Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 30.07.2026 р. № 4389/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК

      

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення                    Підприємства щодо включення до складу доходу платника єдиного податку третьої групи грошових коштів, отриманих за договором транспортного експедирування, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні Підприємство повідомило, що є платником єдиного податку третьої групи зі ставкою 5 відсотків та здійснює діяльність з транспортно-експедиційного обслуговування міжнародних автомобільних перевезень за КВЕДом 52.29 «Iнша допомiжна дiяльнiсть у сферi транспорту».

В процесі здійснення транспортно-експедиційної діяльності Підприємство виступає  виключно як експедитор, тобто посередник між замовником  та перевізником, який фактично виконує перевезення, а саме: організовує міжнародні автомобільні перевезення, залучає перевізників для виконання перевезень; не здійснює фактичного перевезення вантажу; не набуває права власності  на вантаж або кошти, що підлягають перерахуванню третім особам.

Підприємством до звернення в якості зразка надано договір транспортного експедирування на перевезення вантажів автомобільним транспортом  в міжнародному сполученні, де сторонами договору є Перевізник та Експедитор.

Підприємство, посилаючись на норми Кодексу просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи включаються до складу доходу платника єдиного податку  третьої групи суми відшкодування шкоди за пошкоджений або втрачений вантаж, отримані від перевізника та в повному обсязі перераховані замовнику?
2. Чи включаються до складу  доходу платника єдиного податку  третьої групи суми штрафних санкцій за наднормативний простій транспортного засобу та інші компенсації збитків (шкоди), які виникли у перевізника в ході здійснення перевезення які: отримані від замовника; які відповідно до умов договору підлягають обов’язковому та повному перерахуванню перевізнику перевізнику; не залишаються у розпорядженні експедитора на його розрахунковому рахунку; не формують його економічної вигоди?
3. Чи можуть зазначені суми розглядатися як транзитні кошти в межах договору транспортного експедирування та, відповідно, не включатися до оподаткованого доходу платника єдиного податку  відповідно до пункту 292.4 статті 292 Кодексу?

Щодо першого – третього питання.

Правове регулювання відносин, зокрема, з надання послуг перевезення та  транспортного експедирування визначено главами 64, 65 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).

Відповідно до частини першої статті 909 ЦКУ за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 929 ЦКУ визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні визначає Закон України від 01 липня 2004 року № 1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» (далі – Закон № 1955).

Відповідно до Закону № 1955 транспортно-експедиторська діяльність визначена як підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Експедитор (транспортний експедитор) – суб'єкт господарювання, який за  дорученням клієнта та за його рахунок виконує  або організовує  виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування (абзац четвертий статті 1 Закону № 1955).

Клієнт – споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору (абзац п’ятий статті 1 Закону № 1955).

Перевізник – юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником (абзац шостий статті 1 Закону № 1955).

Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України (абзац другий статті 4 Закону № 1955).

Згідно абзацу першого статті 9 Закону № 1955 за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади (абзаци двадцять перший - двадцять третій статті 9 Закону № 1955).

Таким чином, у разі, якщо суб’єкти господарювання для здійснення господарської діяльності використовують договори транспортного експедирування, такий договір повинен  відповідати вимогам глави 65 ЦКУ. Зокрема, сторонами за договором транспортного експедирування є експедитор і клієнт та відповідно до якого одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Отже, договір транспортного експедирування регулює правовідносини між експедитором і клієнтом, а не між експедитором і перевізником.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу I Кодексу).

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (пункт 291.2 статті 291 Кодексу).

Відповідно до підпункту 2 пункту 292.1 статті 292 Кодексу визначено, що доходом платника єдиного податку для юридичних осіб є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3  статті 292 Кодексу.

Пунктом 292.4 статті 292 Кодексу визначено, що у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності ( абзац 1 пункту 292.6 статті 292 Кодексу).

Разом з тим, відповідно до пункту 291.6 статті 291 Кодексу платники єдиного податку першої - третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі - готівковій або безготівковій (у тому числі з використанням електронних грошей).

Дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до статті 296 цього Кодексу (пункт 292.13 статті 292 Кодексу).

Платники єдиного податку третьої групи (юридичні особи) використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень пунктів 44.2, 44.3 ст. 44 Кодексу (абз. 5 п. 296.1 ст. 296 Кодексу).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття в фінансовій звітності  визначає Положення  (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 (зі змінами та доповненнями) (далі – П (С) БО 15).

Відповідно до пункту 6.2 П(С)БО 15, не визнаються доходами такі надходження від інших осіб, як «сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо».

Бухгалтерський облік посередницьких операцій ведеться з урахуванням П(С)БО 15 «Дохід» та П(С)БО 16 «Витрати».

Враховуючи викладене та з урахуванням статті 932 ЦКУ, відповідальність перед клієнтом за порушення договору транспортного експедирування несе експедитор. При цьому, перевізник відшкодовує збитки експедитору як стороні договору перевезення (у разі якщо договір перевезення укладено експедитором від свого імені).

         У зв’язку з цим, якщо експедитор – платник єдиного податку третьої групи (юридична особа) отримує від перевізника суми відшкодування шкоди за пошкоджений товар або втрачений вантаж, а також суми штрафних санкцій за наднормативний простій транспортного засобу, такі кошти не є оплатою послуг  за договором транспортного експедирування  та не належать до коштів, отриманих експедитором  для виконання  договору транспортного експедирування. Тому зазначені суми  включаються до складу доходу платника єдиного податку третьої групи.

Водночас, кошти, що надходять експедитору від клієнта під звіт на виконання умов договору транспортного експедирування та мають транзитний характер (для подальшого перерахування перевізнику чи іншим особам) не включаються до складу доходу платника єдиного податку. У такому випадку доходом експедитора – платника єдиного податку третьої групи відповідно до пункту 291.4 статті 291 Кодексу є виключно сума експедиторської винагороди, яка визначена договором та  зазначена в акті наданих послуг і сплачена безпосередньо клієнтом після виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

При цьому зазначаємо, що у разі самостійного утримання Підприємством належної йому винагороди за надані послуги, виконані роботи за договором транспортного експедирування з отриманих від покупців коштів буде відбуватися взаємозалік зустрічних грошових зобов’язань, що  підпадає під поняття негрошової форми розрахунків та є порушенням вимог перебування на спрощеній системі оподаткування відповідно до пункту 291.6 статті 291 Кодексу.

Разом з тим повідомляємо, що в межах надання індивідуальної податкової консультації контролюючий орган не надає висновки щодо правомірності формування платником податку податкових зобов’язань (така оцінка здійснюється під час проведення контрольно-перевірочних заходів).

Слід зазначити, що кожен конкретний випадок має розглядатися з урахуванням всіх суттєвих обставин та первинних документів.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).