Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 30.07.2026 р. № 4402/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення  про надання індивідуальної податкової консультації по Товариству щодо включення єдиного податку до розрахунку договірної ціни під час укладення договору підряду, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні Товариство повідомило, що є платником єдиного податку третьої групи. Під час формування договірної ціни  та умов господарських договорів до складу вартості  робіт (послуг), що підлягає оплаті Замовником, включаються кошти, які забезпечують покриття витрат Товариства, пов’язаних із подальшим виконанням податкових зобов’язань, а саме – сплатою єдиного податку з отриманого доходу. Проте, аудиторськими установами висловлено зауваження, що податкові зобов’язання платника єдиного податку мають покриватися  виключно з прибутку підприємства і закладатися в ціну договору.

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи містять норми Кодексу пряму імперативну заборону для юридичної особи – платника єдиного податку  включати до умов господарського договору (договірної ціни підряду) суми витрат, що спрямовуються на покриття майбутніх податкових зобов’язань зі сплати єдиного податку з доходу?
2. Чи вважається порушенням податкового законодавства  формування умов  господарського договору таким чином, що кошти, які в наступному  будуть сплачені  як єдиний податок до державного бюджету, виокремлювалися окремою статтею видатків Покупця, але включалися  до складу загальної вартості робіт за цим договором?
3. Чи підтверджує Державна податкова служба  України, що для платників єдиного податку (юридичних осіб) базою оподаткування  та об’єктом для обчислення податку є саме отриманий дохід, а не чистий прибуток підприємства, і відповідно, сплата податку здійснюється з загального обсягу надходжень (доходу) за договором?

Щодо першого – третього питання.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від  01 листопада 2021 року № 281 затверджено Кошторисні норми України у будівництві, а саме Настанова з визначення вартості будівництва та Настанова з визначення вартості проектних, науково-проектних, вишукувальних робіт та експертизи проектної документації на будівництво.

Основні правила застосування кошторисних норм та нормативі з ціноутворення у будівництві для визначення вартості нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту будинків, будівель і споруд будь-якого призначення, їх комплексів та частин, лінійних об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури, а також реставрації пам’яток архітектрури та містобудування визначаються у Настанові з визначення вартості будівництва (далі - Настанова).

Відповідно до Настанови договірна ціна – кошторис, яким визначається вартість будівельних робіт, узгоджена сторонами (замовником та підрядником) та обумовлена у договорі.

Система ціноутворення у будівництві базується на кошторисних нормах, нормативах, розрахункових показниках і поточних цінах трудових та матеріально-технічних ресурсів (абзац перший пункту 2.1 Настанови ).

Пунктом 5.34 Настанови до складу ціни пропозиції учасника процедури закупівлі (договірної ціни) включаються встановлені чинним законодавством податки, збори, обов’язкові платежі, не враховані складовими вартості будівництва. Розмір цих витрат визначається, виходячи з норм і бази для їх нарахування, встановлених законодавством.

Договірні відносини регулюються Цивільним кодексом України.

Податковий кодекс України (далі - Кодекс) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абзац перший пункту 1.1 статті 1 Кодексу).

Будь-які питання щодо оподаткування регулюються Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства (пункт 7.3 статті 7 Кодексу).

Підпунктами 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що господарська діяльність – діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (пункт 291.2 статті 291 Кодексу).

До суб’єктів господарювання третьої групи, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, відносяться юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року (підпункт 3 пункту 291.4 статті 291 Кодексу).

Відповідно до підпункту 2 пункту 292.1 статті 292 Кодексу доходом платника єдиного податку для юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) період у в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 статті 292 Кодексу.

Абзацом першим пункту  293.3 статті 293 Кодексу встановлено, що відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі:

1) 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом;

2) 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об’єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. (абзац 3 пункту 44.2 статті 44 Кодексу).

Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи та податкових агентів платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів) є календарний квартал (крім податкового періоду податкової звітності з податку на додану вартість, визначеного пунктом 202.1 статті 202 Кодексу) (абзац другий пункту 294.1 статті 294 Кодексу).

Податкова декларація складається наростаючим підсумком з урахуванням норм підпункту 296.5 і 296.6 статті 296 Кодексу (пункт 296.7 статті 296 Кодексу).

Порядок нарахування та строки сплати єдиного податку визначено статтею 295 Кодексу.

Так, відповідно до пункту 295.3 статті 295 Кодексу платники єдиного податку третьої групи (крім електронних резидентів (е-резидентів) сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал (пункт 295.3 статті 295 Кодексу).

Враховуючи вищевикладене, доходом юридичної особи платника єдиного податку третьої групи є вся сума коштів, яка отримана  юридичною особою -платником єдиного податку третьої групи  протягом податкового (звітного) періоду у грошовій (готівковій або безготівковій) формі та яка підлягає оподаткуванню єдиним податком у розмірі, визначеного пунктом 293.3 статті 293 Кодексу.

Відповідно до норм Кодексу, оскільки єдиний податок є податковим зобов’язанням, яке нараховується та сплачується платниками єдиного податку з суми доходу за результатами податкового (звітного) періоду, а не стягується безпосередньо з окремої господарської операції, тому єдиний податок не може включатися до вартості товарів, робіт, послуг та не виокремлюється окремою статтею  видатків, а розраховується та сплачується підрядником – юридичною особою платником єдиного податку третьої групи самостійно після отримання коштів від Замовника.

Крім того, зазначаємо, що контролюючий орган не надає висновки щодо правомірності формування платником податку податкових зобов’язань (така оцінка здійснюється під час проведення контрольно-перевірочних заходів).

Слід зазначити, що кожен конкретний випадок має розглядатися з урахуванням всіх суттєвих обставин та первинних документів.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).