Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 24.07.2026 р. № 4256/ІПК/99-00-21-03-01 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – Податковий кодекс), повідомляє.

Як вбачається зі звернення, Товариство, будучи імпортером, оскаржило у судовому порядку рішення митного органу щодо визначення митної вартості товарів. На підставі рішення суду, яке набрало законної сили у квітні 2025 року, митним органом у червні 2026 року оформлено аркуш коригування до митної декларації, яким зменшено митну вартість товарів та повернуто надміру сплачені суми митних платежів, у тому числі податку на додану вартість, а також були відповідно зміненні показники в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

З огляду на викладене Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання щодо визначення періоду, в якому має бути проведено коригування сум податку на додану вартість, сплачених при ввезенні товарів на митну територію України в митному режимі імпорту на підставі аркуша коригування у податковій декларації з податку на додану вартість.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Податкового кодексу; відносини, пов’язані із справлянням митних
платежів, регулюються Митним кодексом України (далі – Митний кодекс), Податковим кодексом та іншими законами України з питань оподаткування
(пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу, частина друга статті 1 Митного кодексу).

Пунктом 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ Податкового кодексу передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ Податкового кодексу.

Правові основи оподаткування податком на додану вартість встановлено розділом V, підрозділами 2 та 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу.

Відповідно до підпункту «в» пункту 185.1 статті 185 розділу V Податкового кодексу об’єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.

Правила формування податкових зобов’язань і податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтями 187, 198 та 201 розділу V Податкового кодексу.

Відповідно до підпункту «ґ» пункту 198.1 статті 198 розділу V Податкового кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку сплачені / нараховані у разі здійснення операцій з ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 розділу V Податкового кодексу для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов’язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 розділу V Податкового кодексу.

Пунктом 187.8 статті 187 розділу V Податкового кодексу визначено, що датою виникнення податкових зобов’язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі ввезення товарів на митну територію України, є митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку (пункт 201.12 статті 201 розділу V Податкового кодексу).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів / послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 розділу V Податкового кодексу
(пункт 198.6 статті 198 розділу V Податкового кодексу).

Відповідно до положень частини сьомої статті 269 Митного кодексу порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними визначено пунктами 33 – 45 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 450, зі змінами (далі – Положення № 450).

Згідно з пунктом 37 Положення № 450 після завершення митного оформлення зміни до митної декларації за формою єдиного адміністративного документа можуть вноситися, зокрема, шляхом заповнення та оформлення митним органом аркуша коригування за формою згідно з додатком 4 до Положення № 450.

Порядок оформлення аркуша коригування затверджений наказом Міністерства фінансів України від 06.11.2012 № 1145, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.11.2012 за № 1995/22307, зі змінами.

Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм Податкового кодексу та інших нормативно-правових актів зазначених вище, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

В описаному у зверненні випадку рішення суду є правовою підставою для внесення відповідних змін, однак не змінює показників митної декларації до внесення таких змін у встановленому законодавством порядку.

Відповідно, результат коригування митних платежів, в частині доплати (повернення) суми податку на додану вартість, відображається у складі податкової декларації з податку на додану вартість того звітного (податкового) періоду, в якому відповідно до вимог митного законодавства оформлено аркуш коригування.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу).