Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.07.2026 р. № 4289/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

 

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо оподаткування ПДВ та податком на прибуток підприємств і, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, з метою розширення обсягів кредитування середніх та великих підприємств в Україні Банком укладено угоду про розподіл ризиків з Міжнародною фінансовою корпорацією (далі – МФК). У межах зазначеної угоди Банк здійснюватиме платежі на користь МФК, зокрема: початковий збір, плата за зобов’язання, плата за розподіл ризику, плата за моніторинг. Крім того, планується укладання окремого договору з МФК про надання консультаційних послуг на платній або безоплатній основі.

Враховуючи вищевикладене, Банк просить надати індивідуальну податкову консультацію та підтвердити позицію, що:

1. операції щодо виплати грошових коштів на користь МФК за умовами Угоди про розподіл ризиків не підлягають оподаткуванню податком на доходи нерезидента з джерелом їх походження з України та ПДВ;
2. операції з надання МФК консультативних послуг у межах договору з МФК не підлягають оподаткуванню ПДВ незалежно від того, чи надаватимуться такі послуги на платній або безоплатній основі;
3. Банк не є особою, відповідальною за нарахування ПДВ, складання податкових накладних та сплату ПДВ за зазначеними операціями.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 розділу I ПКУ інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Статтею 3 розділу І ПКУ визначено, що однією із складових податкового законодавства України є чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування. При цьому, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені ПКУ, застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до Конвенції ООН про привілеї і імунітет спеціалізованих установ від 21 листопада 1947 року, до якої Україна приєдналась 13 квітня 1966 року (далі - Конвенція), її положення застосовуються відносно МФК з урахуванням положень, наведених у Додатку XIII 21) до Конвенції. При цьому Конвенцією визначено, що спеціалізовані установи, їх активи, доходи та інша власність звільняються від усіх прямих податків; однак передбачається, що спеціалізовані установи не будуть вимагати звільнення від оподаткування податками, які є фактично лише оплатою комунального обслуговування (розділ 9 (а) статті III).

Тобто МФК є міжнародною фінансовою організацією, яка користується статусом, привілеями та імунітетом на території країни.

Згідно із пунктами (а), (в) та (г) розділу 9 статті VI Угоди про створення Міжнародної фінансової корпорації (далі – Угода про Корпорацію), до якої згідно із Законом України від 3 червня 1992 року № 2402-XII «Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій» приєдналася Україна (дата приєднання Україною: 18.10.1993, дата набуття чинності для України: 18.10.1993), Корпорація, її активи, майно, дохід, а також її операції та правочини, передбачені цим Договором, звільняються від усіх податків та від усіх митних зборів. Корпорація також звільняється від відповідальності за стягнення або виплату будь-яких податків або мит. Ніякі податки не стягуються з жодного зобов'язання або забезпечення, виданого / гарантованого Корпорацією (в тому числі і з будь-яких дивідендів чи процентів, що нараховуються на нього), незалежно від того, на чию користь воно видане.

При цьому розділом 11 статті VI Угоди про Корпорацію передбачено, що Корпорація на власний розсуд може відмовитися від пільг та звільнень, що надаються цією статтею, в тій мірі та на таких умовах, які вона сама визначить.

Підпунктом 14.1.122 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ встановлено, що нерезиденти - це:

а) іноземні компанії, організації, партнерства та інші об’єднання осіб, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України, а також правові утворення без статусу юридичної особи, створені відповідно до законодавства іноземних держав або територій, які не є резидентами України, відповідно до положень ПКУ;

б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні;

в) фізичні особи, які не є резидентами України.

Правові основи оподаткування податком на прибуток підприємств встановлено розділом III та підрозділом 4 розділу XX ПКУ.

Відповідно до підпункту 133.2.1 пункту 133.2 статті 133 розділу ІІІ ПКУ платниками податку – нерезидентами є юридичні особи, які утворені в будь-якій організаційно-правовій формі та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» та «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Постачання товарів – будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).

Постачання послуг – будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).

Пунктами 186.2 - 186.4 статті 186 розділу V ПКУ визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається залежно від місця реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або від місця фактичного надання відповідних послуг.

Так, місцем постачання послуг, перерахованих в підпункті «в» пункту 186.3 статті 186 розділу V ПКУ, а саме: консультаційних, інжинірингових, інженерних, юридичних (у тому числі адвокатських), бухгалтерських, аудиторських, актуарних, а також послуг з розроблення та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем; вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.

Місцем постачання послуг, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2, 186.3 і 186.3¹ статті 186 розділу V ПКУ, є місце реєстрації постачальника (пункт 186.4 статті 186 розділу V ПКУ).

Отже, порядок оподаткування ПДВ операцій з постачання послуг безпосередньо залежить від місця їх постачання.

