X

Ви можете залишити відгук про цей документ.

Залишилось символів: 200
Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 29.07.2026 р. № 4374/ІПК/99-00-07-03-01 ІПК

 

Державна податкова служба України у зв’язку із надходженням звернення Товариства з обмеженою відповідальністю  (далі – Товариство)
на отримання індивідуальної податкової консультації, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє таке.

Відповідно до звернення Товариство планує здійснювати господарську діяльність у сфері роздрібної та гуртової торгівлі через мережу Інтернет у зв’язку із чим планує укласти відповідні договори зі службами доставки та небанківськими дадавачами платіжних послуг.

Наразі Товариство перебуває на спрощеній системі оподаткування (третя група, без сплати ПДВ).

З метою належного ведення податкового обліку та дотримання вимог чинного законодавства України, керуючись статтями 52, 53 Кодексу, просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо практичного застосування норм Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995 року «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265) зу рахуванням фактичних обставин наведених у зверенні.

У зв’язку із складністю розуміння законодавства у сфері здійснення розрахунків за товари (послуги) Товариство звернулось до податкового органу із такими запитаннями:

  1. Чи зобов’язане Товариство (ТОВ, 3 група єдиного податку, без сплати ПДВ) застосовувати РРО/ПРРО та здійснювати фіскалізацію товарів, які відправляються покупцям через служби доставки виключно на умовах післяплати, якщо кошти за товар зараховуються на бізнес-рахунок Товарства у безготівковій формі від небанківської платіжної установи?
  2. Чи зобов’язане Товариство застосовувати РРО/ПРРО при отриманні оплати або передоплати за товари від інших юридичних осіб (ТОВ), якщо така оплата здійснюється суворо з розрахункового рахунку контрагента на поточний розрахунковий рахунок Товариства за реквізитами IBAN згідно з виставленими рахунками?
  3. Чи виникає у Товариства обов’язок фіскалізувати абсолютно всі безготівкові надходження на свій поточний рахунок IBAN (включаючи чисту післяплату та B2B розрахунки), якщо Товариство добровільно та в межах закону почне застосовувати РРО/ПРРО виключно для фіскалізації окремих операцій – інтернет-евайрингу? Чи дозволяє законодавство вести комбінований облік (фіскалізувати лише розрахункові операції через еквайринг та не фіскалізувати чисті безготівкові надходження)?

 

Щодо питання 1

Перед наданням відповіді на питання 1 слід зауважити, що Товариство не має укладених договорів, а лише лише планує їх укласти та не наводить положень договорів, не розкриває змісту понять якими оперує та суті, яку в них вкладує.

Також Товариством не деталізує участі третіх осіб задіяних в процесі доставки товарів та в прийманні оплати Товариством. Не охарактеризовує та не деталізує прав та обов’язків кожного з учасників відповідно до договірних відносин укладених із кожним із Товариством.

Таким чином у зверненні Товариством описує ймовірний спосіб організації його майбутньої діяльності, а тому консультація надається із загальних  норм законодавства.

Також звертаємо увагу Товариства, що судова практика на яку воно посилається стосується лише контрольно-перевірочної роботи, проведеної податковими органами у минулих періодах щодо суб’єктів господарювання, які діяли в межах тих договірних відноси, які були актуальні у таких минулих періодах, що у свою чергу виключає можливість її врахування без описаної вище деталізації господарських операцій.

 

Правові засади застосування РРО / ПРРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон № 265. Його дія поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону № 265, визначено, що суб’єкти господарювання зобов’язані надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Аналізуючи наведені вище вимоги пункту 2 статті 3 Закону № 265, зокрема його конструкцію «включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі «Інтернет», вбачається, що суб’єкти господарювання при дистанційній торгівлі зобов’язані надавати покупцям фіскальні касові чеки на товари (послуги) (далі – фіскальний чек), які були оплачені із використанням мережі «Інтернет», або замовлені з використанням мережі «Інтернет», незалежно від того, чи були такі товари (послуги) оплачені до моменту отримання чи ні.

Зважаючи на той факт, що на сьогодні  єдиним належним розрахунковим  документом, який має надаватись покупцям товарів (послуг), є фіскальний чек створення якого відбувається із застосування  РРО / ПРРО, тому як відповідь на питання 1 повідомляємо, що у Товариства виникає обов’язок щодо застосування РРО / ПРРО та надання покупцям відповідних розрахункових документів.

Оскільки пункт 2 статті 3 Закону № 265 встановлює особливий порядок дій суб’єктів господарювання при продажі товарів у мережі Інтернет то у такому випадку виконання обов’язку щодо застосуванням РРО / ПРРО та надання покупцям фіскальних чеків не кореспондується із визначенням розрахункової операції.

Більше того текст абзацу першого статті 3 Закону № 265 говорить про те, що застосовувати РРО / ПРРО  зобов’язані суб’єкти господарювання «які здійснюють розрахункові операції», а не лише «під час здійснення розрахункових операцій».

Паперова та електронна форми розрахункових документів є рівнозначними, а тому за згодою покупця фіскальний чек у паперовій формі йому може бути направленим разом із товаром, а електронний –  наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти.

Додатково повідомляємо, що розрахунковий документ, який надає небанківський надавач платіжних послуг споживачам його послуг, є окремим документом, пов’язаним зі здійсненням його діяльності, та не має жодного відношення до продажу Підприємцем товарів.

Щодо питань 2 та 3

Пунктом 2 статті 9 Закону № 265 визначено, що РРО / ПРРО та розрахункові книжки не застосовуються при виконанні банківських операцій.

Слід зазначити, що банківські операції здійснюються виключно банками.

Викладене підтверджується висновками Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 25.04.2003 року, де в пункті 7 чітко зазначено, що банківські операції можуть здійснювати тільки юридичні особи, які мають банківську ліцензію.

Аналізуючи наведене повідомляємо, що для можливості застосування пункту 2 статті 9 Закону № 265, має значення статус установи, яка здійснює відповідну платіжну операцію та наявність у неї банківської ліцензії, а не вид рахунку з якого на який здійснюється переказ коштів, як зазначено у питані Товариства.

Як відповідь на питання 2 та 3 повідомляємо, якщо Товариство надає покупцю для оплати за товар (послуги) реквізити свого рахунку і покупець (споживач) самостійно здійснює оплату з їх використанням (шляхом переказу коштів замовниками із поточного рахунку на поточний рахунок через установу банку або шляхом внесення коштів через касу банку (тому числі інтернет-банкінг), а також у разі проведення розрахунків у касі банку через платіжний термінал та/або ПТКС, який належить банку), то у такому випадку застосування РРО / ПРРО не є обов’язковим, оскільки оплата товарів (послуг) буде відбуватися за допомогою різновиду банківських операцій.

У разі використання Товариством послуг небанківських надавачів платіжних послуг та їх продуктів для здійснення розрахунків за товари, то такий спосіб розрахунків не підпадає під регулювання пункту 2 статті 9 Закону № 265 і здійснення таких операцій має супроводжуватись обов’язковим застосуванням Товариством РРО / ПРРО, формуванням та наданням розрахункового документу встановленої форми та змісту покупцям.

При цьому звертаємо, що відповідно до положень статті 9 Закону № 265 такі способи розрахунків за товари як:

надходження на поточний рахунок IBAN;

чиста післяпла;

B2B розрахунки;

безготівкові надходження;

не визначаються як підстави для можливості не застосування РРО / ПРРО.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

 

 

 

 

________________________________________________________________________________

Індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію