щодо окремих питань оподаткування податком на прибуток підприємств інститутів спільного інвестування (далі – ІСІ) та доходів нерезидентів у вигляді дивідендів, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.
Згідно зі зверненням розглядається модель побудови структури власності та бізнес-процесів, за яких передбачається державна реєстрація юридичної особи – резидента України відповідно до Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» (зі змінами), яка буде здійснювати діяльність у сфері медичної практики, що відповідно до ст. 7 Закону України від 2 березня 2015 року № 222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності» (зі змінами) передбачатиме отримання відповідних ліцензій щодо цього в порядку та на умовах, визначених Міністерством охорони здоров’я України.
Як зазначено у зверненні, учасниками такої юридичної особи мають стати ІСІ, які відповідно до Закону України від 05 липня 2012 року № 5080-VI «Про інститути спільного інвестування» (зі змінами) (далі – Закон № 5080) класифікуються як закриті недиверсифіковані венчурні корпоративні інвестиційні фонди.
При цьому 100 відсотків акцій одного з вказаних корпоративних інвестиційних фондів (КІФ № 1) належать компанії – резиденту республіки Кіпр, а 100 відсотків акцій іншого корпоративного інвестиційного фонду (КІФ № 2) є власністю іншої компанії резидента республіки Кіпр через внесення таких акцій у додатковий та статутний капітал цієї компанії її власником – дискретним безвідкличним трастом, зареєстрованим у республіці Кіпр.
Під час господарської діяльності медичного центра – юридичної особи резидента України передбачається отримання прибутку, який є об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств згідно зі ст. 134 Кодексу.
Враховуючи викладене вище, у зверненні поставлено такі запитання для надання індивідуальної податкової консультації:
1. Чи дійсно передбачено, що дивіденди, отримані корпоративними інвестиційними фондами (далі – корпоративні фонди), що є резидентами України, як учасниками юридичних осіб – резидентів України від результатів діяльності таких осіб, не оподатковуються відповідно до п.п. 141.6.1 п. 141.6 ст. 141 Кодексу?
2. Чи можлива виплата дивідендів корпоративними фондами на користь учасників (власників), які є резидентами республіки Кіпр?
3. Якщо компанії – резиденти республіки Кіпр є єдиними акціонерами корпоративних фондів в Україні, а також підтверджують свій статус резидентів Кіпру відповідними документами, в порядку, визначеному пунктами 103.2, 103.4 ст. 103 Кодексу, то чи застосовується до отримуваних в такому разі дивідендів компаніями – резидентами республіки Кіпр від корпоративних фондів в Україні ставка податку у розмірі 5 відсотків, відповідно до абзацу «а» п. 2 ст. 10 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи?
4. Які документи та/або інформацію мають підготувати корпоративні фонди в Україні та/або компанії резиденти республіки Кіпр задля застосування ставки податку у 5 відсотків, відповідно до абзацу «а» п. 2 ст. 10 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи?
Щодо запитання 1
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, як встановлено в п. 1.1 ст. 1 Кодексу, регулюються нормами цього Кодексу.
Відповідно до п. 5.3 ст. 5 Кодексу інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Відповідно до п.п. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дивіденди – платіж, що здійснюється юридичною особою, в тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів, на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.
Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюються також:
платіж у грошовій чи негрошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв’язку з розподілом чистого прибутку (його частини);
суми доходів у вигляді платежів за цінні папери (корпоративні права), що виплачуються на користь нерезидента, зазначеного в підпунктах «а», «в», «г» п.п. 39.2.1.1 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, у контрольованих операціях понад суму, яка відповідає принципу «витягнутої руки»;
вартість товарів (робіт, послуг), крім цінних паперів та деривативів), що придбаваються у нерезидента, зазначеного в підпунктах «а», «в», «г» п.п. 39.2.1.1 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, у контрольованих операціях понад суму, яка відповідає принципу «витягнутої руки»;
сума заниження вартості товарів (робіт, послуг), які продаються нерезиденту, зазначеному в підпунктах «а», «в», «г» п.п. 39.2.1.1 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, у контрольованих операціях порівняно із сумою, яка відповідає принципу «витягнутої руки»;
виплата в грошовій або негрошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника - нерезидента України у зв’язку зі зменшенням статутного капіталу, викупом юридичною особою корпоративних прав у власному статутному капіталі, виходом учасника зі складу господарського товариства або іншої аналогічної операції між юридичною особою та її учасником, у розмірі, що призводить до зменшення нерозподіленого прибутку юридичної особи.
