Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 31.07.2026 р. № 4423/ІПК/99-00-09-04-03 ІПК

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення на отримання індивідуальної податкової консультації Товариства щодо практичного застосування окремих норм законодавства щодо обігу біоетанолу, в межах компетенції повідомляє.

У зверненні Товариство повідомляє, що воно є суб’єктом господарювання, який має ліцензії:

на право виробництва пального;

на право зберігання пального;

на право оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі.

Товариство зазначає, що у зв’язку із запровадженням обов’язкового вмісту біокомпонентів у бензинах автомобільних Товариство планує закуповувати біоетанол та використовувати його виключно як сировину для змішування з бензином у процесі виробництва моторних палив. Товариство не є виробником та постачальником біоетанолу. Реалізація біоетанолу Товариством не здійснюватиметься.

Враховуючи зазначене Товариство запитує:

1. Чи зобов’язане Товариство вносити місця зберігання біоетанолу, який придбавається та використовується виключно як сировина для виробництва пального, до Єдиного державного реєстру місць зберігання відповідно до статті 39 Закон України від 18 червня 2024 року № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817)? Чи вважаються такі місця зберігання належним чином зареєстровані на підставі наявних у Товариства ліцензій на право зберігання /виробництва пального, відомості про які внесені до Єдиного реєстру

ліцензіатів та місць обігу пального відповідно до статті 35 Закону № 3817? У випадку, якщо Товариство зобов’язане вносити місця зберігання біоетанолу, який придбавається та використовується виключно як сировина для виробництва пального до Єдиного державного реєстру місць зберігання відповідно до статті 39 Закону № 3817, Товариство просить вказати якою нормою статті 39 Закону № 3817 на Товариство покладається такий обов’язок, та які конкретно відомості Товариство повинно внести у зазначений реєстр з посиланням на норму Закону № 3817?

2. Чи необхідно Товариству реєструватися платником акцизного податку з реалізації спирту етилового при виробництві бензинів автомобільних із додаванням біоетанолу, при дотриманні умов цільового використання біоетанолу? Оскільки поняття «реалізація спирту етилового» застосовується виключно до суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність з виробництва спирту етилового.

3. Чи вірно Товариство розуміє, що при змішуванні (додаванні до бензинів автомобільних обов’язкової частки біоетанолу) бензинів автомобільних із додаванням біоетанолу (підпункт 229.1.1 пункту 229.1 статті 229 Кодексу) не потрібно реєструвати акцизний склад, встановлювати та реєструвати на таких акцизних складах витратоміри-лічильники спирту етилового та масові витратоміри на кожному місці отримання та відпуску біоетанолу?

4. Які додаткові вимоги законодавства повинно виконати Товариство для провадження діяльності з виробництва бензинів автомобільних із доданням біоетанолу для виконання вимог про обов’язковий вміст біоетанолу в бензині?

 

Щодо питання 1

Закон № 3817 визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 3817 для цілей Закону № 3817 наведені нижче терміни вживаються в такому значенні, зокрема:

біоетанол - спирт етиловий зневоджений, вироблений з біомаси або із спирту етилового-сирцю для використання як біопалива або біокомпонента, що відноситься до товарної позиції 2207 згідно з УКТЗЕД (пункт 3 частини першої статті 1 Закону № 3817);

Єдиний реєстр місць зберігання - складова інформаційно-комунікаційної системи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, що містить перелік місць зберігання із зазначенням відомостей, визначених цим Законом, про місцезнаходження місць зберігання та про заявників; (пункт 26 частини першої статті 1 Закону № 3817);

місце зберігання - місце, що використовується для зберігання спирту етилового, біоетанолу та спиртових дистилятів, або приміщення, що використовується для зберігання алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного реєстру місць зберігання. Склади тимчасового зберігання, митні склади, інші приміщення, призначені для зберігання товарів під митним контролем відповідно до Митного кодексу України, не підлягають внесенню до Єдиного реєстру місць зберігання (пункт 47 частини першої статті 1 Закону № 3817).

