Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 24.07.2026 р. № 4278/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства з обмеженою відповідальністю (далі – Товариство) про надання індивідуальної податкової консультації щодо окремих питань повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань, розрахунку мінімального податкового зобов’язання (далі – МПЗ), сплати податку з доходів нерезидента – юридичної особи, керуючись ст. 52 та п.п. «в» п.п. 69.41.3
п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Згідно із зверненням, Товариство є сільськогосподарським товаровиробником та платником єдиного податку четвертої групи. За результатами перевірки Товариства з питання дотримання чинного законодавства при виплаті доходів із джерелом їх походження з України за період 2017-2019 років контролюючим органом ДПС винесено податкове повідомлення-рішення (далі – ППР), яке було оскаржено у судовому порядку. Постанова Верховного Суду від 03.06.2026 набрала законної сили, скарга Товариства задоволена, ППР скасовано. У Товариства на даний час обліковується переплата. Товариство розглядає можливість подання заяви про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань шляхом погашення  грошових зобов’язань з інших платежів, а саме єдиного податку четвертої групи, податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО), військового збору в міру виникнення зобов’язань із сплати таких податків в межах календарного року.

Крім того, за своєю діяльністю Товариство надалі може виплачувати доходи нерезиденту і відповідно, виникатиме обов’язок із сплати податку на доходи нерезиденту.

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо питань:

1. Чи має право Товариство подавати декілька заяв на часткове повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов’язань з податку на доходи нерезидента шляхом погашення податкового зобов’язання з єдиного податку четвертої групи, ПДФО, військового збору при виникненні зобов’язань  із сплати таких податків в межах календарного року?
2.  Чи будуть враховані у зменшення МПЗ суми ПДФО, єдиного податку четвертої групи, військового збору, якщо сплата буде здійснена шляхом зарахування переплати з сум податку на доходи нерезидента?
3. Чи зобов’язано Товариство перераховувати до бюджету суму податку на доходи нерезидента в момент виплати таких доходів, якщо по особовому рахунку платника обліковується переплата, що виникла за рахунок погашення узгоджених ППР, які були скасовані на підставі рішення суду? 

 

 

Щодо першого питання.

Статтею 17 Кодексу визначені права платників податків, зокрема право на залік чи повернення надміру сплачених сум податків та зборів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 Кодексу надміру сплачені грошові зобов’язання – суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету або на єдиний рахунок понад нараховані суми грошових зобов’язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Умови та механізм повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань та пені за платежами, контроль за справлянням яких покладено на ДПС, регулюються статтею 43 глави 1 розділу II Кодексу.

Реалізація норм ст. 43 Кодексу визначена Порядком інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення (перерахування) платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов’язань та пені, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2019 № 60
(далі – Порядок № 60), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2019 за № 370/33341, із змінами.

Згідно з п. 43.1 ст. 43 Кодексу помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов’язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Не підлягають поверненню помилково та/або надміру сплачені суми грошових зобов’язань та пені платникам податку, щодо яких (та/або щодо засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників яких) у порядку, встановленому Законом України «Про санкції», прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), протягом строку застосування таких санкцій.

Обов’язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов’язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені (п. 43.3 ст. 43  Кодексу).

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань окремо кожну із зазначенням бюджетного рахунку, на який сплачено кошти, з визначенням напряму зарахування таких коштів, зокрема, на погашення грошового зобов’язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету.

Нормами Порядку № 60 передбачено, що підрозділи територіального органу ДПС, що виконують функції з адміністрування відповідного податку, збору, платежу за місцезнаходженням суб’єкта господарювання, визначають правомірність повернення сум  грошових коштів, заявлених платником.

У разі, якщо за результатами розгляду заяви правомірність повернення коштів не встановлено, у строки, визначені п. 5 розділу ІІІ Порядку № 60, підрозділ територіального органу ДПС, що виконують функції з адміністрування відповідного податку, збору, платежу, готує та направляє платнику письмове повідомлення з відмовою у поверненні коштів із зазначенням причини такої відмови.

Щодо другого питання.

Поняття МПЗ визначено п.п. 14.1.114² п. 14.1 ст. 14 Кодексу – це мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до Кодексу. Сума мінімальних податкових зобов’язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, є загальним МПЗ.

МПЗ визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік
(п.п. 38¹.1.4 п. 38¹.1 ст. 38¹ Кодексу).

Пунктом 297¹.5 ст. 297¹ Кодексу визначено, що для платників єдиного податку четвертої групи, зокрема, юридичних осіб, різниця між сумою загального МПЗ та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок обчислюється шляхом віднімання загального МПЗ загальної суми сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок.

До суми сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок відносяться:

єдиний податок; податок на прибуток підприємств (у разі переходу в податковому (звітному) році на спрощену систему оподаткування із загальної);

податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів фізичних осіб, які перебувають з платником податку у трудових або цивільно-правових відносинах (крім доходів, сплачених за придбання товарів у фізичних осіб), з доходів за договорами оренди, суборенди, емфітевзису земельних ділянок сільськогосподарського призначення;

земельний податок за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, які використовуються такими платниками для здійснення підприємницької діяльності (у разі переходу в податковому (звітному) році на спрощену систему оподаткування із загальної);

рентна плата за спеціальне використання води (у разі її сплати);

20 відсотків витрат на сплату орендної плати за віднесені до сільськогосподарських угідь земельні ділянки, орендодавцями яких є юридичні особи, та/або які перебувають у державній чи комунальній власності.

У сумі сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок не враховуються помилково та/або надміру сплачені у податковому (звітному) році суми податків, зборів, платежів.

Помилково сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету та/або на єдиний рахунок від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов'язань, та у випадках, передбачених ст. 35¹ Кодексу
(п.п. 14.1.182 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до абзацу першого п. 87.1 ст. 87 Кодексу джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених ст. 87, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Згідно з п.п. б абзацу третього п. 87.1 ст. 87 Кодексу cплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у
п. 43.4¹ ст. 43 Кодексу.

Отже, у разі повернення органами казначейського обслуговування у звітному році помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі заяви платника) на погашення нарахованого у звітному році грошового зобов'язання, зокрема  з єдиного податку четвертої групи, ПДФО, військового збору, такі суми єдиного податку враховуватимуться при визначенні МПЗ за звітний  рік в межах нарахованих сум.

Щодо третього питання.

Відповідно до абзацу першого п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент, у тому числі фізична особа – підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб’єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа – підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4-141.4.5 та 141.4.11 п. 141.4 ст. 141 Кодексу) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

Тобто, нормою п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу визначено обов’язок платника податку утримувати та сплачувати податок з доходу нерезидента із джерелом його походження з України під час його виплати.

При цьому врахування наявної переплати з цього податку у сплату податку при виплаті доходів нерезиденту нормами Кодексу не передбачено.

Враховуючи зазначене, платник податку, який виплачує нерезиденту – юридичній особі  доходи з джерелом їх походження з України, незалежно від наявності переплати з такого податку, зобов’язаний під час кожної виплати доходу нерезиденту утримувати та сплачувати до бюджету податок з таких доходів.

При цьому платник податку має право на повернення надміру сплаченого податку на доходи нерезидента у порядку, встановленому Кодексом.

У разі здійснення виплати доходу нерезиденту без утримання та внесення до бюджету податку з такого доходу, або перерахування податку з доходів нерезидента до бюджету не в повному обсязі, до платника  податку застосовується штраф, передбачений ст. 125¹ Кодексу.

Слід зазначити, що кожен конкретний випадок має розглядатись з урахуванням всіх суттєвих обставин та первинних документів.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.