Правові та організаційні основи створення, діяльності, припинення суб’єктів спільного інвестування, особливості управління активами зазначених суб’єктів визначає Закон № 5080, спрямований на забезпечення залучення та ефективного розміщення фінансових ресурсів інвесторів, встановлює вимоги до складу, структури та зберігання таких активів, особливості емісії, обігу, обліку та викупу цінних паперів ІСІ, а також порядок розкриття інформації про їх діяльність.
ІСІ – це корпоративний або пайовий фонд (п. 10 частини першої ст. 1 Закону № 5080).
Корпоративний фонд – юридична особа, яка утворюється у формі акціонерного товариства і провадить виключно діяльність із спільного інвестування (частина перша ст. 8 Закону № 5080).
Відповідно д частини шостої ст. 63 Закону № 5080 у відносинах з третіми особами компанія з управління активами корпоративного фонду повинна діяти від імені та в інтересах такого фонду на підставі договору про управління активами.
Інвестиційною декларацією є документ, що визначає основні напрями та обмеження інвестиційної діяльності ІСІ та є невід’ємною складовою частиною регламенту інституту спільного інвестування, додатком до договору про управління активами корпоративного фонду (п. 7 частини першої ст. 1 Закону № 5080).
Як передбачено п. 11 частини другої ст. 12 Закону № 5080, регламент корпоративного фонду повинен містити відомості, зокрема, про інвестиційну декларацію.
На підставі частини другої ст. 78 Закону № 5080 державне регулювання у сфері спільного інвестування здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (далі – Комісія).
Особливості оподаткування податком на прибуток підприємств ІСІ встановлено п. 141.6 ст. 141 Кодексу.
Так, відповідно до положень п.п. 141.6.1 п. 141.6 ст. 141 Кодексу звільняються від оподаткування кошти спільного інвестування, а саме: кошти, внесені засновниками корпоративного фонду, кошти та інші активи, залучені від учасників ІСІ, доходи від здійснення операцій з активами ІСІ, доходи, нараховані за активами ІСІ, та інші доходи від діяльності ІСІ (відсотки за позиками, орендні (лізингові) платежі, роялті тощо).
Для цілей п.п. 141.6.1 п. 141.6 ст. 141 Кодексу під активами ІСІ розуміється сформована (оплачена) за рахунок коштів спільного інвестування сукупність майна, корпоративних прав, нерухомості (в тому числі у вигляді неподільного об'єкта незавершеного будівництва / майбутнього об'єкта нерухомості та/або подільного об'єкта незавершеного будівництва), майнових прав, вимог та інших активів, передбачених законами та нормативно-правовими актами Комісії.
Відповідно до п. 1 розділу II Положення про склад та структуру активів інституту спільного інвестування, затвердженого Рішенням Комісії від 10.09.2013 № 1753, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за № 1689/24221, зі змінами (далі – Положення), активи ІСІ складаються з грошових коштів, у тому числі в іноземній валюті, на поточних та депозитних рахунках, відкритих у банківських установах, банківських металів, об’єктів нерухомості, цінних паперів, визначених Законом України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», цінних паперів іноземних держав та інших іноземних емітентів, корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, майнових прав і вимог, а також деривативних контрактів та інших активів, дозволених законодавством України, з урахуванням обмежень, установлених Законом № 5080 безпосередньо для конкретних типів та видів інвестиційних фондів.
ІСІ в своїй діяльності повинні чітко дотримуватись визначених Законом № 5080 та Положенням вимог щодо складу та структури їх активів.
Отже, якщо доходи, що отримуються ІСІ, класифікуються Комісією відповідно до Закону № 5080 та Положення як кошти спільного інвестування, то зазначені доходи розглядаються як такі, що звільняються від оподаткування податком на прибуток підприємств згідно з п.п. 141.6.1 п.141.6 ст. 141 Кодексу.
