Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 03.08.2026 р. № 4447/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

 

Державна податкова служба України, керуючись статті 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (   ) щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства і в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомив, що є фізичною особою – підприємцем (спрощена система оподаткування, друга група) та планує здійснювати діяльність з надання послуг із зарядження акумуляторних батерей електричних транспортних засобів за допомогою власної електрозарядної станції. Послуги планується надавати населенню та/або платникам єдиного податку.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи має право фізична особа – підприємець, платник єдиного податку другої групи, здійснювати діяльність з надання послуг із зарядження акумуляторних батерей електричних транспортних засобів за допомогою власної електрозарядної станції та перебувати на спрощеній системі оподаткування (друга група єдиного податку)?

2. Чи вважається діяльність із зарядження акумуляторних батерей електричних транспортних засобів за допомогою електрозарядної станції постачанням (реалізацією) електричної енергії або продажем підакцизних товарів для цілей застосування спрощеної системи оподаткування?  

3. Чи виникає у фізичної особи – підприємця, платника єдиного податку другої групи, обов’язок переходу на загальну систему оподаткування у разі здійснення діяльності із зарядження акумуляторних батерей електричних транспортних засобів за допомогою власної електрозарядної станції?

4. Чи поширюються на фізичну особу – підприємця, платника єдиного податку другої групи, обмеження, передбачені п.п. 3 п. 291.5 Кодексу щодо продажу підакцизних товарів, у разі надання послуг із зарядження електромобілів за допомогою власної електрозарядної станції? 

Відносини, що виникають при використанні транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та створенні/використанні інфраструктури для них регулюються Законом України від 24 лютого 2023 року № 2956-IX «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» (далі – Закон № 2956).

Згідно зі ст. 1 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» станція зарядки електромобілів (електрозарядна станція) - пристрій (пересувний чи стаціонарний), призначений для заряджання систем акумулювання електричної енергії (акумуляторних батарей) електромобілів, електромобілів вантажних, електромобілів легкових, автомобілів плагін-гібридних, електробусів та інших електричних колісних транспортних засобів.

Приєднання станцій зарядки електромобілів до електричних мереж здійснюється відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу (частина перша ст. 4 Закону № 2956).

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії визначено Законом України від 13 квітня 2017 року
№ 2019-VIII «Про ринок електричної енергії» із змінами і доповненнями (далі – Закон № 2019).

Відповідно до п. 141 частини першої ст. 1 Закону № 2019 постачання електричної енергії - продаж, включаючи перепродаж, електричної енергії.

Електрична енергія - енергія, яку виробляють на об’єктах електроенергетики і, яка є товаром, призначеним для купівлі-продажу (п. 48 частини першої ст. 1 Закону № 2019).

Споживач - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання (п. 170 частини першої ст. 1 Закону № 2019).

Електростанція - електроустановка або група електроустановок, призначених для виробництва електричної енергії або комбінованого виробництва електричної та теплової енергії (п. 54 частини першої ст. 1 Закону № 2019).

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності – особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою 1 розділу XIV Кодексу, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (п. 291.2 ст. 291 Кодексу).

Відповідно до п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, належать, зокрема, фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Умови, відповідно до яких фізичні особи – підприємці не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп, визначені у п. 291.5 ст. 291 Кодексу.

Так, не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп суб’єкти господарювання, які здійснюють, зокрема, виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива, сидру, пері (без додання спирту) та столових вин) (п.п. 3 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Кодексу).

Підпунктом 14.1.145 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що підакцизні товари (продукція) – це товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які Кодексом встановлено ставки акцизного податку.

Згідно з п. 215.1 ст. 215 Кодексу до підакцизних товарів належить, зокрема, електрична енергія.

Відповідно до п. 25 частини першої ст. 1 Закону № 2019 виробництво електричної енергії – діяльність, пов’язана з перетворенням енергії з енергетичних ресурсів будь-якого походження в електричну енергію за допомогою технічних засобів, крім діяльності із зберігання енергії.

Згідно з п.п. 14.1.29 п. 14.1 ст. 14 Кодексу відновлювальні джерела енергії – джерела вітрової, сонячної, геотермальної енергії, енергії хвиль та припливів, гідроенергії, енергії біомаси, газу з органічних відходів, газу каналізаційно-очисних станцій, біогазів.

Враховуючи викладене, оскільки постачанням електричної енергії вважається також її перепродаж, що фактично Вами здійснюється через власну електрозарядну станцію шляхом зарядження автомобілів фізичних осіб, а   також зважаючи на те, що електрична енергія є підакцизним товаром, то відсутні законодавчі підстави для застосування Вами спрощеної системи оподаткування.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).