Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.08.2026 р. № 4516/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

 

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо дати виникнення податкових зобов’язань з ПДВ та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ і підпунктом «в» підпункту 69.41.3 підпункту 69.41 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство уклало з АТ « » (далі – Телерадіокомпанія) договір на виконання робіт, умовами якого передбачено, що у разі відсутності або затримки фінансування з державного бюджету та/або неможливості здійснення платежів із законодавчих підстав, покупець сплачує вартість робіт протягом 10 днів з моменту отримання ним коштів на свій рахунок та/або можливості розпорядження коштами.

На дату фактичного виконання робіт, що оформлено відповідними первинними документами (перша подія), Товариство склало та зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) податкову накладну.

Після цього в рахунок оплати за виконані роботи на рахунок Товариства надійшли кошти з рахунку покупця, відкритого в органах Державної казначейської служби України.  

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1) чи підлягають застосуванню в описаній у зверненні ситуації норми пункту 187.7 статті 187 розділу V ПКУ;

2) чи правомірно Товариством була складена податкова накладна на дату «першої події» (виконання робіт);

3) чи має бути складений розрахунок коригування до податкової накладної, складеної за правилом «першої події» та нова податкова накладна на дату отримання коштів у разі, якщо в описаній у зверненні ситуації застосовуються норми пункту 187.7 статті 187 розділу V ПКУ?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 розділу I ПКУ інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України (далі – БКУ).

Згідно з частиною першою статті 2 БКУ бюджетні кошти (кошти бюджету) – належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету. Під витратами бюджету розуміються видатки бюджету, надання кредитів з бюджету, погашення боргу та розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів. Водночас видатки бюджету – це кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом.

Розпорядник бюджетних коштів − бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань, довгострокових зобов’язань за енергосервісом, довгострокових зобов’язань у рамках державно-приватного партнерства, середньострокових зобов’язань у сфері охорони здоров’я, середньострокових зобов’язань за державними контрактами (договорами) щодо закупівлі озброєння, військової техніки, зброї і боєприпасів та здійснення витрат бюджету.

Одержувачем бюджетних коштів є суб'єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету (пункт 38 частини першої статті 2 БКУ).

Розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Державної казначейської служби України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 БКУ (частина перша статті 49 БКУ).

На основі відомчої класифікації видатків та кредитування бюджету Казначейство України складає та веде єдиний реєстр розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів. Головні розпорядники бюджетних коштів визначають мережу розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів з урахуванням вимог щодо формування єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів і одержувачів бюджетних коштів та даних такого реєстру (частина третя статті 10 розділу I БКУ).

Отже, для цілей оподаткування ПДВ Товариство може використовувати поняття, визначені БКУ.

Частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно зі статтею 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Відповідно до підпунктів «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ.

Пунктом 187.1 статті 187 розділу V ПКУ встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше («перша подія»):

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, – дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку – дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів – дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для  документів,  складених  в  електронній  формі,  датою  оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону № 996, незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно з пунктом 187.7 статті 187 розділу V ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед бюджетом.

Пунктами 201.1, 201.10 статті 201 розділу V ПКУ встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України від 5 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін.

Згідно з пунктом 192.1 статті 192 розділу V ПКУ розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Форма та Порядок заповнення податкової накладної та розрахунку коригування до податкової накладної затверджені наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 № 137/28267, зі змінами.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ і БКУ, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

Щодо питання 1

Дата виникнення податкових зобов’язань з ПДВ залежить від джерела надходження грошових коштів, які постачальник отримав за поставлені товари/послуги.

Якщо грошові кошти, які Товариство отримало за виконані роботи, сплачені одержувачем та/або розпорядником та такі кошти вважаються бюджетними коштами в розумінні норм БКУ (коштами, які перераховуються з відповідного рахунку, відкритого в органах Державної казначейської служби України), то за такою операцією з постачання послуг дата виникнення податкових зобов’язань має визначатися відповідно до пункту 187.7 статті 187 розділу V ПКУ, а саме на дату перерахування бюджетних коштів на банківський рахунок постачальника (за умови, що такі кошти були отримані одержувачем та/або розпорядником бюджетних коштів не як компенсація вартості поставлених ним товарів/послуг і під час їх отримання податкові зобов’язання з ПДВ відповідно до пункту 187.7 статті 187 розділу V ПКУ таким одержувачем та/або розпорядником не визначалися).

Підтвердженням того, що товари/послуги оплачуються за рахунок бюджетних коштів, є, зокрема, наявність у договорі на поставку товарів/послуг умови, що оплата за поставлені товари/послуги здійснюється з відповідного рахунку в Державній казначейській службі України.

У разі, якщо отримані кошти не є бюджетними коштами у розумінні норм БКУ, то нарахування податкових зобов’язань з ПДВ та складання податкової накладної здійснюються за правилом «першої події», визначену згідно з пунктом 187.1 статті 187 розділу V ПКУ.

Щодо питання 2

Правомірність / не правомірність визначення платником податку дати виникнення податкових зобов’язань з ПДВ на дату «першої події» при здійсненні вказаних у зверненні операцій може бути встановлена виключно за результатами відповідних перевірок, передбачених ПКУ.

Щодо питання 3

Якщо за операцією з постачання товарів/послуг, оплата за які здійснюється за рахунок бюджетних коштів, платником податку складено і зареєстровано в ЄРПН податкову накладну, в якій допущено помилку у визначенні її дати складання (зокрема, якщо така податкова накладна складена на дату оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг), то для виправлення такої помилки платнику податку необхідно:

на дату виявлення помилки скласти розрахунок коригування до такої неправильно складеної податкової накладної, в якому вивести в нуль її показники, та

на дату виникнення податкових зобов’язань скласти нову податкову накладну.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).