Щодо запитання 2
Оскільки відповідно до п.п. 191.1.28 п. 191.1 ст. 191 Кодексу до функцій контролюючих органів належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, питання організації діяльності суб’єктів господарювання та вчинення ними правочинів не належать до компетенції ДПС і визначаються нормами законодавства, що регулюють, зокрема, діяльність юридичних осіб у відповідній сфері.
Водночас щодо виплати дивідендів корпоративними фондами на користь їх власників (учасників) повідомляємо таке.
Акція корпоративного інвестиційного фонду на підставі п. 2 частини першої ст. 1 Закону № 5080 – це цінний папір, емітентом якого є корпоративний фонд та який посвідчує майнові права його власника (учасника корпоративного фонду), включаючи право на отримання дивідендів (для закритого корпоративного фонду), частини майна корпоративного фонду у разі його ліквідації, право на управління корпоративним фондом, а також немайнові права, передбачені Законом № 5080.
Статут корпоративного фонду повинен містити відомості, зокрема, згідно з п. 11 частини другої ст. 11 Закону № 5080 про порядок виплати дивідендів учасникам корпоративного фонду (для закритого корпоративного фонду), крім випадків, якщо статутом передбачено, що виплата дивідендів не здійснюється.
При цьому питання порядку виплати дивідендів корпоративними фондами належать до компетенції Комісії.
Щодо запитання 3
Згідно з положеннями п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження в Україні, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними ст. 141 Кодексу.
Для цілей п. 141.4 ст. 141 Кодексу такими доходами, зокрема, відповідно до п.п. «б» п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу є дивіденди, які сплачуються резидентом.
Відповідно до 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент, у тому числі фізична особа підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб'єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 – 141.4.5 та 141.4.11 п. 141.4 ст. 141 Кодексу) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.
Отже, доходи нерезидента у вигляді дивідендів підлягають оподаткуванню під час їх виплати відповідно до вимог п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, якщо інше не передбачено положеннями міжнародного договору України з країною резиденції особи, на користь якої здійснюється виплата.
Відповідно до ст. 3 Кодексу, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
Положення Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи, яка була чинною в українсько-кіпрських податкових відносинах з 07.08.2013, із змінами, внесеними до неї відповідним Протоколом, ратифікованим Законом України № 243-IX від 30.10.2019, який набрав чинності 28.11.2019 (далі – Конвенція, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/196_016#n90), поширюються на осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав (ст. 1 Конвенції) та до податків, одним з яких, зокрема в Україні, є податок на прибуток підприємств (ст. 2 Конвенції).
Згідно з п. 1 ст. 3 (Загальні визначення) Конвенції для цілей цієї Конвенції термін «особа» включає фізичну особу, компанію і будь-яке інше об’єднання осіб; термін «компанія» означає будь-яку юридичну особу чи будь-яке утворення, що розглядається з метою оподаткування як юридична особа.
«Під час застосування цієї Конвенції Договірною Державою будь-який термін, не визначений у Конвенції, має, якщо з контексту не випливає інше, те значення, яке надається йому законодавством цієї Держави стосовно податків, на які поширюється дія цієї Конвенції» (п. 2 ст. 3 Конвенції).
«Для цілей цієї Конвенції термін «резидент Договірної Держави» означає будь-яку особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місця управління, місця реєстрації або іншого аналогічного критерію, а також включає цю Державу і будь-яку її адміністративно-територіальну одиницю чи місцевий орган влади. Цей термін, проте, не включає будь-яку особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі лише стосовно доходів із джерел у цій Державі» (п. 1 ст. 4 (Резидент) Конвенції).
Відповідно до п. 1 ст. 10 (Дивіденди) Конвенції «дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій іншій Державі».
«Однак такі дивіденди можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник дивідендів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати:
a) 5 відсотків від загальної суми дивідендів, якщо фактичним власником дивідендів є компанія (яка не є товариством), яка володіє безпосередньо принаймні 20 відсотками капіталу компанії, що сплачує дивіденди та інвестувала в придбання акцій чи інших прав компанії в еквіваленті не менше 100000 євро,
b) 10 відсотків від загальної суми дивідендів у всіх інших випадках» (п. 2 ст. 10 Конвенції).
