Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.07.2026 р. № 4330/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

 

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо порядку складання податкових накладних / розрахунків коригування та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, між Товариством (виконавцем) та Комунальним підприємством (замовником) укладено договір про надання послуг, яким визначено, що джерелом фінансування є частково кошти бюджету міської територіальної громади. Зокрема, вартість чотирьох послуг буде сплачено замовником за рахунок власних коштів, а вартість двох послуг – за рахунок бюджетних коштів. Оплата послуг здійснюється на підставі підписаних актів наданих послуг з відстрочкою платежу. При цьому, договір не містить порядку оплати послуг в розрізі джерел фінансування.

З огляду на викладене Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1) чи вірним є розуміння Товариства, що виконавець при здійсненні зазначеної у зверненні операції повинен визначити податкові зобов’язання з ПДВ згідно з пунктом 187.1 статті 187 розділу V ПКУ на дату першої події, а саме на дату фактичного постачання послуги (дату складання акту наданих послуг), а на дату фактичного надходження в оплату цих послуг бюджетних коштів скласти розрахунок коригування до складеної на дату першої події податкової накладної та скласти нову податкову накладну;

2) який порядок реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) податкових накладних слід застосовувати у викладеній у зверненні ситуації;

3)  чи допустимо в рамках одного договору та специфікації одночасно застосовувати положення пунктів 187.1 та 187.7 статті 187 розділу V ПКУ?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 розділу I ПКУ інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України (далі – БКУ).

Згідно з частиною першою статті 2 БКУ бюджетні кошти (кошти бюджету) – належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету. Під витратами бюджету розуміються видатки бюджету, надання кредитів з бюджету, погашення боргу та розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів. Водночас видатки бюджету – це кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом. Надходження бюджету – доходи бюджету, повернення кредитів до бюджету, кошти від державних (місцевих) запозичень, кошти від приватизації державного майна (щодо державного бюджету), повернення бюджетних коштів з депозитів, надходження внаслідок продажу/пред'явлення цінних паперів.

Розпорядник бюджетних коштів − бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань, довгострокових зобов’язань за енергосервісом, довгострокових зобов’язань у рамках державно-приватного партнерства, середньострокових зобов’язань у сфері охорони здоров’я, середньострокових зобов’язань за державними контрактами (договорами) щодо закупівлі озброєння, військової техніки, зброї і боєприпасів та здійснення витрат бюджету.

Одержувачем бюджетних коштів є суб’єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету.

Частиною першою статті 49 БКУ передбачено, що розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 БКУ.

Отже, для цілей оподаткування ПДВ Товариство може використовувати поняття, визначені БКУ.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Правила визначення дати виникнення податкових зобов'язань з ПДВ встановлені статтею 187 розділу V ПКУ.

Так, відповідно до пункту 187.1 статті 187 розділу V ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, – дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку – дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів – дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996), незалежно від дати накладення електронного підпису.

Датою виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед бюджетом (пункт 187.7 статті 187 розділу V ПКУ).

Згідно з пунктами 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 розділу V ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) у встановлений ПКУ термін.

У податковій накладній зазначаються обов’язкові реквізити, визначені пунктом 201.1 статті 201 розділу V ПКУ, зокрема, дата складання податкової накладної.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку / небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

Нормами пункту 192.1 статті 192 розділу V ПКУ, зокрема, передбачено, що у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг, складається розрахунок коригування до податкової накладної.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ і вказаних вище нормативно-правових актів, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

Щодо питань 1 та 2

Питання підтвердження чи спростування правильності розуміння платником податку норм податкового законодавства не може бути предметом розгляду у межах надання індивідуальної податкової консультації.

При здійсненні операції з постачання послуг, оплата за які здійснюється частково за рахунок власних коштів замовника, а частина – за рахунок бюджетних коштів, податкові зобовʼязання з ПДВ визначаються:

на частину вартості послуг, які оплачуються власними коштами замовника – з урахуванням норм пункту 187.1 статті 187 розділу V ПКУ, а саме на дату події, що сталася раніше (дату оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг або дату отримання в оплату їх вартості коштів, які не є бюджетними);

 на частину вартості послуг, що оплачується бюджетними коштами – з урахуванням норм пункту 187.7 статті 187 розділу V ПКУ, а саме на дату надходження таких коштів на рахунок виконавця.

На кожну таку дату виникнення податкових зобовʼязань платник податку – виконавець послуг повинен скласти податкову накладну на відповідну суму та  зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін.

Якщо платником податку – виконавцем було складено податкову накладну на дату оформлення документа, який засвідчує факт постачання послуг (перша подія), тоді як податкова накладна мала бути складена на дату, визначену пунктом 187.7 статті 187 розділу V ПКУ (якщо оплата здійснюється за рахунок бюджетних коштів), то така податкова накладна складена з порушенням норм ПКУ та не дає змоги ідентифікувати здійснену операцію.

У цьому випадку платник податку – виконавець повинен скласти до такої податкової накладної розрахунок коригування з метою виправлення (виведення в нуль) її показників, а також скласти нову податкову накладну із зазначенням правильної дати виникнення податкових зобов’язань (дати отримання бюджетних коштів).

Щодо питання 3

Платники податку можуть одночасно (в рамках одного укладеного договору/специфікації) застосовувати положення пунктів 187.7 та 187.1 статті 187 розділу V ПКУ за операціями з постачання товарів/послуг у разі наявності визначених ПКУ підстав для їх застосування.

Згідно зі статтею 36 розділу І ПКУ платники податку повинні самостійно визначати відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).