Основні вимоги до зберігання спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу визначено статтею 14 Закону № 3817.

Зберігання спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу здійснюється суб’єктом господарювання у місцях зберігання, внесених до Єдиного реєстру місць зберігання (частина перша статті 14 Закону № 3817).

Відповідно до частини першої статті 39 Закону № 3817 зберігання спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнової сировини, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється суб’єктом господарювання в місцях зберігання зазначених товарів (продукції), внесених до Єдиного реєстру місць зберігання, крім випадків, визначених Законом № 3817.

Інші суб’єкти господарювання, що отримують спирт етиловий для забезпечення виробничих потреб, вносять місця зберігання спирту етилового до Єдиного реєстру місць зберігання, якщо обсяг отриманого спирту етилового протягом одного кварталу перевищує 100 декалітрів.

Отже у разі якщо Товариство буде отримувати біоетанол в обсягах що перевищують 100 декалітрів протягом одного кварталу, то місце зберігання біоетанолу підлягає внесенню до Єдиного реєстру місць зберігання.

Згідно з частиною восьмою статті 39 Закону № 3817 заява про внесення місць зберігання до Єдиного реєстру місць зберігання, про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі місць зберігання, подається заявником у паперовій або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу, до органу, визначеного частиною четвертою цієї статті.

Перелік відомостей, які зазначаються в заяві про внесення місць зберігання до Єдиного реєстру місць зберігання, встановлено частиною десятою статті 39 Закону № 3817.

Згідно з пунктом 1 частини одинадцятої статті 39 Закону № 3817 до заяви про внесення місць зберігання до Єдиного реєстру місць зберігання додається копія документа, що засвідчує право власності або право користування об’єктом нерухомого майна (його частиною)/приміщенням (його частиною), що використовується суб’єктом господарювання як місце зберігання спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнової сировини, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, з планом (схемою) такого об’єкта нерухомого майна (його частини)/приміщення (його частини), на якому (якій) позначено місце зберігання та його площа.

Порядок заповнення заяви про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру місць зберігання та про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі місць зберігання, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 17 березня 2025 року № 159 «Про затвердження форми заяви про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру місць зберігання та про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі місць зберігання, порядку її заповнення, форми витягу з Єдиного реєстру місць зберігання та Кодів і видів товару (продукції)».

 

Щодо питання 2

Згідно з підпунктом 14.1.237 пункту 14.1 статті 14 Кодексу спирт етиловий - всі види ректифікованого спирту етилового, біоетанол, інші види спирту етилового, зазначені у товарних позиціях 2207 та 2208 згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу реалізація, зокрема, спирту етилового для цілей розділу VI Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) спирту етилового з переходом права власності на такий спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного   складу / акцизного складу пересувного:

до акцизного складу;

до акцизного складу пересувного;

для власного споживання чи промислової переробки;

будь-яким іншим особам.

Поняття «реалізація спирту етилового» застосовується виключно для суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність з виробництва спирту етилового.

Згідно з підпунктом 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 Кодексу платником акцизного податку є особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), постійне представництво, які реалізують пальне або спирт етиловий.

Отже, оскільки Товариство не є виробником спирту етилового, в тому числі біоетанолу, то у нього відсутня необхідність реєструватися платником акцизного податку з реалізації спирту етилового.

 

Щодо питання 3

Відповідно до підпункту 14.1.6 пункту 14.1 ст. 14 Кодексу акцизний склад – це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі – приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Розпорядник акцизного складу – суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб'єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу (підпункт 14.1.224 пункт 14.1 стаття 14 Кодексу).

