Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.07.2026 р. № 4282/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення  Фермерського господарства» (далі – Господарство) щодо отримання індивідуальної податкової консультації з питань особливостей застосування мінімального податкового зобов’язання (далі – МПЗ) та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Господарство є платником єдиного податку четвертої групи, яке проводить діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України від 19 червня 2003 № 973-IV  "Про фермерське господарство" (далі - Закон № 973). Господарство є власником, користувачем сільськогосподарських угідь, у зв’язку з чим зобов’язане визначати МПЗ. Засновник та єдиний член Господарства бере участь у його діяльності на підставі членства у фермерському господарстві без укладення трудового договору (контракту). Статутом Господарства передбачено виплату такому члену винагороди (доходу) за трудову участь у діяльності Господарства пропорційно відсотку його трудової участі. Під час нарахування та виплати винагороди Господарство як податковий агент утримує податок на доходи з фізичних осіб (далі - ПДФО) та військовий збір (далі - ВЗ).

Господарство просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання: чи включаються до складу сплачених податків, зборів, платежів для цілей визначення різниці МПЗ згідно з п. 297¹.5 ст. 297¹ Кодексу суми ПДФО та ВЗ, утримані з винагороди (доходу) за трудову участь, виплачену члену Господарства пропорційно відсотку трудової участі у діяльності фермерського господарства?

 

Щодо зазначеного питання.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені главою 1 розділу XIV Кодексу.

Форма податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578 «Про затвердження форм податкових декларацій платника єдиного податку», зі змінами та доповненнями (далі – Декларація).

Відповідно до п.п. 14.1.114² п. 14.1 ст.14 Кодексу МПЗ - мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до Кодексу. Сума МПЗ, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, є загальним МПЗ.

МПЗ визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік
(п.п. 38¹.1.4 п. 38 ¹.1 ст. 38¹ Кодексу).

Платники єдиного податку четвертої групи - власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов'язані подавати Додаток 3 "Розрахунок загального мінімального податкового зобов'язання за податковий (звітний) рік" (далі - Додаток 3) до Декларації. Додаток 3 є невід'ємною частиною Декларації.

Абзацами першим, другим, п’ятим п. 297¹.1 ст. 297¹ Кодексу визначено, що платники єдиного податку - власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов’язані подавати додаток з розрахунком загального МПЗ у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік.

У такому додатку, зокрема, зазначається загальна сума сплачених платником єдиного податку податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, та визначених відповідно, зокрема, до
п. 297¹.5 Кодексу витрат на оренду земельних ділянок (далі у ст. 297¹ Кодексу – загальна сума сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок) протягом податкового (звітного) року.

Згідно з абзацами першим, другим  та п’ятим п. 297¹.5 ст. 297¹ Кодексу для платників єдиного податку четвертої групи (зокрема, юридичних осіб, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України «Про фермерське господарство») різниця між сумою загального МПЗ та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок обчислюється шляхом віднімання від загального МПЗ загальної суми сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок.

До суми сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок, зокрема, відноситься ПДФО та військовий збір з доходів фізичних осіб, які перебувають з платником податку у трудових або цивільно-правових відносинах (крім доходів, сплачених за придбання товарів у фізичних осіб), з доходів за договорами оренди, суборенди, емфітевзису земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Відповідно до законодавства України фізичні особи можуть виконувати роботи як на підставі трудового, так і цивільно-правового договору.

Трудові відносини регулюються Кодексом законів про працю України (далі – КЗпП). Так, згідно з частиною першою ст. 21 КЗпП трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем – фізичною особою), за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець – фізична особа) зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Разом із тим виконання робіт фізичною особою може здійснюватися в рамках договору підряду, передбаченого Цивільним кодексом України (далі ‒ ЦКУ). Відповідно до ст. 837 ЦКУ за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Таким чином, законодавство України визначає можливість суб’єктів господарювання залучати до праці найманих працівників за допомогою трудового контракту або в рамках договору підряду для виконання окремих робіт (за цивільно – правовими відносинами).

Додатково повідомляємо, що відповідно до частини п'ятої ст. 1
Закону № 973 фермерське господарство, зареєстроване як юридична особа, має статус сімейного фермерського господарства, за умови що в його підприємницькій діяльності використовується праця членів такого господарства, якими є виключно члени однієї сім'ї відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України.

Нормами частини першої ст. 3 Закону № 973 передбачено, що членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень установчого документа фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

Відповідно до частини першої ст. 27 Закону № 973 трудові відносини у фермерському господарстві базуються на основі праці його членів. У разі виробничої потреби фермерське господарство має право залучати до роботи в ньому інших громадян за трудовим договором (контрактом).

Трудові відносини членів фермерського господарства регулюються Статутом, а осіб, залучених до роботи за трудовим договором (контрактом), - законодавством України про працю (абзац перший частини другої ст. 27
Закону № 973).

Отже, для цілей розрахунку МПЗ Господарство має право враховувати суми ПДФО та ВЗ з доходів фізичних осіб, які перебувають з платником податку у трудових або цивільно-правових відносинах.

Виплата винагороди (доходу) за трудову участь члену Господарства здійснюється на користь власника (учасника) суб’єкта господарювання та є окремим видом доходу фізичної особи. При цьому такий вид доходу для фізичної особи як власника (засновника) не є доходом фізичної особи в рамках трудових або  цивільно-правових відносин.

Слід зазначити, що кожен конкретний випадок має розглядатись з урахуванням всіх суттєвих обставин та первинних документів.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).