Згідно з п. 3 ст. 10 Конвенції термін «дивіденди» означає «дохід від акцій або інших прав, які не є борговими вимогами, що дають право на участь у прибутку, а також дохід від інших корпоративних прав, який підлягає такому самому оподаткуванню, як дохід від акцій відповідно до законодавства тієї Держави, резидентом якої є компанія, що розподіляє прибуток».
Термін «товариство», який згадується у п.п. «а» п. 2 ст. 10 Конвенції, самою Конвенцією не визначено. Водночас відповідно до офіційних Коментарів до ст. 1 (Особи, до яких застосовується Конвенція), ст. 3 (Загальні визначення) та ст. 10 (Дивіденди) до Модельної податкової конвенції Організації економічного співробітництва і розвитку (далі – Модельна конвенція ОЕСР, https://www.oecd-ilibrary.org/taxation/model-tax-convention-on-income-and-on-capital-condensed-version-2017_mtc_cond-2017-en), покладеної в основу більшості чинних міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування, у тому числі Конвенції, які відповідно до Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23.05.1969 застосовуються для цілей трактування їх положень (далі – Коментарі), під «товариством» (англійською мовою «partnership» в перекладі на українську мову – товариство, партнерство) розуміється субʼєкт господарювання, який згідно з національним законодавством відповідної Договірної Держави з точки зору оподаткування розглядається як «фіскально прозорий», тобто отриманий ним дохід (прибуток), на відміну від «компанії»(яка, означає, перш за все, будь-яку корпоративну структуру і, крім того, охоплює будь-яку іншу оподатковувану одиницю, яка розглядається як юридична особа для цілей податкового законодавства Договірної Держави, резидентом якої вона є), не оподатковується корпоративним податком, а розподіляється між учасниками - партнерами та, відповідно, підлягає оподаткуванню на рівні цих учасників пропорційно їх часткам у такому «товаристві (партнерстві)». Внаслідок цього «товариство (партнерство)» у контексті відповідного міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування не є податковим резидентом Договірної Держави, в якій воно засноване, тобто не є особою, на яку поширюється дія цього договору, і, відповідно, не може користуватися перевагами в оподаткуванні, передбаченими його положеннями.
Щодо поняття «фактичний власник», зазначеного в п. 2 ст. 10 Конвенції, то згідно з Коментарями «термін «бенефіціарний власник» не використовується у вузькому, технічному значенні, яке він міг би мати за національним законодавством конкретної держави, натомість його слід розуміти в контексті виразу «сплачуються ... резиденту» у п. 1 ст. 10 Конвенції, а також відповідно до мети та цілей цієї Конвенції, включаючи уникнення подвійного оподаткування та запобігання ухиленню від сплати податків.
Є несумісним з ціллю та метою Конвенції, щоб держава джерела надавала пільги або звільнення, коли резидент Договірної Держави, навіть не використовуючи агентські або номінальні відносини, просто виступає в ролі проміжної ланки - посередника для іншої особи, яка фактично отримує вигоду від відповідного доходу. Тому така проміжна компанія не може розглядатись як «бенефіціарний власник», якщо вона, не дивлячись на свій формальний статус офіційного власника отриманого доходу, має на практиці дуже вузькі повноваження по відношенню до такого доходу, внаслідок чого таку компанію слід розглядати як просту довірену особу чи управляючого, що діє від імені чи на користь зацікавлених сторін.
Якщо одержувач дивідендів дійсно має право розпоряджатися та користуватися такими дивідендами без обмеження договірним або юридичним зобов’язанням передати отриманий платіж іншій особі, одержувач є «бенефіціарним власником» отриманих дивідендів» (пп. 12.1-12.4 п. 12 Коментарів до ст. 10 Модельної конвенції ОЕСР).