Згідно з підпунктом 230.1.1 пункту 230.1 статті 230 Кодексу акцизні склади, на території яких виробляється спирт етиловий, у тому числі біоетанол, повинні бути обладнані:

на кожному місці отримання та відпуску спирту етилового неденатурованого, розташованому на акцизному складі, витратомірами-лічильниками спирту етилового, що призначені для безперервного вимірювання, запам'ятовування, фіксування та відображення в електронній формі даних про обсяг отримання або відпуску спирту етилового в декалітрах 100-відсоткового спирту, приведеного до температури 20° C (далі - витратомір-лічильник спирту етилового), зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового;

на кожному місці отримання та відпуску спирту етилового денатурованого, у тому числі біоетанолу, розташованому на акцизному складі, масовими витратомірами, що призначені для безперервного вимірювання, запам'ятовування, фіксування та відображення в електронній формі даних про обсяг отримання та/або відпуску спирту етилового денатурованого, у тому числі біоетанолу, у кілограмах (далі - масовий витратомір), зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового.

Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов'язані:

а) зареєструвати усі розташовані на акцизних складах витратоміри-лічильники спирту етилового та масові витратоміри у розрізі акцизних складів – в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового;

б) зареєструвати усі акцизні склади – у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового;

в) надіслати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, технологічну схему встановлення витратомірів-лічильників спирту етилового та/або масових витратомірів засобами електронного зв'язку не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня встановлення витратомірів-лічильників спирту етилового та/або масових витратомірів.

Отже, у разі, якщо Товариство не є виробником спирту етилового, в тому числі біоетанолу, воно не є розпорядником акцизного складу спирту етилового, то необхідність встановлювати та реєструвати витратоміри-лічильники спирту етилового та масові витратоміри на кожному місці отримання та відпуску спирту етилового в Єдиному державному реєстрі витратомірів - лічильників обсягу виробленого спирту етилового у Товариства не виникає.

Водночас, Товариство є платником акцизного податку з реалізації пального та на нього поширюються вимоги, зокрема, підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Кодексу щодо реєстрації акцизного складу пального, обладнання витратомірами-лічильниками кожного місця відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі та їх реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального в резервуарі.

 

Щодо питання 4

Відповідно до ст. 1 Закону України від 14 січня 2000 року № 1391-XIV «Про альтернативні види палива» (з урахуванням змін, внесених  Законом України     від 04 червня 2024 року № 3769-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо обов’язковості використання рідкого біопалива (біокомпонентів) у галузі транспорту») (далі – Закон № 1391) для цілей Закону № 1391 під нормативно визначеною обов’язковою часткою вмісту рідкого біопалива (біокомпонентів), яка застосовується з 1 липня 2026 року, розуміється вміст рідкого біопалива (біокомпонентів) у всіх обсягах бензинів автомобільних, що відпускаються з місць оптової торгівлі пальним, місць роздрібної торгівлі пальним, крім бензинів з октановим числом 98 і вище та бензинів, що поставляються для потреб Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, при якому загальний вміст біоетанолу складає понад 7 відсотків об’ємних за умови, що масова частка кисню не перевищуватиме 3,7 відсотка.

Відповідальність за порушення законодавства про альтернативні види палива перебачено ст. 14 Закону № 1391.

Згідно з ст. 14 Закону № 1391 справи про правопорушення, передбачені частиною першою та пунктом 1 частини другої цієї статті, розглядаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, а справи про правопорушення, передбачене пунктом 2 частини другої цієї статті, - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження та альтернативних видів палива. За результатами розгляду виноситься постанова.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року № 275 із змінами, встановлено, що Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економіки, довкілля та сільського господарства і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 676 із змінами, Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України (Держенергоефективності) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження та альтернативних видів палива.

Отже, із питанням щодо додаткових вимог законодавства із провадження діяльності з виробництва бензинів автомобільних із додаванням біоетанолу для виконання вимог про обов’язковий вміст біоетанолу в бензині (крім вимог Кодексу та Закону № 3817) Товариству доцільно звернутись до Держекоінспекції та Держенергоефективності.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).