Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 03.08.2026 р. № 4448/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула Ваше звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до інформації, наведеної у зверненні, фізична особа – підприємець перебуває на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку третьої групи зі ставкою 5 відс. та здійснює господарську діяльність переважно у сфері надання освітніх послуг, включаючи організацію та проведення навчальних заходів, а також супутню діяльність у сферах реклами та маркетингу, електронної комерції, видавничої діяльності, організації заходів і роздрібної торгівлі, зокрема через мережу Інтернет.

Платник є власником наступних об’єктів інтелектуальної власності:

1. Бази даних, під якою мається на увазі сукупність структурованих та/або неструктурованих даних, інформації, матеріалів та цифрового контенту, що створені, зібрані, обробляються, систематизуються, зберігаються, оновлюються та використовуються у зв’язку з функціонуванням веб-сайту, у тому числі із застосуванням програмного забезпечення, CRM-системи, внутрішніх сервісів та інших інформаційно-технологічних рішень, що забезпечують діяльність веб-сайту.

2. Веб-сайту, під яким мається на увазі складний комплексний об’єкт права інтелектуальної власності та інформаційно-технологічну систему, що включає сукупність взаємопов’язаних елементів, зокрема програмне забезпечення, бази даних, структуру, дизайн, функціональні модулі, а також цифровий контент (тексти, зображення, аудіо- та відеоматеріали, навчальні матеріали тощо), які у своїй сукупності забезпечують його функціонування та використання за призначенням;

3. CRM-системи, під якою розуміється програмно-апаратний та інформаційний комплекс, що створений та використовується платником у межах функціонування веб-сайту для управління взаємовідносинами з користувачами та контрагентами;

4. Торговельна марка, під якою розуміється знак для товарів та послуг, що зареєстрований на платника податків фізичну особу – підприємця.

Платник має намір укласти договір комерційної концесії, за яким передати у користування юридичній особі – резиденту комплекс прав на об’єкти інтелектуальної власності, перелік яких наведений вище. За користування зазначеним комплексом прав юридична особа за договором комерційної концесії сплачуватиме на користь фізичної особи – підприємця винагороду, яка буде визначатися у вигляді єдиної фіксованої суми за користування всім комплексом прав та сплачуватиметься на регулярній основі – щомісячно або щоквартально. При цьому, варто зауважити, що винагорода за договором не виділяється окремо за кожний об’єкт права інтелектуальної власності та не визначається як роялті за використання окремих об’єктів, а встановлюється як єдиний платіж за надання комплексу прав.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання:

1. Чи вважається винагорода, сплачена суб’єктом господарювання за користування комплексом прав на об’єкти інтелектуальної власності за договором комерційної концесії, доходом фізичної особи – підприємця?

2. Чи вважається винагорода, сплачена суб’єктом господарювання за користування комплексом прав на об’єкти інтелектуальної власності за договором комерційної концесії, доходом фізичної особи – підприємця, який перебуває на спрощеній системі оподаткування, платником єдиного податку третьої групи за ставкою 5 відс. відповідно до п. 292.1 ст. 292 Кодексу?

3. У разі якщо винагорода за договором комерційної концесії не включається до складу доходу фізичної особи – підприємця, за якими правилами та за якою ставкою оподаткування підлягає оподаткуванню така винагорода?

4. У разі якщо до складу комплексу прав, що передаються за договором комерційної концесії, входять права інтелектуальної власності, які не зареєстровані та не підлягають державній реєстрації відповідно до вимог чинного законодавства України, чи відрізнятиметься ставка оподаткування винагороди у випадку її розподілу за передачу права користування такими об’єктами порівняно зі ставкою оподаткування, що застосовується до винагороди за передачу прав користування об’єктами, які підлягають державній реєстрації або є зареєстрованими, зокрема з урахуванням можливості кваліфікації таких платежів (винагороди) як роялті відповідно до п.п. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Кодексу?

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).

Відповідно до частини першої ст. 1115 ЦКУ за договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов’язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг.

Предметом договору комерційної концесії є право на використання об’єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації (частина першої ст. 1116 ЦКУ).

