Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 31.07.2026 р. № 4429/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернень щодо можливості надання послуг із заряджання електромобілів об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку (далі – ОСББ, об’єднання) у статусі неприбуткової організації та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненнях ОСББ внесено до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр) відповідно до Кодексу. ОСББ планує встановлення на прибудинковій території багатоквартирного будинку зарядної станції для електромобілів, планує використовувати всі отримані кошти виключно для статутної діяльності та не має на меті отримання прибутку.

ОСББ просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1) Чи вважатиметься діяльність ОСББ з надання послуг із зарядження електромобілів господарською діяльністю, що може призвести до втрати статусу неприбуткової організації, якщо кошти відповідно до статуту не розподілятимуться між співвласниками, а йтимуть виключно на потреби об’єднання?

2) Чи впливає отримання коштів від користувачів зарядної станції на відповідність ОСББ вимогам п.п. 133.4 ст. 133 Кодексу щодо неприбуткових організацій, якщо такі кошти використовуються виключно для фінансування витрат на утримання, експлуатацію та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку, а також на реалізацію статутних цілей ОСББ?

3) Чи зобов’язане ОСББ зареєструватися платником податку на додану вартість у разі, якщо обсяг операцій із зарядженням електромобілів та інших оподатковуваних операцій протягом 12 календарних місяців перевищить встановлений Кодексом граничний обсяг для обов’язкової реєстрації платником ПДВ?

   

        Щодо питань 1 та 2        

        Перш за все зазначимо, що оскільки відповідно до п.п. 19¹.1.28 п. 19¹ .1 ст. 19¹ Кодексу до функцій контролюючих органів належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, питання вчинення та виконання правочинів, у тому числі у сфері передачі та споживання електроенергії (зокрема, при наданні послуг із заряджання електромобілів) не належать до компетенції ДПС і регулюються нормами цивільного законодавства та іншими нормативно-правовими актами у відповідній сфері.       

        Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (п. 1.1 ст. 1 розділу І Кодексу).

        Відповідно до п. 5.3 ст. 5 розділу І Кодексу, інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

        Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об’єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов’язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначаються Законом України від 29 листопада 2001 року № 2866-ІІІ «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» (зі змінами) (далі – Закон № 2866).

        Згідно з частиною другою ст. 4 Закону № 2866, об’єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об’єднання визначається Законом       № 2866 та іншими законами України.

        Статут може містити також інші положення, що є істотними для діяльності об’єднання та не суперечать вимогам законодавства. Включення до статуту відомостей про склад співвласників не є обов’язковим.

        Основна діяльність об’єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов’язань, пов’язаних з діяльністю об’єднання (частина четверта ст. 4 Закону № 2866).

        Статут об’єднання, як передбачено частиною першою статті 7 Закону № 2866, складається відповідно до типового статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства. У статуті має бути визначено, зокрема, джерела фінансування, порядок використання майна та коштів об’єднання.

        Управління багатоквартирним будинком, як встановлено статтею 12 Закону № 2866, здійснює об’єднання через свої органи управління.

        Об’єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому Законом № 2866 та статутом об’єднання.

        Права та обов’язки об’єднання визначаються, відповідно, статтями 16 - 18 Закону № 2866.

        Так, згідно зі ст. 16 Закону № 2866, об’єднання має право відповідно до законодавства та статуту об’єднання, зокрема:

        утворювати органи управління, визначати умови та розмір плати за їхню діяльність;

        приймати рішення про надходження та витрати коштів об’єднання;

        визначати порядок користування спільним майном відповідно до статуту об’єднання;

        набувати статусу активного споживача на умовах, визначених Законом України «Про ринок електричної енергії».

        Об’єднання має право облаштовувати на прибудинковій території місця для стоянки та зберігання транспортних засобів, які обладнані станціями зарядки електромобілів, що використовуються співвласниками, наймачами, орендарями та іншими користувачами квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для заряджання систем акумулювання електричної енергії (акумуляторних батарей) електромобілів, що належать співвласникам, наймачам, орендарям та іншим користувачам квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку.

        Порядок користування такими станціями зарядки електромобілів та порядок компенсації видатків на їх утримання та забезпечення їх електричною енергією затверджуються загальними зборами об’єднання. При цьому забезпечується окремий облік електричної енергії, спожитої такими станціями зарядки електромобілів.

        Облаштування станції зарядки електромобілів може здійснюватися об’єднанням за відсутності правовстановчих документів на земельні ділянки під будівлями та прибудинковою територією за умови отримання відповідного дозволу у порядку, встановленому законодавством.

        Відповідно до ст. 21 Закону № 2866, кошти ОСББ складаються, зокрема, з: внесків і платежів співвласників; коштів, отриманих об’єднанням у результаті здавання в оренду допоміжних приміщень та іншого спільного майна багатоквартирного будинку; коштів та майна, що надходять для забезпечення потреб основної діяльності об’єднання; добровільних майнових, у тому числі грошових, внесків фізичних та юридичних осіб; коштів, отриманих з інших джерел, що спрямовуються на виконання статутних цілей об’єднання, тощо.

        Порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, встановлюються загальними зборами об’єднання відповідно до законодавства та статуту об’єднання.

        Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, визначає Закон України від 13 квітня 2017 року № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії» (зі змінами) (далі – Закон № 2019), який регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

        Відповідно до частини першої ст. 1 Закону № 2019, терміни вживаються в такому значенні, зокрема:

        побутовий споживач – індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) або колективний побутовий споживач (юридична особа, створена шляхом об'єднання фізичних осіб – побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) (п. 130 частини першої ст. 1 Закону № 2019);

        непобутовий споживач –  фізична особа – підприємець або юридична особа, яка купує електричну енергію, що не використовується нею для власного побутового споживання (п. 98 частини першої ст. 1 Закону № 2019);

        станція зарядки електромобілів (електрозарядна станція) - пристрій (пересувний чи стаціонарний), призначений для заряджання або заміни систем акумулювання електричної енергії (акумуляторних батарей) електромобілів (п. 177 частини першої ст. 1 Закону № 2019).

        Відповідно до абзацу другого частини другої ст. 58 Закону № 2019, споживачі колективного побутового споживача купують та здійснюють розрахунки за спожиту електричну енергію з колективним побутовим споживачем за тими самими цінами, за якими колективний побутовий споживач купує та здійснює розрахунки за електричну енергію з електропостачальником такого колективного побутового споживача.

       Як визначено частиною п’ятою ст. 58 Закону № 2019, діяльність з надання послуг із заряджання систем акумулювання електричної енергії (акумуляторних батарей) електромобілів за допомогою електрозарядних станцій є споживанням електричної енергії та не є постачанням електричної енергії в розумінні цього Закону.

        Регулятором є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі – НКРЕКП), (п. 155 частини першої ст. 1 Закону № 2019).

        Порядок розподілу електричної енергії електричними мережами основних споживачів встановлено статтею 49 Закону № 2019.

       Для цілей цієї статті основним споживачем вважається споживач та/або власник електричних мереж, який не є оператором системи розподілу, електричні мережі якого використовуються для розподілу електричної енергії іншим споживачам, а також для транспортування електричної енергії в мережі оператора системи розподілу (частина перша ст. 49 Закону № 2019).

       Відповідно до частини другої ст. 49 Закону № 2019, відносини між основним споживачем та користувачами, що живляться від його мереж, та оператором системи розподілу та/або оператором системи передачі регулюються кодексом систем розподілу, кодексом системи передачі, правилами роздрібного ринку та договорами, укладеними на їх основі.

       Постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312 затверджено «Правила роздрібного ринку електричної енергії» (зі змінами) (далі – Правила), що регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.

       Учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов'язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби.

       Відповідно до п.п. 1.1.2 глави 1.2 розділу І Правил, терміни вживаються в такому значенні:

       оператор системи - оператор системи передачі, оператор системи розподілу або оператор малої системи розподілу;

       основний споживач - споживач та/або власник електричних мереж, який не є оператором системи, електричні мережі якого використовуються оператором системи для транспортування електричної енергії іншим споживачам та/або для транспортування електричної енергії в мережі оператора системи;

       споживач електричної енергії - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання;

       побутові потреби - споживання (використання) електричної енергії для задоволення умов постійного або тимчасового проживання та/або перебування фізичних осіб на об'єкті побутового споживача, включаючи прибудинкову (присадибну територію) у тому числі для індивідуального будівництва (реконструкції) об'єктів приватного домогосподарства, крім нотаріальної,  підприємницької, господарської та незалежної професійної діяльності, зокрема діяльності дата-центрів, центрів обробки даних, зі створення віртуальних активів (майнінгу) та надання інших платних послуг, у тому числі у сфері сільського зеленого туризму тощо.

        споживання електричної енергії - користування споживачем відповідно до укладених договорів електричною енергією за допомогою струмоприймача (струмоприймачів) для задоволення його потреб, у тому числі для здійснення діяльності з надання послуг із зарядки електромобілів на електрозарядних станціях.

        Відповідно до п.п. 2.3.12 глави 2.3 розділу ІІ Правил, споживання електричної енергії за відповідним тарифом (ціною) відповідно до комерційної пропозиції має бути забезпечене окремим комерційним обліком.

       Окремі фізичні точки комерційного обліку мають бути забезпечені засобами вимірювальної техніки, які дають можливість організувати комерційний облік за відповідним тарифом (ціною) на всій площадці вимірювання.

       Вид об'єкта електрифікації та призначення використання електроустановок площадок вимірювання, у тому числі для окремого обліку споживання на непобутові потреби, відображаються в паспорті точки розподілу/передачі.

       У разі зміни потреб споживання (використання) на об'єкті індивідуального побутового споживача, інформація щодо типу споживання (побутові/непобутові потреби) площадок вимірювання відображається в паспорті точки розподілу/передачі.