Особливості оподаткування ПДВ послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, визначено у статтях 180, 208 розділу V ПКУ та розділі VII Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289.

Згідно з пунктом 180.2 статті 180 розділу V ПКУ особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг, крім випадків, встановлених статтею 208¹ розділу V ПКУ.

Пунктом 208.5 статті 208 розділу V ПКУ визначено, що отримувач послуг прирівнюється до платника податку для цілей застосування правил розділу V ПКУ щодо сплати податку, стягнення податкового боргу та притягнення до відповідальності за правопорушення у сфері оподаткування.

Відповідно до пункту 208.2 статті 208 розділу V ПКУ отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку або за ставкою 7 відсотків для послуг, визначених абзацами четвертим - шостим підпункту «в» пункту 193.1 статті 193 розділу V ПКУ, на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 розділу V ПКУ.

Згідно з пунктом 190.2 статті 190 розділу V ПКУ для послуг, які постачаються нерезидентами на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких послуг з урахуванням податків та зборів, за винятком ПДВ, що включаються до ціни постачання відповідно до законодавства. Визначена вартість перераховується в національну валюту за валютним (обмінним) курсом Національного банку України на дату виникнення податкових зобов'язань. У разі отримання послуг від нерезидентів без їх оплати база оподаткування визначається, виходячи із звичайних цін на такі послуги без урахування податку.

Щодо питання 1 (в частині податку на прибуток підприємств)

Міжнародні фінансові організації відносяться до нерезидентів України, але не є платниками податку на прибуток підприємств.

Отже, враховуючи, що МФК є міжнародною фінансовою організацією, яка користується статусом, привілеями та імунітетом на території країни - члена організації, та активи, майно, дохід якої звільняються від усіх податків та від усіх митних зборів, то операції щодо виплати грошових коштів на користь МФК не підлягають оподаткуванню податком на доходи нерезидента з джерелом їх походження з України.

Щодо питань 1 (в частині ПДВ), 2 та 3

У разі якщо перерахування Банком на користь МФК коштів (початковий збір, плата за зобов’язання, за розподіл ризику, плата за моніторинг) не є оплатою вартості поставлених товарів/послуг та не пов’язане з операцією з постачання товарів/послуг у розумінні підпунктів 14.1.185 та 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ, така операція не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Якщо платежі (початковий збір, плата за зобов’язання, за розподіл ризику, плата за моніторинг) є оплатою наданих МФК послуг, порядок їх оподаткування  визначається відповідно до норм статей 185 та 186 розділу V ПКУ та залежить від місця постачання таких послуг.

У разі якщо послуги, у зв’язку з наданням яких здійснюються зазначені платежі, а також консультативні послуги належать до категорії послуг, визначених у підпункті «в» пункту 186.3 статті 186 розділу V ПКУ, місцем постачання таких послуг буде місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.

Оскільки отримувачем таких послуг є резидент (Банк), який зареєстрований на митній території України, то місцем постачання таких послуг є митна територія України.

При цьому відповідно до пункту 180.2 статті 180 розділу V ПКУ особою, відповідальною за нарахування та сплату ПДВ до бюджету у разі постачання  нерезидентом послуг, місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач таких послуг, крім випадків, встановлених статтею 208¹ розділу V ПКУ.

Базою оподаткування ПДВ у разі здійснення операцій з постачання таких послуг є договірна (контрактна) вартість з урахуванням податків та зборів, за винятком ПДВ, що нараховується на митній території України та включається до ціни постачання відповідно до ПКУ. У разі отримання послуг від нерезидентів без їх оплати база оподаткування визначається, виходячи із звичайних цін на такі послуги без урахування ПДВ.

Разом з тим, у випадку якщо операції з надання МКФ послуг здійснюються в межах її діяльності, на яку поширюються податкові привілеї та імунітети, встановлені Угодою про Корпорацію, то відповідно до статті 3 розділу І ПКУ застосовуються положення міжнародного договору.

У такому випадку операції з надання МФК послуг не підлягають оподаткуванню ПДВ, а обов’язок щодо нарахування податкових зобов’язань з ПДВ у отримувача таких послуг (Банку) не виникає.

З питання щодо віднесення послуг до тієї чи іншої категорії та визначення коду послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (далі – ДКПП) ДПС рекомендує Банку звернутися до ДП «Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем», яке є розробником ДКПП, за адресою: 79008, м. Львів, вул. Кривоноса, 6.

Додатково ДПС інформує, що кожен конкретний випадок податкових взаємовідносин, у тому числі і тих, про які йдеться у зверненні, необхідно розглядати з урахуванням договірних умов та обставин здійснення відповідних господарських операцій, у тому числі з детальним вивченням та аналізом договорів, первинних документів і матеріалів, оформленням яких супроводжувались такі операції, що дозволяють ідентифікувати фактичну їх сутність.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).