Також згідно з п. 15 Коментарів до ст. 10 Модельної податкової конвенції ОЕСР термін «капітал», зазначений в п.п. «а» п. 2 ст. 10 Конвенції, використовується у контексті цієї норми Конвенції щодо «податкового режиму, який застосовується до дивідендів, тобто розподілу прибутку акціонерам компанії. Таким чином, за загальним правилом, термін «капітал» … слід розуміти так, як це розуміється в законодавстві про компанії (company law)», тобто цей термін застосовується у значенні, яке надається йому корпоративним законодавством відповідної країни, яким регулюється діяльність комерційних організацій (господарських товариств).
Разом із тим, щодо визначення зазначених вище та інших термінів і понять, які використовуються у ст. 10 Конвенції, але самою Конвенцією не визначені, то відповідно до п. 2 ст. 3 Конвенції ці терміни мають, якщо з контексту не випливає інше, те значення, яке надається їм законодавством України стосовно оподаткування податком на прибуток підприємств, на який поширюється дія цієї Конвенції, тобто Кодексом.
Таким чином, відповідно до п.п. «а» п. 2 ст. 10 Конвенції при виплаті особою, яка у розумінні Конвенції є «компанією» (у значенні цього терміну, розкритого у п.1 ст. 3 Конвенції) і резидентом України, доходів, які відповідають визначенню «дивіденди» (п. 3 ст. 10 Конвенції), на користь особи, що є «компанією» (яка у розумінні Конвенції не є «товариством»), резидентом Кіпру та «фактичним (бенефіціарним) власником» дивідендів, який безпосередньо володіє 20 відсотками «капіталу» (у значенні, що надається цьому поняттю українським законодавством) української «компанії», що сплачує дивіденди, та інвестувала в придбання акцій чи інших прав цієї компанії в еквіваленті не менше 100000 євро, застосовується ставка оподаткування, яка не повинна перевищувати 5 відсотків від загальної суми дивідендів.
У всіх інших випадках, зокрема, коли не виконуються умови, зазначені у п.п. «а» п. 2 ст. 10 Конвенції, до дивідендів, які сплачуються «компанією»- резидентом України на користь фактичного власника дивідендів - резидента Кіпру, застосовується ставка оподаткування, встановлена п.п. «b» п. 2 ст. 10 Конвенції, яка не повинна перевищувати 10 відсотків від загальної суми дивідендів.
Щодо запитання 4
В Україні застосування правил міжнародного договору регламентоване положеннями ст. 103 Кодексу.
Згідно із п. 103.3 ст. 103 Кодексу бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором), вважається особа, що має право на отримання таких доходів та є вигодоотримувачем щодо них (має право фактично розпоряджатися таким доходом).
При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не є юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або виконує лише посередницькі функції щодо такого доходу, про що, зокрема, можуть свідчити такі ознаки:
зазначена особа не має достатньо повноважень або у випадку, підтвердженому фактами та обставинами, не має права користуватися та розпоряджатися таким доходом, та/або зазначена особа передає отриманий дохід або переважну його частину на користь іншої особи незалежно від способу оформлення такої передачі та зазначена особа не виконує суттєвих функцій, не використовує значні активи та не несе суттєві ризики в операції з такої передачі, та/або зазначена особа не має відповідних ресурсів (кваліфікованого персоналу, основних засобів у володінні або користуванні, достатнього власного капіталу тощо), необхідних для фактичного виконання функцій, використання активів та управління ризиками, пов'язаних з отриманням відповідного виду доходу, які лише формально покладаються (використовуються, приймаються) на зазначену особу у зв'язку із здійсненням операції з такої передачі.
Якщо нерезидент - безпосередній отримувач доходу з джерелом походження з України не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такого доходу, під час виплати такого доходу застосовуються положення міжнародного договору України з країною, резидентом якої є відповідний бенефіціарний (фактичний) отримувач (власник) такого доходу. У випадку, передбаченому цим абзацом, обов'язок доведення того, що нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такого доходу покладається на такого нерезидента або на нерезидента, який звертається із заявою до контролюючого органу про повернення зайво утриманого податку.
Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі – довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України (п. 103.4 ст. 103 Кодексу).
Отже, для застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку нерезиденту необхідно надати довідку яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2026 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. |
Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" |
Приєднуйтесь до нас у соцмережах:
|