       Електрична енергія, яка споживається (використовується) на об'єкті індивідуального побутового споживача на непобутові потреби, зокрема для підприємницької, господарської та незалежної професійної діяльності, надання платних послуг, здійснення нотаріальної діяльності, діяльності дата-центрів, центрів обробки даних, діяльності зі створення віртуальних активів (майнінгу), надання інших платних послуг, у тому числі у сфері сільського зеленого туризму тощо, обліковується за умовною (віртуальною) точкою комерційного обліку окремо та оплачується за цінами на універсальні послуги для малих непобутових споживачів за відповідний розрахунковий місяць (незалежно від потужності електроустановки об’єкта такого індивідуального побутового споживача).

       Як визначено п.п. 2.5.4 глави 2.5 розділу ІІ Правил, відшкодування витрат з утримання технологічних електричних мереж основного споживача оплачується відповідно до договору про спільне використання технологічних електричних мереж і обґрунтовується фактичними витратами основного споживача на утримання цих електричних мереж.

       Порядок та розмір плати за спільне використання технологічних електричних мереж, умови спільного використання технологічних електричних мереж основного споживача з оператором системи зазначаються в договорі про спільне використання технологічних електричних мереж (п.п. 2.5.5 глави 2.5 розділу ІІ Правил).

       Тож всі конкретні та суттєві умови використання ОСББ електричної енергії (зокрема, при наданні послуг із заряджання електромобілів), а також особливості отримання компенсації (відшкодування) всіх витрат, пов'язаних з таким використанням, від співвласників, наймачів, орендарів та інших користувачів квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для заряджання систем акумулювання електричної енергії (акумуляторних батарей) електромобілів, що належать співвласникам, наймачам, орендарям та іншим користувачам квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, за визначених обставин (зміст, вид, спосіб, обставини виникнення, строк та інші) повинні бути відображені у відповідних документах (договорі, статуті) з дотриманням вимог чинного законодавства та зазначених Правил.

        Щодо оподаткування податком на прибуток доходів ОСББ у статусі неприбуткової організації

        Пунктом 133.4 ст. 133 Кодексу встановлено, що не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

        Згідно з п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу, неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

        утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

        установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу;

        установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельні кооперативи;

        внесена контролюючим органом до Реєстру.

       Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (абзац перший п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).

       Водночас, на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану не вважається порушенням вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу здійснення неприбутковою організацією передачі майна, надання послуг, благодійної допомоги, використання доходів (прибутків) для фінансування видатків, не пов’язаних з реалізацією мети та напрямів діяльності, передбачених її установчими документами, на цілі, що визначені п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу.

       Перелік підприємств, установ та організацій, які за умови їх відповідності вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу можуть бути віднесені до неприбуткових організацій, які не є платниками податку на прибуток підприємств, встановлено  п.п. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

       Відповідно до п.п. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу, до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу і не є платниками податку на прибуток підприємств, зокрема, можуть бути віднесені об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, асоціації власників жилих будинків.

       Тож обов’язковими умовами для ОСББ у статусі неприбуткової організації є, зокрема: утворення та реєстрація в порядку, визначеному Законом № 2866, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації; використання своїх доходів виключно для фінансування видатків на своє утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами з урахуванням положень профільного закону; а також заборона розподілу доходів або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб.

       У разі недотримання неприбутковою організацією вимог, встановлених  п. 133.4 ст. 133 Кодексу (з урахуванням положень п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу), така неприбуткова організація підлягає виключенню з Реєстру  та зобов’язана визначити податкове зобов’язання з податку на прибуток   підприємств відповідно до підпунктів 133.4.3 та 133.4.4 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

       Зауважуємо, що з питань порядку отримання ОСББ плати за спожиту електроенергію як колективним побутовим споживачем від співвласників, наймачів, орендарів та інших користувачів квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для заряджання систем акумулювання електричної енергії (акумуляторних батарей) електромобілів, що належать співвласникам, наймачам, орендарям та іншим користувачам квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, та проведення відповідних розрахунків (відшкодування), а також порядку організації доступу до електричних мереж (зарядної станції) такого основного споживача доцільно звернутись до НКРЕКП, оскільки питання споживання електричної енергії, в тому числі в комерційних цілях має бути забезпечене окремим комерційним обліком, з урахуванням типу споживання (побутові/непобутові потреби), у тому числі окремого обліку споживання на непобутові потреби (зокрема, для підприємницької, господарської та незалежної професійної діяльності) та за відповідним тарифом (ціною) відповідно до комерційної пропозиції згідно з вимогами чинного законодавства.

       При цьому організація обліку споживання електричної енергії в комерційних цілях безпосередньо за ОСББ є несумісним з діяльністю такої організації як неприбуткової.

       Для надання більш конкретної відповіді необхідним є дослідження відповідних документів, зокрема з питань порядку організації надання та оплати вартості послуг з використання електричних мереж, в тому числі при наданні послуг із заряджання електромобілів.

       Відповідальність за порушення законодавства про об’єднання передбачена ст. 29 Закону № 2866.

 

       Щодо питання 3

       Згідно з підпунктом «б» п. 185.1 ст. 185 Кодексу, об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 Кодексу розташоване на митній території України.

       Постачанням послуг є будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (п.п. 14.1.185 п.  14.1 ст. 14 Кодексу).

        Відповідно до п. 188.1 с