Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.08.2026 р. № 4489/ІПК/04-36-04-05-15

 

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, на звернення щодо надання індивідуальної податкової консультації щодо тлумачення поняття «орендна плата землю комунальної власності» керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в  межах компетенції повідомляє.

Товариство поінформувало, що є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі – Податок).

Товариство, посилаючись на договір оренди землі, укладений з органом місцевого самоврядування щодо земельної ділянки комунальної власності (далі – Договір), просить надати тлумачення поняттю «орендна плата землю комунальної власності» та роз’яснити на підставі яких норм Кодексу у нього як платника Податку виникає обов’язок щодо сплати орендної плати за земельну ділянку комунальної власності.

Товариство не надало тексту Договору, копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та з Державного земельного кадастру. Обсяг та  зміст наданої у зверненні інформації, у тому числі щодо об’єкта земельних відносин, є недостатнім та не дає змоги в повній мірі ідентифікувати фактичну сутність обставин, стосовно яких виникла практична необхідність отримання індивідуальної податкової консультації. Тому надається роз’яснення загальних норм податкового законодавства.

Договірні відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються Земельним та  Цивільним кодексами України, Законом України «Про оренду землі», а також договором оренди.

Принцип платності користування землею, передбаченого статтею 206 Земельного кодексу України (далі – Земельний кодекс), реалізовано у Кодексі у двох формах плати за землю: земельного податку, який сплачується власниками земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачами, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування, та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (далі – Орендна плата) (підпункти  14.1.72, 14.1.147 пункту 14.1 статті 14, пункт 269.1 статті 269, пункт 288.1 статті 288 Кодексу).

Відповідно до статті 265 Кодексу Податок та плата за землю (земельний податок та Орендна плата) є складовими податку на майно. Проте ці майнові податки мають різну правову природу, базу оподаткування та підстави для сплати.

Базою оподаткування Податком є загальна площа об’єкта житлової та  нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту  266.3 статті 266 Кодексу), платою за землю, у тому числі Орендною платою  – нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого Кодексом (підпункт  271.1.1 пункту 271.1 статті 271 Кодексу) та площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено (підпункт 271.1.2 пункту 271.1 статті  271 Кодексу).

При цьому, Податок сплачують власники об’єктів житлової та  /  або нежитлової нерухомості (квартири, будинки, комерційна нерухомість) (підпункт  266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Кодексу), а Орендну плату  –  землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди (підпункт 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Кодексу).

Земельним законодавством визначено порядок набуття прав власності або  користування земельними ділянками, на яких розміщені об’єкти нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), право власності на які набули окремі суб’єкти цивільних відносин.

Зокрема, відповідно до частини сьомої статті 120 Земельного кодексу документи, що підтверджують набуття права власності, права оперативного управління, господарського відання на об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, об’єкт незавершеного будівництва, є підставою для державної реєстрації переходу до набувача права власності або права користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об’єкт.

Якщо об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об’єкт незавершеного будівництва розміщений на  земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у  користуванні, набувач такого об’єкта нерухомого майна зобов’язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об’єкт звернутися до  відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із  заявою про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на  якій розміщений такий об’єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 Земельного кодексу.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до  повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу, зобов’язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому Земельним кодексом (абзаци перший, другий частини одинадцятої статті  120 Земельного кодексу).

З огляду на те, що Товариство як власник об’єкта нерухомого майна є  платником Податку, та орган місцевого самоврядування відповідно до вимог земельного законодавства шляхом укладання Договору передав йому у  користування земельну ділянку, на якій розміщений об’єкт, що належить йому на праві власності, то у Товариства відповідно до умов Договору виникає обов’язок сплачувати Орендну плату.

Функції контролюючих органів визначено у статті 19¹ Кодексу, зокрема контролюючі органи здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у  тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків (підпункт  19¹.1.1 пункту  19¹.1 статті 19¹ Кодексу); забезпечують визначення в установлених Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов’язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за  порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за  дотриманням якого покладено на контролюючі органи (підпункт  19¹.1.34 пункту  19¹.1 статті 19¹ Кодексу).

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).