Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 29.07.2026 р. № 4381/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення від (   ) щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у зверненні повідомив, що є фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку другої групи та здійснює діяльність з ремонту автомобілів та продажу автозапчастин. До платника податків звернулась фізична особа (замовник) щодо проведення ремонту автомобіля, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до умов договору страхування відшкодування вартості ремонту буде здійснюватися страховою компанією шляхом перерахування коштів безпосередньо на поточний рахунок платника податків, як виконавця послуги.

У зв’язку з чим, платник податку просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи вважається отримання коштів страхової компанії у зазначеній ситуації порушенням умов перебування на другій групі спрощеної системи оподаткування, встановлених Кодексом?

2. Чи має право платник податків, як фізична особа – підприємець, отримувати оплату за виконані роботи з ремонту автомобіля безпосередньо від страхової компанії, якщо замовником послуги є фізична особа?  

3. Якщо надання послуг у такий спосіб не є порушенням, якими первинними документами необхідно підтвердити дану господарську операцію?   

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Кодексу господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено у главі 1
розділу XIV Кодексу.

Вимоги, у тому числі, за умови дотримання яких фізичні особи - підприємці мають право перебувати у відповідній групі платників єдиного податку, визначені у п. 291.4 ст. 291 Кодексу.

Згідно з п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку  другої групи належать - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Види діяльності, які заборонені на спрощеній системі оподаткування наведені у п. 291.5 ст. 291 Кодексу.

Поняття «населення» у розумінні п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу не є специфічним, а використовується у загальному значенні.

При цьому «населення» – це сукупність людей, які перебувають у межах даної держави і підлягають її юрисдикції. До складу населення входять громадяни даної держави, іноземні громадяни, які живуть у цій державі тривалий час, особи без громадянства та особи з подвійним і більше громадянством (З практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції).

Відповідно до абзаців першого – другого п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 Кодексу.

Враховуючи зазначене, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку другої групи має право здійснювати господарську діяльність з надання послуг виключно населенню та/або платникам єдиного податку.

Тобто, якщо фізична особа – підприємець – платник єдиного податку другої групи надає послуги з ремонту автомобіля відповідно до договору, згідно з яким замовником є фізична особа (у якої виник страховий випадок), яка підписує акт наданих послуг, але оплату зазначених послуг здійснює страхова компанія, то такий підприємець має право перебувати на другій групі єдиного податку.

При цьому здійснення фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку господарської операції підтверджується наявністю первинних документів.

Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закону № 996) визначено, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Обов’язкові реквізити, які повинні мати первинні документи передбачено ст. 9 Закону № 996).

Таким чином, документальним підтвердженням проведення господарської операції, наведеної у Вашому зверненні, можуть бути, але не виключно, договір страхування, договір про надання послуг з ремонту транспортного засобу, документ, який підтверджує, що нарахування доходу у вигляді страхової виплати внаслідок настання страхового випадку, було здійснено страховою компанією на користь фізичної особи, яка є замовником послуг з ремонту, але перерахування коштів відбулося на Ваш рахунок як виконавця – надавача зазначених послуг та інші документи первинного обліку.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.