При цьому сторонами в договорі комерційної концесії можуть бути фізична та юридична особи, які є суб’єктами підприємницької діяльності (частина першої ст. 1117 ЦКУ).

Відповідно до частини першої ст. 1118 ЦКУ договір комерційної концесії укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору концесії такий договір є нікчемним.

Щодо першого – четвертого питань

Порядок застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності регулюється главою 1 розділу XIV Кодексу.

Умови перебування фізичної особи – підприємця на єдиному податку встановлені п. 291.4 ст. 291 Кодексу.

Пунктом 291.5 ст. 291 Кодексу визначені види діяльності, здійснюючи які фізичні особи – підприємці не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп.

Відповідно до п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 Кодексу доходом платника єдиного податку для фізичної особи – підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3
ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Кодексу роялті – це будь-який платіж, в тому числі платіж, що сплачується користувачем об’єктів авторського права і (або) суміжних прав на користь організацій колективного управління, відповідно до Закону України від 15 травня 2018 року № 2415-VIII «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об’єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду
(ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі, отримані:

як винагорода за використання комп'ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання «кінцевим споживачем»);

за придбання примірників (копій, екземплярів) об'єктів інтелектуальної власності, у тому числі в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання або для перепродажу такого примірника (копії, екземпляра);

за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об'єкти права інтелектуальної власності, визначені в абзаці першому цього підпункту, у користування, володіння та/або розпорядження особи;

за передачу прав на об'єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об'єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права, продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), крім випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов'язковим згідно із законодавством України;

за передачу права на розповсюдження примірників програмної продукції без права на їх відтворення або якщо їх відтворення обмежено використанням кінцевим споживачем.

Таким чином, у разі якщо умовами договору концесії передбачено надання особі, яка отримує права на об’єкти інтелектуальної власності, продати такі права або здійснити відчуження в інший спосіб, то дохід, який отримується правоволодільцем у вигляді винагороди за надання ним права на використання об’єктів права інтелектуальної власності за договором комерційної концесії, не підпадає під визначення роялті, а отже включається до доходу фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку та оподатковується у порядку, визначеному главою 1 розділу XIV Кодексу.

Разом з тим, якщо зазначені умови не передбачені договором концесії і вказаний дохід не підпадає під визначення роялті, поняття якого наведено
у п.п. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, то такий дохід не включаються до доходу фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку, але оподатковуються за правилами, встановленими для платників податків – фізичних осіб.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків визначено п. 164.2 ст. 164 Кодексу, зокрема:

доходи від продажу об’єктів майнових і немайнових прав, зокрема, інтелектуальної (промислової) власності, та прирівняні до них права, доходи у вигляді сум авторської винагороди, іншої плати за надання права на користування або розпорядження іншим особам нематеріальним активом (творами науки, мистецтва, літератури або іншими нематеріальними активами), об’єкти права інтелектуальної промислової власності та прирівняні до них права (далі – роялті), у тому числі отримані спадкоємцями власника такого нематеріального активу (п.п. 164.2.3 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Порядок оподаткування роялті визначено п. 170.3 ст. 170 Кодексу, відповідно до п.п. 170.3.1 якого роялті оподатковуються за правилами, встановленими для оподаткування дивідендів, визначеною п.п. 167.5.1 п. 167.5 ст. 167 Кодексу.

Ставка податку на доходи фізичних осіб для таких доходів становить
18 відсотків (п.п. 167.5.1 п. 167.5 ст. 167 Кодексу).

Крім того, об’єктом оподаткування військовим збором, зокрема, для платників, зазначених у п.п. 1 п.п 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (п.п 1
п.п 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору становить, зокрема, для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п.п 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення»
Кодексу, – 5 відсотків від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2
п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п. 16¹ підрозділу 10
розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу та п.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

З метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства будь-які висновки щодо оподаткування доходів фізичних осіб можуть надаватися за результатами перевірки умов, суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались, зокрема, договору комерційної концесії тощо

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

________________________________________________________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.